Нова редакція ст. 6 ККУ з Коментарями.
1. Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.
2. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.
3. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України.
4. Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними злочину на території України вирішується дипломатичним шляхом.
Коментар до ст. 6 КК України
1. Після затвердження Вищим органом державної влади кримінальний закон набуває чинності й починає діяти. Чинність кримінального закону, його юридична сила і дія означає, що він застосовується на певній території, у певний час і до певних осіб. Отже, чинність кримінального закону діє за принципами:
простору, часу і відносно певного кола осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КК України, кримінальний закон діє на всій території України. Жодних винятків із цього правила ні Конституція України, ні Кримінальний кодекс не передбачають.
2. Згідно з чинним законодавством України, до її території належать:
— сухопутна (суша) територія в межах державного кордону України;
— водна територія, до якої належать:
а) внутрішні територіальні води — води річок, озер та інших водойм на території України, води морських портів України, води заток, бухт, лиманів, проток, берега яких повністю належать Україні, води прикордонних річок до середини головного фарватеру;
б) територіальні прибережні морські води шириною 12 морських миль від лінії найбільшого відпливу (морська миля = 1853 м). Відкрите море за межами територіальних прибережних вод не перебуває під суверенітетом будь-якої держави. Це так звані нейтральні води;
— повітряний простір України, тобто частина атмосфери, що розташована над сухопутною та водною територією України. Межею повітряного простору є вертикальна поверхня, яка проходить по лінії державного кордону України. Згідно з Повітряним кодексом, на іноземні судна та інші літальні апарати й пристрої, що пролітають у повітряному просторі України, на їхні екіпажі і пасажирів поширюється законодавство України. Порушення ними законодавства України утворює злочини, які передбачені ст. 281 КК і ст. 282 КК України.
У зв’язку з опануванням космосу постало питання про юридичне регулювання використання й цього простору. Міжнародних угод про це ще немає. В юридичній літера-
турі була висунута пропозиція вважати космос відкритою повітряною зоною;
— надра України, тобто простір під поверхнею сухопутної чи водної території. Межею надр є вертикальна поверхня, яка проходить по лінії державного кордону до центру Землі;
— військові пароплави, шлюпки, які плавають під прапором України, а також військові літаки й гелікоптери, де б вони не перебували;
— цивільні і торговельні пароплави, які плавають під прапором України у відкритому морі (за межами територіальних і внутрішніх вод). При цьому зауважимо, що судно визнається територією тієї держави, на території якої розташований порт, до якого воно приписане;
— літаки, гелікоптери цивільної авіації України, які не перебувають над територією іноземної держави;
— територія військових частин Збройних Сил України, які розташовані за кордоном, територія дипломатичних консульств, посольств, представництв України за кордоном.
Кримінальний закон України поширюється також на:
а) континентальний шельф України, тобто на територію, що є продовженням берега під водою до початку природного схилу (ст. 244 КК України);
б) підводні кабелі ліній зв’язку (див. ст. 360 КК України);
в) місця перебування 3-х науково-дослідних станцій в Антарктиді, які не належать до власне території України.
3. Усі особи, які вчинили злочини на території України, підлягають відповідальності на підставі кримінального законодавства України, тобто підлягають відповідальності за кримінальним законом, який діяв у місці вчинення злочину.
Згідно з чинним законодавством та практикою його застосування, місцем вчинення злочину вважається:
— місце, де настали злочинні наслідки дій, якщо цей злочин має так званий матеріальний склад (дії + наслідки) злочину (вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, знищення майна, переривання вагітності, викрадення тощо);
— місце, де були вчинені передбачені кримінальним законом дії, якщо злочин містить так званий формальний склад (достатньо лише дій) злочину (образа, спекуляція, хабарництво, глум над державною символікою, наркоманія тощо);
— територія України якщо суспільне небезпечні дії чи бездіяльність були вчинені за межами України, а їх наслідки настали чи могли настати на території України. Так само визначається місце вчинення злочину й тоді, коли готування до злочину чи замах на вчинення злочину були вчинені за кордоном, а їхні наслідки настали на території України.
4. Місце вчинення злочину у співучасті визнається місцем вчинення злочину його виконавцем.
Місцем вчинення тривалих, продовжуваних злочинів, які чинилися у виді промислу, вважається місце, де був учинений останній злочин чи більшість із,них, або місце, де винна особа була затримана чи віддана до суду.
За законами місця вчинення злочину кримінальній відповідальності підлягають всі особи: громадяни України; іноземці; особи без громадянства, тобто особи, які не е громадянами України і не мають доказів належності до громадянства іншої держави.
