Нова редакція ст. 59 ККУ з Коментарями.

1. Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

2. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

3. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

Коментар до ст. 59 КК України

1. Конфіскація майна — це примусове, безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є особистою власністю засудженого.

2. Конфіскація майна буває трьох видів: а) повна — вилучення у власність держави всього особистого майна засудженого; б) часткова — вилучення у власність держави певної частини майна: половини, третини, четвертини і т. д.; в) конфіскація окремих предметів — переважно знарядь вчинення злочину, речових доказів, речей, що вилучені із цивільного обігу і т. ін. Наприклад, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990 р. «Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи» роз’яснюється, що знаряддя злочину, належні винній особі, в тому числі мисливські рушниці, риболовні сітки, автомашини, мотоцикли, човни й інші транспортні та плавучі засоби, з допомогою яких вчинюються чи полегшуються вилов риби, відстріл звірів тощо, підлягають конфіскації (Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах.— К., 1995.- С. 203).

3. Конфіскація майна є додатковою мірою покарання. Вона призначається лише у поєднанні із смертною карою, позбавленням волі та виправними роботами і лише у випадках, безпосередньо передбачених санкціями статей, за якими засуджено винного.

4. Конфіскованим може бути лише майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, а також йому належні акції, вклади у банках тощо. Не підлягають конфіскації предмети й речі, перелічені у Додатку до Кримінального кодексу (див. Додаток).

5. Задоволення претензій, пред’явлених до засудженого, проводиться за рахунок конфіскованого майна в порядку черги, передбаченої чинним законодавством України (статті 374, 375, 377 ЦПК).

6. За боргами і зобов’язаннями засудженого держава відповідає лише в межах вартості конфіскованого, майна за оцінкою фінансових органів.

Інший коментар до статті 59 Кримінального кодексу України

1. У відповідності з ст. 59 конфіскація майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна засудженого, на яке у нього є право власності.

До складу майна входять речі, предмети, грошові кошти, вклади в банку, акції, облігації, векселі, чеки, сертифікати та інші цінні папери. Конфіскуючи цінні папери, акції, держава набуває лише права вимоги на одержання у свою власність частини майна юридичної особи і тільки у випадках, коли це передбачено законом, наприклад при ліквідуванні господарського товариства.

2. Вказаний вид покарання застосовується виключно як додатковий, пов’язаний із позбавленням майнових вигід (має матеріальний характер), є разовим, може бути застосований у передбачених законом випадках до будь-кого з числа засуджених осіб.

3. На відміну від Кримінального кодексу 1960 року в ст. 59 чинного Кодексу чітко вказані параметри встановлення цього виду покарання, а саме: за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, тобто за корисливі злочини, що передбачають міру покарання більше 5 років позбавлення волі (ч. 4, 5 ст. 12).

4. Конфіскація майна, як додатковий вид покарання, призначається лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кодексу як обов’язкове додаткове покарання або факультативне (необов’язкове). Чинний Кодекс (ч. 2 ст. 69) допускає можливість незастосування цього додаткового покарання як обов’язкового, але у випадках, що вказані в ч. 1 ст. 69, а саме:

— наявність декількох умов, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину;

— з урахуванням особи винного.

При цьому суд обов’язково повинен мотивувати своє рішення та послатись на ст. 69 в резолютивній частині вироку.

Якщо санкцією ст. 69 передбачено конфіскацію майна як факультативне (необов’язкове) додаткове покарання, суд повинен обговорити питання про можливість його застосування або неза-стосування, навівши у вироку мотиви прийнятого рішення.

5. Призначення особі більш м’якого основного покарання, ніж передбаченого законом, на підставі ст. 69 автоматично не поширюється на додаткове покарання, зокрема на обов’язкову конфіскацію майна, питання про призначення або непризначення якої має вирішувати суд. Застосування ст. 69 при призначенні конфіскації обумовлюється самостійно від основного покарання.

6. Кримінальний закон передбачає як повну конфіскацію майна (при вилученні всього належного засудженому майна), так і часткову (нри вилученні частки майна).

Вирішуючи питання про те, повну чи часткову конфіскацію майна слід визначити, суд повинен керуватися принципом помірності покарання, не піддавати засудженого такій карі, яка явно не відповідає межі відновлення соціальної справедливості. У випадку застосування конфіскації частини майна у вироку необхідно вказати, яка саме частина конфіскується, або перелічити відповідні предмети (див. п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” від 22 грудня 1995 р. № 22). Отже, при частковій конфіскації у власність держави переходить певна частина майна засудженого (1/2, 1/3, 1^4 тощо) або конкретні предмети (сума грошей, акції, інші цінні папери).

7. Суд має право конфіскувати майно, що належить лише винній особі, тому повинен ретельно перевірити, чи е заарештоване майно його особистою власністю або спільною з іншими особами. Визначивши, що майно підсудному не належить, суд, навіть при відсутності позову про виключення його з опису, з власної ініціативи зобов’язаний винести ухвалу (постанову) про зняття арешту і повернення майна власнику. Ґарантією уникнення таких помилок і труднощів при виконанні вироків у частині конфіскації майна є доскіпливе ставлення органів досудового слідства до накладення арешту, опису майна (зокрема, ваги чи інших чинників виміру, вартості з урахуванням ступеня зношеності речей, кольору, номера, виробничої марки, дати випуску або продажу тощо), а також до його оцінки та можливостей зберігання до суду.

