Нова редакція ст. 67 ККУ з Коментарями.

1. При призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються:

1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;

2) вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою (частина друга або третя статті 28);

3) вчинення кримінального правопорушення на ґрунті расової, національної, релігійної ворожнечі чи розбрату або на ґрунті статевої приналежності;

4) вчинення кримінального правопорушення у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку;

5) тяжкі наслідки, завдані злочином;

6) вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, особи з інвалідністю або особи, яка перебуває в безпорадному стані, або особи, яка страждає на психічний розлад, зокрема на недоумство, має вади розумового розвитку, а також вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини або у присутності дитини;

6-1) вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах;

7) вчинення кримінального правопорушення щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

8) вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;

9) вчинення кримінального правопорушення з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;

10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;

11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;

12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;

13) вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

2. Суд має право, залежно від характеру вчиненого кримінального правопорушення, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин, за винятком обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 6-1, 7, 9, 10, 12 такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.

3. При призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

4. Якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Коментар до ст. 67 КК України

1. Стаття 67 КК містить вичерпний перелік обставин, які визнані законом як обтяжуючі відповідальність. Ніякі інші обставини (наприклад, невизнання винним своєї вини, дача завідомо неправдивих показань тощо), крім згаданих у ст. 67 КК, не можуть враховуватися судом як обтяжуючі при призначенні виду і розміру покарання.

2. Навіть відносно деяких обтяжуючих відповідальність обставин, що зазначені у ст. 67 КК, встановлено істотні обмеження їх врахування судом при призначенні покарання засудженому. Залежно від характеру першого злочину суд має право не визнати, наприклад, другий злочин як повторний; не визнати обтяжуючою обставину вчинення злочину особою, яка перебувала в стані сп’яніння і т. ін.

3. Деякі з обставин, зазначені у ст. 67 КК, вказані в статтях Особливої частини Кодексу як кваліфікуючі (обтяжуючі) ознаки конкретних злочинів. Наприклад, вчинення злочину вдруге, повторно (ч. 2 ст. 185—191 КК України) або вчинення злочину організованою групою (ч. 4 ст. 187 КК, ч. 4 ст. 189 КК України). Пленум Верховного Суду України у постанові від 22 грудня 1995 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз’яснив, що у тих випадках, коли ту чи іншу обставину, передбачену у ст. 66 КК чи ст. 67 КК, вказано в диспозиції статті Особливої частини кримінального закону як ознаку злочину, вона не повинна додатково враховуватись як пом’якшуюча чи обтяжуюча обставина при призначенні покарання за такий злочин (Юридичний вісник України.— 1996.- № 10.- 6-13 березня 1996 р.).

Частиною 4 ст. 67 КК передбачається неможливість врахування судом тієї обтяжуючої відповідальність обставини, яка врахована при кваліфікації злочину.

4. Наявність у вчиненому діянні кількох (сукупності) обставин, що обтяжують відповідальність, дає право суду призначити винному: а) більш суворе із основних покарань, передбачених санкцією статті; б) призначити додаткове покарання.

5. При конкуренції обтяжуючих та пом’якшуючих відповідальність обставин перевагу мають пом’якшуючі обставини вчинення злочину.

Так, наприклад, при вчиненні навмисного вбивства з особливою жорстокістю і перебуваючої в стані вагітності жінки (обтяжуючі обставини п. 4 і 2 ч. 2 ст. 115 КК України), але в стані фізіологічного афекту (пом’якшуюча обставина — ст. 116 КК України), скоєне кваліфікується лише за ст. 116 КК.

При конкуренції пом’якшуючих та ще більш пом’якшуючих обставин перевагу мають ці, ще більш пом’якшуючі обставини. Тому вбивство, вчинене в стані фізіологічного афекту (пом’якшуюча обставина — ст. 116 КК України), але з мотиву захисту, тобто в стані необхідної оборони (ще більш пом’якшуюча обставина — ст. 118 КК України), кваліфікується лише за ст. 118 КК.

6. Принцип переваги пом’якшуючих обставин має важливе практичне значення. Він дає можливість вишикувати низку кримінально-правових норм та створити загальне правило їх кваліфікації. Так всі норми, які передбачають відповідальність за вбивство, можна вишикувати в таку низку: ст. 115, 116, 117, 118 КІС

7. Правило: при конкуренції поруч розташованих норм застосовується остання.

