Стаття 46. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим

Нова редакція ст. 46 ККУ з Коментарями.

Особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Коментар до ст. 46 КК України

1. На підставі статті 46 КК особа, яка вчинила вперше злочин невеликої тяжкості, може бути звільненою від кримінальної відповідальності, якщо вона замирилася з потерпілим і повністю відшкодувала заподіяні нею збитки.

2. Замирення з потерпілим можливе лише за умови його добровільної згоди на примирення. Будь-який примус щодо потерпілого (обман, погроза, шантаж) виключає застосування статті 46 КК.

Інший коментар до статті 46 Кримінального кодексу України

1. Держава взагалі не байдуже ставиться до приватних інтересів громадян, що охороняються кримінальним законом. І все ж умовно можна виділити категорії злочинів, від яких у першу чергу страждають особисті або майнові інтереси фізичних осіб, що у кримінальному судочинстві іменуються потерпілими.

Згідно з кримінальним процесом потерпілим визнається особа, якій злочином причинена моральна, фізична або майнова шкода. Особа, що визнана потерпілою по кримінальній справі, законом наділена значним об’ємом процесуальних прав, які дозволяють їй впливати на хід досудового слідства, дізнання та судового розгляду кримінальної справи. По деяких злочинах кримінальні справи порушуються виключно за скаргами потерпілих, і потерпілий, наприклад, по справах приватного обвинувачення, має право особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення під час судового розгляду. При розгляді в суді кримінальних справ про інші злочини публічного та приватно-публічного обвинувачення потерпілий хоча і не підтримує обвинувачення, але має в суді рівні права, висловлює свою думку щодо сутності пред’явленого обвинувачення та міри покарання підсудному. Як показала практика, потерпілий не завжди бажає, щоб особа, яка вчинила злочин, була засуджена та понесла покарання. Іноді для нього більш важливо, щоб, наприклад, були відшкодовані понесені ним збитки. Саме виходячи із процесуальної ролі потерпілого та його специфічного зв’язку з винним, чинний Кодекс дає йому можливість вибору і передбачає раніше невідому вітчизняному законодавству підставу звільнення від кримінальної відповідальності, якою є примирення винного з потерпілим. Завдяки включенню в чинний Кодекс такого виду звільнення від кримінальної відповідальності, потерпілий одержав можливість більшого впливу на хід та наслідки кримінальної справи, що змушує визнавати його думку та законні інтереси, суттєво захищає його права.

Таким чином, законодавство пішло по шляху розширення засобів захисту приватних інтересів при розслідуванні та судовому розгляді кримінальної справи. Таке процесуальне положення не можна розглядати як порушення принципу відповідальності за злочин, тому що відповідальність не обов’язково може бути кримінальною, а й моральною та матеріальною.

2. Відносно справ приватного обвинувачення, як і раніше, так і згідно з чинним Кодексом, ми мали і маємо процесуальне положення, згідно з яким такі справи не можна порушити без заяви потерпілого, а порушена кримінальна справа піддягає обов’язковому закриттю за примиренням підсудного з потерпілим. Ст. 46 в певній мірі доповнює це кримінально-процесуальне положення та передбачає звільнення від кримінальної відповідальності за деякі інші злочини у зв’язку з примиренням винного з потерпілим при наявності комплексу підстав.

3. Такими підставами по закону вважаються:

— вчинення злочину невеликої тяжкості;

— вчинення злочину вперше;

— примирення з потерпілим;

— відшкодування завданих потерпілому збитків або усунення заподіяної шкоди.

4. Перш за все згідно зі ст. 46 від кримінальної відповідальності звільняються особи, що вчинили злочин невеликої тяжкості. До них, крім справ приватного обвинувачення, відносяться всі умисні та необережні злочини, за які законом (ч. 2 ст. 12) передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м’яке покарання, і які пов’язані з заподіянням потерпілому моральної, фізичної або майнової шкоди. Такими злочинами можуть бути, наприклад, умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання (ст. 123), умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 124), необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128), примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154), привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї (ст. 193), погроза знищення майна (ст. 195), необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196) та ш.

5. Друга підстава застосування ст. 46 полягає у тому, що винна особа вчиняє злочин вперше. Тобто вона не має судимості, не знаходиться під слідством та судом, не ухиляється від притягнення до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин. Вчиненим вперше також вважається злочин, якщо минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинений попередній злочин або особа звільнялась раніше від кримінальної відповідальності за законом, що діяв на час звільнення. Несудимою також вважається особа, якщо судимість погашена або знята у передбаченому законом порядку.

6. Третьою підставою звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 46 виступає сам факт примирення особи, що вчинила злочин, з потерпілим. Він означає оформлену в належній процесуальній формі відмову потерпілого від своїх попередніх претензій та вимог до особи, що вчинила злочин, відмову від прохання притягнути її до кримінальної відповідальності або прохання закрити справу, порушену по його заяві. Обов’язково необхідна також згода винної особи на звільнення від кримінальної відповідальності за цією підставою. При цьому на досудовому слідстві та в суді необхідно з’ясувати, чи було це примирення дійсним (добровільним, усвідомленим), без застосування погроз та насильства. Якщо формально примирення відбулось, але є сумніви щодо його дійсності, необхідно з’ясувати обставини примирення, його мотиви та умови з метою додержання превентивного принципу покарання. Потерпілому необхідно роз’яснити наслідки такої відмови, що передбачені законом. Вказана заява може подаватись потерпілим на будь-якій стадії досудового слідства чи судового розгляду аж до віддалення суду у нарадчу кімнату для постановленая вироку.

Належною процесуальною формою відмови потерпілого від своїх попередніх претензій може бути усна його заява, процесуальне оформлена протоколом компетентних органів, письмова заява, яка передається цим органам безпосередньо потерпілим, або нотаріально засвідчена його заява, якщо вона передається представником потерпілого.

7. Четверта підстава звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею полягає у тому, що винна особа ще до примирення (та як умова такого примирення) загладила спричинені нею потерпілому збитки. Загладжування шкоди може означати як реальне відшкодування у грошовій або в іншій формі заподіяних збитків, так і усунення своїми силами матеріальної шкоди або компенсація моральної шкоди.

Можлива також видача достатніх гарантій відшкодування збитків в обумовлений термін або часткова відмова потерпілого від матеріальних та моральних вимог до винної особи. Але потерпілому необхідно роз’яснити, що головною умовою звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка спричинила йому збитки, є його (потерпілого) волевиявлення. Послідуюче невиконання Гарантій не буде підставою для скасування рішення про звільнення і подальше задоволення матеріальних вимог можливе лише у цивільному порядку.

Компенсація за спричинену шкоду повинна бути достатньою з точки зору не особи, що вчинила злочин, а самого потерпілого.

8. Тільки сукупність всіх чотирьох розглянутих підстав складає умову для звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності за ст. 46.

Головною умовою для звільнення від кримінальної відповідальності за вказаною статтею закон вважає саме порозуміння винного з потерпілим, повне розв’язання конфліктної ситуації, а не “відкуп” заможного злочинця від покарання. Відшкодування збитків виступає як умова такого звільнення при вимогах потерпілого щодо їх компенсації.

9. Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 46 здійснюється виключно судом у порядку, передбаченому ст. 7 і 8 КПК України. При наявності вказаних причин воно є обов’язковим і не обумовлюється виконанням будь-яких дій після судового рішення.