Нова редакція ст. 45 ККУ з Коментарями.

Особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Примітка. Корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3-369, 369-2, 369-3 цього Кодексу.

Коментар до ст. 45 КК України

Дійовим каяттям у кримінальному праві називається припинення злочинних дій на стадії закінченого замаху при вчиненні злочину невеликої тяжкості, якщо винна особа вжила заходів для відвернення настання злочинних наслідків, розкриття злочину і повністю відшкодувала заподіяні нею збитки.

Інший коментар до статті 45 Кримінального кодексу України

1. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям є новим інститутом кримінального права України. Під дійовим каяттям слід розуміти активні і позитивні дії особи після вчинення злочину, які безперечно свідчать про бажання усунути шкоду, спричинену злочином, а також про жалкування щодо вчиненого злочину.

2. Норма кримінального закону, що розглядається, застосовується лише відносно осіб, які вчинили злочини вперше. Вона не розповсюджується відносно осіб:

— раніше судимих;

— що перебувають під слідством та судом;

— що ухиляються від слідства та суду.

Вперше вчинившими злочин також вважаються особи, які:

— раніше притягувались до кримінальної відповідальності, але звільнені від неї у встановленому законом, що діяв на час звільнення, порядку;

— раніше судимі, але судимості погашені або зняті у законному порядку;

— вчинили раніше злочин, строк давності щодо якого для притягнення до кримінальної відповідальності сплинув.

3. Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям можливе лише за злочин, що відноситься до категорії невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 12), і не застосовується у випадках, коли дійове каяття виходить від особи, що вчинила злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий. Але треба мати на увазі, що Особлива частина Кодексу містить спеціальні норми звільнення від кримінальної відповідальності осіб, що вчинили злочини середньої тяжкості, тяжкі або особливо тяжкі. Чинний Кодекс передбачає 14 таких випадків (ч. 2 ст. 111, 114, 255; ч. З ст. 175, 263, 369; ч. 4 ст. 212, 289, 307, 309, 311, 401; ч. 5 ст. 258; ч. 6 ст. 260). Всі вони (за винятком ч. 4 ст. 401, що містить факультативне звільнення) передбачають обов’язкове звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям з урахуванням як специфіки самих злочинів, так і форм поведінки осіб після вчинення подібних діянь.

4. Дійове каяття винного повинно проявлятися в активних позитивних діях, обов’язковий перелік яких приведений у закот:

— щире покаяння;

— активне сприяння розкриттю злочину;

— повне відшкодування завданих збитків;

— усунення заподіяної шкоди.

5. Про щире покаяння перш за все свідчить добровільне з’явлення із зізнанням. Суть його в тому, що особа, яка вчинила злочин, самостійно, хоч і не обов’язково з особистої ініціативи, звертається до органу дізнання, слідства, до прокуратури або в суд із заявою про вчинений нею злочин. З’явлення із зізнанням оформлюється протоколом за підписами заявника та службової особи відповідного органу. Значення добровільного з’явлення зі зізнанням, як одна з обставин, що звільняє від кримінальної відповідальності, визначається тим, що заявник з особистої волі, без примушення повідомляє про злочин, про який органам влади або ще зовсім не відомо, або по факту злочину порушена кримінальна справа, і сам віддає себе в руки правоохоронних органів, які до цього не мали свідчень про те, хто вчинив злочин.

На відміну від добровільної відмови від злочину (ст. 17), яка є обставиною, що виключає кримінальну відповідальність, добровільне з’явлення із зізнанням не виключає кримінальну відповідальність, а лише пом’якшує ‘й, а при наявності інших свідчень дійового каяття приводить до звільнення особи від кримінальної відповідальності.

6. Другим проявом дійового каяття є активне сприяння самого правопорушника розкриттю злочину. Воно здійснюється в активних формах і може проявлятися у повідомленні слідчому або судді невідомих їм раніше відомостей, наданні допомоги в збиранні доказів, сприянні у пошуках викраденого або здобутого іншим злочинним шляхом майна, видачі знаряддя та засобів вчинення злочину, викритті інших учасників злочину та подібних діяннях.

7. Дійове каяття обов’язково передбачає добровільне відшкодування спричинених втрат, тобто компенсацію майнової шкоди у грошовій або іншій формі, достатній для відшкодування збитків, понесених потерпілим внаслідок злочину.

Про дійове каяття може свідчити і загладжування спричиненої злочином шкоди іншим, ніж відшкодування втрат, шляхом. Воно може означати ліквідування своїм трудом завданих фізичних порушень або пошкоджень (полагодження пошкодженого майна, надання рівноцінного предмету замість знищеного), загладжування причиненої моральної шкоди (принесення пробачення за нанесення образи, спростування неправдивих вигадувань, що ганьблять іншу особу), надання допомоги у лікуванні потерпілому тощо.

8. Звільнення від кримінальної відповідальності особи у зв’язку з дійовим каяттям можливе лише при наявності зазначеного у ст. 45 переліку позитивних діянь. В іншому випадку кожне з них може бути лише обставиною, що пом’якшує покарання (ст. 66). Якщо вчинення того чи іншого з них не залежало від волі винного, а інші дії вів здійснив, це не є підставою для відмови у звільненні особи від кримінальної відповідальності.

Між тим не можна вважати доведеним факт дійового каяття, якщо винна особа не бажає з будь-яких міркувань (наприклад, із-за боязні) назвати співучасників, викрити їх иа очній ставці або відшкодувати матеріальну шкоду, спричинену злочином.

9. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям переслідує гуманні цілі. Застосування цієї підстави повинно проводитися у точній відповідності з вимогами закону та обов’язково враховувати інтереси потерпілого. При вирішенні цього питання не можна обмежитись обіцянкою або письмовим зобов’язанням винної особи щодо відшкодування (ліквідування) матеріальної або іншої шкоди. І навпаки, якщо вимоги потерпілого неадекватні причиненим йому витратам, вони в певній мірі можуть не братись до уваги при винесенні рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

10. Вказаний у ст. 45 вид звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється виключно судом у порядку, передбаченому ст. 72 КПК України, і є безумовним та остаточним, тому що не ставиться у залежність від наступної поведінки особи.