Інший коментар до статті 67 Кримінального кодексу України

1. Ст. 67 чинного Кодексу у порівнянні зі ст. 41 Кримінального кодексу 1960 року має суттєві відмінності. Вони торкаються факту виключення деяких обставин, які раніше вважались обтяжуючими (наприклад, вчинення злочину з корисливих або інших низьких мотивів, уточнення окремих обтяжуючих обставин за рахунок їх звуження або розширення), а також включення нових обтяжуючих обставин, які раніше не передбачались (вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату тощо).

2. У п. 1 ч. 1 ст. 67 передбачено, по суті, дві різні обставини, які обтяжують покарання. Це вчинення злочину повторно та рецидив злочинів.

Під повторним слід розуміти вчинення двох або більше злочинів (ст. 32). У теорії така повторність має назву повторності тотожних злочинів. Стосовно повторності однорідних злочинів, то вона має місце лише тоді, коли це передбачено відповідними статтями в Особливій частині Кодексу. Повторність відсутня в тому разі, коли за раніше вчинений злочин особа була звільнена від кримінальної відповідальності, пройшли строки давності притягнення до кримінальної відповідальності або судимість за цей злочин було знято чи погашено. Більш детально поняття повторності викладено в коментарі до ст. 32.

Рецидив злочину — це вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Рецидив торкається лише випадків попереднього засудження особи за умисні злочини. При цьому судимість не повинна бути знятою чи погашеною.

Вказані обставини свідчать не тільки про підвищену суспільну небезпеку особи винного, набуття ним злочинного досвіду, але й про більшу суспільну небезпеку самого злочину. Тому ці обставини, як правило, обтяжують покарання і суди визнають їх такими.

3. У п. 2 ч. 1 ст. 67 в якості обтяжуючих обставин названо вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою та організованою групою. Визначення цих понять давалось в коментарі до ч. 2 та 3 ст. 288. Дані обставини за будь-яких умов повинні визнаватись обтяжуючими, оскільки їх наявність значно підвищує суспільну небезпеку вчиненого.

4. У п. З ч. 1 ст. 67 розглядається така обтяжуюча обставина, як вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату. В Кримінальному кодексі 1960 року такої обтяжуючої обставини не передбачалось. Частіше за все вказані мотиви мають місце в насильницьких злочинах проти особи, групових порушеннях громадського порядку, масових заворушеннях, терористичних актах тощо. Вчинення названих та інших злочинів за вказаними мотивами є проявом ворожнечі до інших рас, національностей, релігій, а інколи і шовінізму. Підвищена суспільна небезпека перелічених мотивів пояснюється тим, що вони порушують основні права людини, проголошені Декларацією прав людини від 19 грудня 1966 р. та Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, прийнятим 16 грудня 1966 р. Генеральною асамблеєю ООН, та суперечать Конституції України, яка Гарантує рівноправ’я громадян, свободу совісті.

5. У п. 4 ч. 1 ст. 67 передбачається така обтяжуюча обставина, як вчинення злочину у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку. Такої обтяжуючої’ обставини не передбачалось в ст. 41 Кримінального кодексу 1960 року.

Сутність цієї обтяжуючої обставини полягає в тому, що злочин вчинюється саме у зв’язку з діяльністю потерпілого, щоб перешкодити діям або помститись за них. Специфічним при -наявності цієї обтяжуючої обставини є потерпілий. Перш за все це можуть бути особи, які виконують службові обов’язки, що входять в коло їх повноважень. До осіб слід відносити і рядових працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності. Слід мати на увазі, що ознака, яка розглядається, обов’язково пов’язується з законною діяльністю потерпілого.

Виконання потерпілим громадського обов’язку має місце в тих випадках, коли потерпілий здійснював спеціально покладені на нього громадські обов’язки або виконував їх в інтересах держави, підприємства, установи.