Дія кримінального закону України не поширюється на осіб, які користуються дипломатичною недоторканністю (імунітетом). Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які згідно з законами і міжнародними договорами не підсудні в кримінальних справах судам України, в разі вчинення цими особами злочину на території України вирішується дипломатичним шляхом.
5. Відповідно до чинного законодавства і міжнародних угод (Віденська конвенція 1961 р.) дипломатичною недоторканністю користуються: глави дипломатичних представництв (посли, посланники, повірені у справах) та члени їхніх сімей; члени дипломатичного персоналу представництв (радники, торгові представники, військові аташе, їхні заступники й секретарі) та члени їхніх сімей; співробітники адміністративно-технічного персоналу дипломатичних представництв і дипломатичні кур’єри; консульські посадові особи — генеральний консул, консул, консульські агенти.
Дипломатичний імунітет поширюється на засадах взаємності також на представників іноземних держав, членів парламентських та урядових делегацій.
Але дипломатичний імунітет не абсолютний, тобто питання про кримінальну відповідальність таких осіб за злочин, вчинений на території України, вирішується щоразу дипломатичними засобами. Така особа може бути відданою і судові України, однак у більшості випадків таку особу визнають «регеопа поп §гаіа» (небажана особа) і висилають за межі України.
Інший коментар до статті 6 Кримінального кодексу України
1. Ч. 1 ст. 6 закріплює територіальний принцип визначення дії кримінального закону у просторі: особи, які вчинили на території України діяння, що визнається Кримінальним кодексом України злочином, підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, передбаченій цим кодексом.
Поняття особи охоплює фізичних осіб, які не користуються правом особистої недоторканності і дипломатичного імунітету та мають громадянство України (громадяни), громадянство іншої держави (іноземці), декількох інших держав (біпатриди), а також осіб без громадянства (апатриди).
У відповідності зі ст. 1 Закону України “Про державний кордон України” від 4 листопада 1991 р. територією України є суша, води, надра, повітряний простір, що обмежені лінією і вертикальною поверхнею, що проходить по цій лінії і є державним кордоном України.
Територія України включає:
а) сушу (сухопутну територію) в межах державного кордону України;
б) води (водну територію), до яких належать:
– внутрішні територіальні води — води річок, озер та інших водойм на території України, води морських портів України, води заток, бухт, лиманів, проток, береги яких повністю належать Україні, води прикордонних річок до середини головного фарватеру;
– територіальні прибережні морські води шириною 12 морських миль від лінії найбільшого відпливу (морська миля дорівнює 1853 м).
Морські води, що знаходяться за межами територіальних прибережних вод будь-якої держави, утворюють так зване відкрите море і відносяться до нейтральних вод;
в) повітряний простір — частина атмосфери, розташована над сухопутною та водною територією України.
Повітряний простір, що знаходиться не над сухопутною або водною територією будь-якої держави, утворює так званий відкритий повітряний простір і відноситься до нейтрального повітряного простору;
г) надра — простір під поверхнею сухопутної і водної території України до центру Землі.
До території України також відносяться:
– військові судна, що приписані до портів на території України і плавають під прапором України, незалежно від того, де вони перебувають — у відкритому морі, в територіальних водах чи портах інших держав;
– невійськові судна, що приписані до портів на території України і плавають під прапором України — у відкритому морі;
– військові повітряні судна України, приписані до аеропортів на території України, під розпізнавальним знаком України, де б вони не знаходились — у відкритому повітряному просторі, у повітряному просторі чи на аеродромі іншої держави;
– невійськові повітряні судна України, які приписані до аеропортів на території України, знаходяться під розпізнавальним знаком України, — у відкритому повітряному просторі;
– територія дипломатичних представництв України за кордоном;
– територія розташування військових частин Збройних Сил України за кордоном.
Територіальна чинність Кримінального кодексу України поширюється на іноземні невійськові судна, які знаходяться у територіальних водах чи порту України, з яких, згідно з п. 5 ст. 28 Закону України “Про державний кордон України”, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, прикордонні війська України мають право знімати, затримувати і передавати органам дізнання і слідства осіб, які вчинили злочин і підлягають кримінальній відповідальності за законодавством України.
У той же час, не вважається територією України територія, на якій розташовані дипломатичні представництва інших держав в Україні, військові судна, що приписані до портів на території інших держав і плавають під їх прапорами, що знаходяться в територіальних водах чи портах України, а також військові повітряні судна інших держав, приписані до аеропортів на їх території під їх розпізнавальним знаком, що знаходяться у повітряному просторі чи на аеродромі України. Відповідно, на ці об’єкти не поширюється територіальна чинність Кримінального кодексу України.
