Нова редакція ст. 41 ККУ з Коментарями.
1. Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження.
2. Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов’язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
3. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно кримінально протиправний наказ або розпорядження.
4. Особа, що виконала явно кримінально протиправний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.
5. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати кримінально протиправного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала кримінально протиправний наказ чи розпорядження.
Коментар до ст. 41 КК України
1. Статтею 60 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність. Стаття 41 КК встановлює загальне правило, згідно з яким особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо вона заподіяла суспільне небезпечну шкоду правоохоронюваним інтересам внаслідок виконання законного наказу чи розпорядження.
2. Не підлягає кримінальній відповідальності й особа, яка відмовилась виконувати явно, тобто для всіх зрозуміло, злочинний, протиправний наказ чи розпорядження.
3. Наказ чи розпорядження визнаються незаконними, протиправними, якщо вони видані не повноважною особою, якщо вони за змістом суперечать законодавству України і поєднані з порушенням конституційних прав та свобод громадянина.
4. Заподіяння суспільне небезпечної шкоди правоохоронюваним інтересам при виконанні явно злочинного наказу чи розпорядження тягне за собою відповідальність на загальних підставах.
5. Не підлягає кримінальній відповідальності особа і в інших випадках, коли вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження і при виконанні їх заподіяла суспільне небезпечну шкоду.
Інший коментар до статті 41 Кримінального кодексу України
1. Діяння (дія або бездіяльність) особи, в результаті якого заподіяно шкоду правоохоронюваним інтересам інших суб’єктів, не тягне за собою юридичної, у тому числі кримінальної відповідальності, якщо воно вчинялось на підставі законного наказу або розпорядження.
У розумінні ст. 41 накази і розпорядження — це владні звернення компетентних суб’єктів, що адресовані конкретній особі (особам) і містять вимоги вчинити чи утриматись від вчинення певних дій. Вони можуть віддаватись як у письмовій, так і в усній формі.
Законними будуть ті накази і розпорядження, які мають у сукупності такі основні ознаки:
— їх зміст не суперечить законодавству України;
— вони стосуються питань, вирішення яких віднесено до повноважень суб’єктів, що їх віддали;
— особи, яким вони адресовані, входять до кола суб’єктів, щодо яких ці накази і розпорядження мають обов’язкову силу;
— вони віддані у повній відповідності із встановленою для цього процедурою;
— їх виконання не тягне порушень прав і свобод людини і громадянина, закріплених у Конституції України.
2. Ч. З ст. 41 втілює у кримінальне законодавство положення ч. 1 ст. 60 Конституції України: ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. Слід зазначити, що у вказаних статтях Конституції і Кримінального кодексу йдеться не про “протиправні”, тобто такі, що суперечать будь-якій нормі права, а про “злочинні” накази і розпорядження.
Злочинні накази або розпорядження — це такі накази і розпорядження, віддання чи виконання яких потребує здійснення діянь або приводить до результатів, що визнаються Кримінальним кодексом злочинами. Говориться про явно злочинні накази і розпорядження, тобто про такі, щодо яких існує об’єктивно обґрунтоване переконання про злочинний характер їх віддання, злочинність діянь, які треба здійснити на їх підставі, або про злочинність результатів цих діянь.1
Таким чином, у відповідності з ч. З ст. 41 особа, яка відмовилась виконувати накази та розпорядження, по відношенню до яких немає ніяких сумнівів про злочинний характер обставин їх віддання, злочинності діянь, що треба здійснити на їх виконання, або щодо злочинності результатів цих діянь, не підлягає кримінальній відповідальності.
3. Особа, яка виконала злочинний наказ або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності за умови, що в її діях (бездіяльності) міститься склад злочину, передбачений Кримінальним кодексом.
4. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, на виконання яких вона вчиняла певні діяння, то кримінальної відповідальності вона не несе через відсутність вини. У такому випадку кримінальній відповідальності підлягає тільки особа, що віддала цей наказ чи розпорядження. При цьому немає значення, з яких причин — об’єктивних чи суб’єктивних — виконавець не усвідомлював або не міг усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, які він виконував.