6. П. 5 ч. 1 ст. 67 передбачає в якості обтяжуючої обставини настання тяжких наслідків від злочину. Ця обтяжуюча обставина не нова, вона передбачалась і раніше. Поняття тяжких наслідків є оціночним. У кожному випадку з урахуванням всіх обставин справи суд повинен прийти до висновку стосовно настання тяжких наслідків. При цьому обтяжуючі обставини, не повинні входити як кваліфікуюча ознака складу злочину. Необхідно також, щоб тяжкі наслідки, які наступили, знаходились в причинному зв’язку з діянням винної особи. Судово-слідча практика свідчить, що в якості тяжких наслідків визнаються: загибель людей, спричинення тяжкої шкоди здоров’ю людини, великих матеріальних збитків, порушення основних конституційних прав громадян, дезорганізація роботи підприємств, установ тощо.

7. Вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані, як обтяжуюча обставина передбачена п. 6 ч. 1 ст. 67. Ця обставина теж не є новою, вона передбачалась в законодавстві і раніше. Включення П як обтяжуючої пояснюється наступним. Вчинення злочину стосовно осіб, що, по суті, є беззахисними і не можуть дати відсіч злочинцю через малолітство, похилість віку, знаходження в безпорадному стані, свідчить про відсутність у злочинця будь-яких моральних принципів, про його жорстокість. Малолітніми особами визнаються діти до 14 років. До осіб похилого віку відносяться ті, хто отримує пенсію за віком. Між тим, слід враховувати індивідуальні особливості кожного потерпілого, оскільки за законодавством України пенсійний вік визначається по-різному стосовно певних категорій осіб. За загальними правилами для чоловіків — це 60 років, для жінок — 55. До осіб, які знаходяться в безпорадному стані, слід відносити хворих, сплячих тощо.

в. Вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала в стані вагітності, передбачено в якості обтяжуючої обставини в п. 7 ч. 1 ст. 67. Така обставина в ст. 41 Кримінального кодексу 1960 року не передбачалась. Включення її в перелік обтяжуючих обставин пояснюється тим, що стан вагітності жінки потребує особливого ставлення до неї. Вчинення будь-якого злочину в такий період є небезпечним не тільки для жінки, а й для її ще ненародженої дитини, що значно підвищує суспільну небезпеку злочинних дій. Але для визнання вказаної обставини обтяжуючою необхідно, щоб винний достовірно знав про стан вагітності потерпілої.

9. У п. 8 ч. 1 ст. 67 в якості обтяжуючої обставини передбачено вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного. Включення цієї обставини до обтяжуючих пояснюється тим, що у випадках, коли потерпілими е особи, які залежать матеріально, по службі чи іншим чином від винної особи, значно підвищується суспільна небезпека вчинених щодо них злочинних дій.

Під матеріальною залежністю розуміють випадки, коли потерпілий знаходився на повному чи частковому матеріальному утриманні винної особи (батько, мати, донька, син, тітка, родичка та інші особи, що можуть бути на утриманні).

Службова залежність має місце тоді, коли потерпілий був підлеглим по роботі. Наприклад, директор установи і підлеглі йому завідуючі відділами, секретар тощо. Інша залежність може мати місце в разі виконання професійних функцій (наприклад, відносини між тренером і спортсменом).

10. Вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством, передбачено в якості обтяжуючої обставини в п. 9 ч. 1 ст. 67. Вказана обтяжуюча обставина суттєво змінена у порівнянні з раніше діючим законодавством, коли мова йшла про підмовлення неповнолітніх до вчинення злочину або залучення їх до вчинення злочину. В чинному Кодексі йдеться про використання малолітнього при вчинені злочину.

Крім того, по-перше, вказана обтяжуюча обставина обмежена лише малолітніми особами, тобто тими, хто не досяг 14-річного віку.

По-друге, з п. 9 ч. 1 ст. 67 випливає, що не є обтяжуючою обставиною підмовництво малолітнього до вчинення злочину, а обтяжуючим кваліфікується тільки вчинення злочину з використанням малолітнього.

Новою обставиною, яка раніше не передбачалась законодавством, є вчинення злочину з залученням особи, яка страждає психічним захворюванням чи недоумством.

Проаналізуємо зазначені обставини. Перш за все, слід погодитись з невключенням в обтяжуючі обставини підмовшщтва малолітнього. За будь-яких обставин дії винної особи, яка підмовляє малолітнього вчинити суспільне небезпечні дії, охоплюються складом злочину, передбаченого ст. 304 (втягнення неповнолітніх в злочинну діяльність). За таких умов ця обставина практично не може бути обтяжуючою. Вчинення злочину з використанням малолітнього потребує осмислення. Потрібно чітко розмежувати злочинні дії, які являють собою втягнення малолітнього в таку діяльність. Тут передбачається активна роль дорослого.