2. Мовне (філологічне) тлумачення ч. 2 ст. в з врахуванням протиставного сполучника “або” у тексті, що коментується, дає підстави для висновку про те, що злочин визнається вчиненим на території України, якщо будь-яка стадія злочинного діяння була вчинена або, розпочавшись, припинена на території України. Інакше кажучи, злочин визнається вчиненим на території України, якщо діяння, що утворюють його об’єктивну сторону, вчинені на території України:
– розпочаті і закінчені на території України;
– розпочаті за межами території України, але закінчені або припинені на її території. Наприклад, якщо виготовлення підробних недержавних цінних паперів здійснювалося у Франції, а їх збут та використання — в Україні (ст. 224);
– здійснені за межами території України, але злочинні результати наступили на її території. Наприклад, літак заміновано в аеропорту на території іншої країни, а вибух відбувся у повітряному просторі над територією України;
– розпочаті і припинені на території України при умові, що в діяннях, вчинених на території України, є ознаки складу злочину;
– розпочаті на території України і закінчені за її межами при умові, що в діяннях, вчинених на території України, є ознаки складу злочину (див. також коментар до ст. 13—17).
3. У випадках, коли умисний злочин вчиняється в результаті умисного діяння декількох суб’єктів злочину (співучасників), він визнається таким, що вчинений на території України, якщо хоч один із співучасників (виконавець, організатор, підбурювач або посібник) діяв на території України і в його діянні є ознаки складу злочину, передбаченого чинним Кодексом (див. також коментар до ст. 26—31).
4. Відповідно до міжнародно-правових актів і чинного законодавства України (до найважливіших з них відносяться, наприклад, Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р., Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квітня 1963 р., Конвенція про привілеї та імунітети Об’єднаних Надій від 13 лютого 1946 р., відповідні міжнародні договори, в яких бере участь Україна, Закон України “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10 грудня 1991 р.. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні від 10 червня 1993 р. та ряд інших актів) дипломатичні представники іноземних держав та деякі інші особи володіють дипломатичною недоторканністю (дипломатичним імунітетом). Це означає, у разі вчинення цими особами злочину на території України вони не підсудні по кримінальних справах судам України і питання щодо їх відповідальності вирішується дипломатичним шляхом.
Дипломатична недоторканність може бути повною і обмеженою.
Повна недоторканність обумовлює непідсудність по кримінальних справах судам України щодо будь-яких дій, незалежно від того, вчинені вони при виконанні офіційних функцій чи у будь-яких інших, наприклад, побутових відносинах.
Обмежена недоторканність обумовлює вказану непідсудність виключно щодо дій, вчинених при здійсненні певною посадовою особою її офіційних функцій.
У той же час, на осіб, які володіють дипломатичною повною чи обмеженою недоторканністю, може бути поширена кримінальна юрисдикція України, якщо відповідна держава дасть ясно виражену згоду на це і позбавить таку особу дипломатичного імунітету.
До осіб, на яких розповсюджується вовна або обмежена дипломатична недоторканність, відносяться: Генеральний Секретар ООН, його помічники та інші посадові особи ООН, а також члени їх сімей; представники іноземних держав, члени парламентських делегацій, а також на підставі взаємності співробітники делегацій іноземних держав, які приїздять в Україну чи проїжджають через неї транзитом для участі в міжнародних переговорах, міжнародних конференціях та нарадах або з іншими офіційними дорученнями, члени сімей цих осіб, які їх супроводжують, якщо вони не є громадянами України; дипломатичні агенти — посол, посланник, повірений у справах; члени дипломатичного персоналу дипломатичного представництва, що мають дипломатичний ранг, — радники, торгові представники, військові аташе, перші, другі і треті секретарі, заступники торгових представників, помічники аташе і члени сімей вказаних осіб, якщо вони не є громадянами України; дипломатичні кур’єри при виконанні своїх обов’язків; дипломатичні агенти, акредитовані в іншій державі, які транзитом проїжджають через територію України, і члени їх сімей, які супроводжують вказаних осіб або слідують окремо, щоб приєднатися до них або повернутися у свою державу; дипломатичні агенти, які є громадянами України або постійно в ній проживають, — лише щодо офіційних дій, вчинених ними при виконанні своїх функцій; адміністративно-технічний персонал дипломатичних представництв і члени його сімей; консульські посадові особи консульської установи, яким доручено виконання консульських функцій.
При з’ясовуванні обсягу дипломатичного імунітету консульських посадових осіб і консульських службовців, а також співробітників адміністративно-технічного та обслуговуючого персоналу дипломатичних представництв, а також членів сімей цих осіб, необхідно звертатись і до конкретних угод між Україною та відповідними державами про заснування дипломатичного чи консульського представництва. Цими угодами вказаним особам на підставі взаємності може бути надано більшого обсягу імунітету, ніж це передбачається загальними міжнародно-правовими актами.