Нова редакція ст. 68 ККУ з Коментарями.

1. При призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.

2. За вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

3. За вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

4. Довічне позбавлення волі за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин не застосовується, крім випадків вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-1, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених у статтях 437-439, частині першій статті 442 та статті 443 цього Кодексу.

5. При призначенні покарання співучасникам кримінального правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення.

Коментар до ст. 68 КК України

Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті не має ніяких особливостей.

Призначаючи покарання за попередню злочинну діяльність чи за груповий злочин, суд враховує: а) ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння; б) ступінь реалізації злочинного наміру; в) причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, а також г) характер і ступінь участі особи у вчиненні злочину.

Інший коментар до статті 68 Кримінального кодексу України

1. Положення, передбачені в ст. 68 чинного Кодексу, діяли і в Кримінальному кодексі 1960 року. Але вони не виділялись в окрему статтю, а були передбачені в тих статтях, де визначалось поняття стадій вчинення злочину та співучасті. Крім того, окремі моменти в новому законодавстві уточнені.

2. Призначення покарання за незакінчений злочин визначається правилами, викладеними в ст. 65, з урахуванням як пом’якшуючих, так і обтяжуючих обставин, передбачених ст. 66 та 67, в межах санкції статті Особливої частини, по якій кваліфіковано злочин.

Специфічною обставиною для призначення покарання за не-закінчений злочин є врахування судом ступеню здійснення злочинного наміру та причин, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця. Очевидно, що стадія готування до злочину за будь-яких підстав являє собою меншу суспільну небезпеку, ніж замах на злочин. І це повинно відбиватись на визначенні конкретного виду і строку покарань. Замах теж може бути по-різному оцінений в залежності від того, закінчений він, чи незакінчений, і які наступили наслідки. Дані обставини обов’язково повинні враховуватись при обранні міри покарання винному. При цьому мають також значення причини, за яких злочин не було доведено до кінця. В одному випадку це може бути пов’язано з присіченням дій винної особи, а в іншому — відмова особи довести злочин до кінця (маються на увазі випадки, що не розглядаються в якості добровільної відмови). За загальним правилом, незакінчений злочин тягне менше’ покарання, ніж закінчений.

Законодавство України не передбачає будь-яких обмежень в обранні покарання за незакінчений злочин.

Між тим, у законодавстві деяких інших країн такі обмеження існують. Наведемо положення ст. 66 Кримінального кодексу Російської Федерації. Ч. 2 цієї статті встановлює, що строк та розмір покарання за готування до злочину не можуть перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кодексу за закінчений злочин. У ч. З ст. 66 регламентується, що строк та розмір покарання за замах на злочин не може перевищувати трьох четвертих максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за закінчений злочин. У відповідності з ч. 4 ст. 66 довічне позбавлення волі за готування до злочину і замах на злочин не застосовуються. Цей законодавчий досвід е достатньо цікавим.

3. При призначенні покарання співучасникам перш за все враховуються загальні засади призначення покарання, викладені в ст. 65—67. Але тут є теж специфічна обставина, яка полягає у визначенні ролі конкретного співучасника у вчиненні злочину. За загальними правилами більшу суспільну небезпеку становлять організатори та підмовники злочинів, меншу — пособники. Але кожний конкретний злочин характеризується особливостями ступеня і характеру участі співучасників. Тому суд повинен враховувати ці обставини стосовно кожного конкретного співучасника.