В юридичній літературі стосовно цього в раніше діючому законодавстві давався такий коментар. У зв’язку з тим, ‘що дії дорослої особи інколи не носять активного характеру, а неповнолітній сам пропонує дорослому вчинити злочин, на що той погоджується, то в такому разі відсутній склад злочину втягнення неповнолітнього в злочинну діяльність. Тому спільне вчинення злочину дорослим і неповнолітнім не буде містити складу злочину втягнення неповнолітнього в злочинну діяльність, а при обранні міри покарання дорослій особі повинна враховуватись вищеназвана обставина як обтяжуюча.

11. У п. 10 ч. 1 ст. 67 передбачена така обтяжуюча обставина, як вчинення злочину з особливою жорстокістю. Ця обставина передбачалась і в раніше діючому законодавстві. Ті характеристика давалась стосовно умисних вбивств, оскільки така ознака е кваліфікуючою для складу злочину. Сутність даної ознаки перш за все пов’язана зі способом вчинення злочину, але при цьому можуть враховуватись і інші обставини. Стосовно способу вчинення злочину, то в літературі і судовій практиці посилаються на спричинення потерпілому особливих болісних відчуттів. Це можуть бути тортури, знущання, що завдають страждання жертві, нанесення великої кількості тілесних ушкоджень, застосування отрути, яка призводить до особливих страждань, позбавлення води, їжі.

Особлива жорстокість може мати місце і тоді, коли потерпілому спричиняються тяжкі моральні або психічні страждання. Наприклад, в присутності батьків ґвалтують чи вбивають їх дитину тощо.

У кожному випадку визнання дій винної особи вчиненими з особливою жорстокістю судово-слідчі органи повинні мотивувати, чому такі дії визнаються вчиненими з особливою жорстокістю.

12. Вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій раніше як обтяжуюча обставина не передбачалось. По суті, тут мова йде про три самостійні умови. Перша — це воєнний стан. Він має місце в період перебування України в стані війни з іншою державою. Початком воєнних дій є оголошення стану війни або початком воєнних дій. Тут чітко визначається день і навіть час початку такого стану. Кінцем воєнного часу е оголошений день і час припинення воєнних дій.

У відповідності з Законом України “Про правовий режим надзвичайного стану” від 16 березня 2000 р. надзвичайний стан визначається як особливий правовий режим, який може тимчасово вводитись в Україні чи в окремих її місцях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських жертв і матеріальних витрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян. Надзвичайний стан вводиться Указом Президента, який затверджується Верховною Радою.

До інших надзвичайних подій можуть бути віднесені стихійні лиха, наприклад землетрус, повінь, пожежі тощо. Як свідчить практика, злочинці використовують такі стани в державі для вчинення злочинів. Наприклад, під час подій в Чорнобилі за умов відселеная з Чорнобильської зони населення там вчинювались крадіжки майна. Під час повені в Західній Україні теж почастішали крадіжки майна громадян. При вчиненні злочинів за перелічених надзвичайно тяжких умов для держави в цілому чи окремих її регіонів значно підвищується їх суспільна небезпека. Це і викликало появу в законі таких обтяжуючих покарання обставин.

13. У л. 12 ч. 1 ст. 67 в якості обтяжуючої обставини передбачено вчинення злочину загальнонебезпечним способом. Ця обтяжуюча обставина передбачалась і в законодавстві, яке діяло раніше. Вона полягає в тому, що при вчиненні злочину небезпека загрожує життю чи здоров’ю кількох осіб (наприклад, постріл в натовп). Дана обставина може мати місце і тоді, коли вчинення злочину загрожує спричиненням значної матеріальної шкоди декільком фізичним або юридичним особам.

14. Вчинення злочину особою, що перебуває у стані -алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, передбачено в п. 13 ч. 1 ст. 67. Вказана обтяжуюча обставина передбачалась і раніше. В чинному Кодексі уточнена редакція за рахунок включення не тільки стану алкогольного сп’яніння, але й стану, викликаного вживанням наркотичних або іттттяу одурманюючих засобів.