Втім, суд згідно зі ст. 19 Положення про порядок і умови виконання в Українській РСР кримінальних покарань, не зв’язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених (затверджено Указом Президії Верховної ради УРСР від 22 червня 1984 р. № 7193-х), може застосувати конфіскацію майна і в тому разі, коли його опис не проводився.

8. Заміна конфіскації майна сплатою його вартості неприпустима. Винятком з цього правила є випадки, коли підсудний має частку у спільній власності, наприклад господарського товариства, яку виділити конкретним майном неможливо.

9. Невиявлення у винного майна на час розгляду справи само по собі не є підставою незастосування конфіскації майна, оскільки майно, яке підлягає конфіскації, може бути виявлене при виконанні вироку. Знайдене майно вилучається та конфіскується, якщо не спливли строки виконання вироку, передбачені ст. 80.

10. Конфіскація мяйяд, як додаткове покарання, не може бути призначена при звільненні від відбування покарання а випробуванням (ст. 76 та 77).

11. Від конфіскації майна як виду додаткового покарання необхідно відрізняти конфіскацію предметів, які фактично використано як знаряддя злочину або якщо вони були об’єктом злочинних дій. Таку конфіскацію, передбачену ст. 81 КІШ України, називають спеціальною. Спеціальна конфіскація не е видом покарання, хоча передбачена в деяких санкціях Особливої частини Кодексу, а є способом вирішення питання щодо долі речових доказів.

12. Згідно із ст. 81 КПК України знаряддя злочину, що належать винному, конфіскуються. Гроші, цінності та інші речі, як об’єкти злочинних діл, повертаються законним власникам або передаються у власність держави. Речі, вилучені з обігу, передаються відповідним установам або знищуються. Також знищуються або передаються заінтересованим особам, якщо вони цього прохають, речі, що не мають ніякої цінності.

Майно, предмети, речі, одержані внаслідок вчинення злочину, за законом також підлягають вилученню у будь-якого власника і передаються в доход держави.

Обов’язковою умовою для вилучення вказаного майна е його визнання речовим доказом. У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи” від 26 січня 1990 р. № 1 зазначено, що знаряддя злочину в справах про незаконні порубки лісу, полювання, заняття рибним, звіриним та інтттиіц водним промислом (мисливські рушниці, риболовні сітки, автомашини, мотоцикли, човни, інші транспортні та плавучі засоби), за допомогою яких вчинюються чи полегшуються вилов риби, відстріл звірів тощо, підлягають конфіскації. Судам належить всебічно перевіряти, чи визнані вони в установленому порядку знаряддями злочину, чи прилучені до справи як речові докази.

13. Якщо слідчим при провадженні досудового слідства не визнано знаряддям злочину предмет, який використано для досягнення злочинної мети, дане питання вирішується за ініціативою суду в стадії віддання обвинуваченого до суду.

14. Знаряддя злочину конфіскується, якщо воно належить винній особі та умисно використовувалось для досягнення злочинного результату. При крадіжці автомобіль або інший транспортний засіб може визнаватись знаряддям злочину, якщо вів був одним з необхідних засобів крадіжки, коли значна кількість товару або речей могла бути вилучена і переміщена тільки за його допомогою. Наприклад, до місця крадіжки можна було добратися тільки за допомогою транспортного засобу.

15. Спеціальна конфіскація передбачена санкціями 15 статей Особливої частини Кодексу (наприклад, за ст. 240 при порушенні правил охорони надр — конфіскація законно добутого і знаряддя видобування, за ст. 334 при порушенні правил міжнародних польотів — конфіскація повітряного судна та ін.). V деяких санкціях цих статей передбачена і спеціальна конфіскація, -і конфіскація майна як додаткове покарання (за контрабанду — ч. 2, З ст. 201, за контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів — ч. 2, 3 ст. 305). Проте застосування спеціальної конфіскації, на відміну від конфіскації як додаткового покарання, може мати місце по будь-якій кримінальній справі, навіть якщо санкцією статті чинного Кодексу її не передбачено. В таких випадках суд керується ст. 81 КПК України.

16. Конфіскація знарядь і предметів злочину допускається при звільненні винної особи від відбування покарання а випробуванням, у той час як додаткове покарання у вигляді конфіскації майна при застосуванні ст. 75 не може мати місце.

17. Визнавши підсудного винним у вчиненні кількох злочинів, відповідальність за які передбачена різними статтями (частинами, пунктами) чинного Кодексу, суд повинен призначити додаткове покарання, зокрема конфіскацію майна, за наявності для цього підстав, окремо за кожний злочин, а потім остаточно визначити його за сукупністю злочинів. Призначення додаткового покарання лише за сукупністю злочинів е не припустимим. Це стосується і призначення покарання за кількома вироками (ст. 71): додаткове покарання у вигляді конфіскації майна може бути призначене за кількома вироками лише тоді, коли воно не відбуте за попереднім вироком або призначене за новий злочин.

18. Конфіскація майна як додатковий вид покарання, не може бути замінена іншим покаранням. Звільнення від відбування такого покарання можливе лише при умовно-достроковому звільненні (ст. 81), звільненні від відбування покарання а випробуванням вагітних жінок та таких, що мають дітей до семи років (ч. 1 ст. 79), а також на підставі закону України про амністію (ст. 86), якщо на день звільнення або видання закову про амністію майно, що підлягає конфіскації, не було вилучене.

19. Порядок задоволення претензій за рахунок конфіскованого майна та перелік майна, що не підлягає конфіскації, передбачаються законодавством про виконання вироку.