15. Стан сп’яніння виникає внаслідок вживання особою алкогольних напоїв. Як свідчить статистика, в Україні значна кількість злочинів вчинюється в стані алкогольного сп’яніння. Так, в 1999 р. такі злочини складали 13,9%, а в 2000 р. — 11,5% від кількості розкритих злочинів.

Слід мати на увазі, що в даному випадку мова йде про фізіологічне сп’яніння (при патологічному сп’янінні особа визнається неосудною і не несе за свої дії відповідальності). До такого стану особа доводить себе сама. Знаходячись під впливом алкоголю, людина нерідко стає агресивною, схильною до нападів, бійок тощо.

Вживання наркотиків призводить до одурманювання, що також негативно впливає на поведінку людини. Закон України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів і прекурсорів” в ст. 1 так визначає наркотичні засоби: це рослини, сировина і речовини, природні або синтетичні, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші рослини, сировина і речовини, які становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними і віднесені до зазначеної категорії. Перелік цих речовин дається в наказах Комітету по контролю за наркотиками при МОЗ України, які періодично переглядаються.

Певний негативний стан особи викликається також психотропними речовинами.

До одурманюючих засобів можуть бути віднесеш сильнодіючі ліки, які приймаються у великих дозах, аерозолі, газоподібні речовини, лаки, фарби тощо.

Включення алкогольного сп’яніння, а також стану, викликаного вживанням наркотичних або одурманюючих засобів, до обставин, які обтяжують покарання, пояснюється тим, що особи, знаходячись під впливом алкоголю чи наркотиків, являють собою підвищену суспільну небезпеку в разі вчинення ними злочину.

16. У ч. 2 ст. 67 регламентовано, що суд у залежності від характеру вчиненого злочину може не визнати зазначені в ч. 1 обставини обтяжуючими. Але вказане положення не відноситься до обставин, перелічених в п. 2 (вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 або З ст. 28), п. 6 (вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані), п. 7 (вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала в стані вагітності), п. 9 (вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством), п. 10 (вчинення злочину з особливою жорстокістю), п. 12 (вчинення злочину загальвонебезпечним способом).

У кожному випадку визнання в якості обтяжуючої однієї з перелічених у п. 1 ст. 67 обставин суд повинен мотивувати. Якщо певні обставини, перелічені в пп. 1, 3—5, 8, 11, 13 ч. 1 ст. 67, суд не вважає обтяжуючими обставинами, він повинен навести мотиви такого рішення. Слід підкреслити, що ст. 67 у порівнянні з раніше діючим законом значно розширила перелік обставин, які суд за власним розсудом може визнати або не визнати обтяжуючими.

17. Принципово важливим положенням, яке міститься в ч. З ст. 67, е положення про те, що перелік обтяжуючих обставин, передбачених у ч. 1 вказаної статті, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

18. Ч. 4 ст. 67 встановлює: будь-яка з обставин, що обтяжує покарання і передбачена в статті Особливої частини Кодексу як ознака злочину, яка впливає на його кваліфікацію, не може ще раз враховуватись судом при призначенні покарання.

Вказане положення раніше законом не регламентувалось, а з цього приводу давалось роз’яснення Пленумом Верховного Суду України. Сутність положення полягає в тому, що законодавець, конструюючи певний склад злочину, враховує ту чи іншу обтяжуючу обставину і це відбивається на санкції за даний склад злочину. Тому не можна ще раз враховувати цю ж саму обставину і при призначенні покарання. Наприклад, у п. 4 ч. 2 ст. 115 передбачено вчинення вбивства з особливою жорстокістю. Ця обтяжуюча обставина дає підстави кваліфікувати вчинене вбивством за обтяжуючих обставин. Тому при призначенні покарання винній особі не може враховуватись та ж сама обтяжуюча обставина, передбачена п. 10 ч. 1 ст. 67.

19. Наявність тих чи інших обтяжуючих обставин впливає на призначення покарання винному в бік його підвищення.

Цей вплив може виражатись в наступному:

— за наявності в закові альтернативної санкції обирається більш суворий вид покарання;

— при відносно визначеній санкції обирається покарання ближче до максимальної межі або таке, що дорівнює їй;

— при наявності в санкції факультативних додаткових покарань вони застосовуються до винного?

— за наявності обтяжуючих обставин не повинна застосовуватись ст. 69.