Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі

Нова редакція ст. 4 ККУ з Коментарями.

1. Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

2. Злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

3. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Коментар до ст. 4 КК України

1. Стаття 4 КК визначає принципи дії кримінального закону у часі.

2. Чинним визнається закон, який був прийнятий і затверджений Вищим органом державної влади України і набрав чинної сили. Проект закону не має чинної сили і не діє.

Згідно із Конституцією України, закон вважається прийнятим, якщо за нього проголосували більшість депутатів Верховної Ради України. За прийняття нового кодексу України 5 квітня 2001 року проголосували 379 народних депутатів Верховної Ради України.

Прийнятий Верховною Радою і підписаний Президентом України закон має бути надрукованим в офіційних виданнях — «Відомостях Верховної Ради України» або в газеті «Голос України» — не пізніше, ніж через сім діб після його затвердження, прийняття. Надрукування кримінального закону і обнародування його (доведення до відома усіх громадян) — є обов’язковою вимогою нормотворчос-ті — видання законів. Ця вимога обґрунтовує презумпцію знання закону всіма громадянами держави. Ненадрукова-ний закон немає юридичної сили і не може (не повинен) застосовуватись.

Кримінальний закон набуває чинності і починає діяти:

— з того моменту (дати), який встановлений у самому законі. Наприклад, в Законі від 28 грудня 1960 р. «Про затвердження Кримінального кодексу Української РСР» було встановлено, що Кримінальний кодекс УРСР вводиться в дію з 1 квітня 1961 р. (Відомості Верховної Ради УРСР.- 1961.- № 2.- Ст. 14).

Якщо в законі невизначений момент чинності, початок дії закону, то він набуває чинності через 10 днів після його надрукування, 10-денний строк відраховується з наступної за днем надрукування закону доби, тобто з нуля годин наступної за днем надрукування закону доби;

— з моменту (дати) його надрукування в офіційному виданні (про це, як правило, говориться в самому законі).

Наприклад, безпідставно був застосований кримінальний закон, що не набув чинності, до Д., який отримав хабара 3 березня 1962 р. Засудження Д. за Указом вщ 20 лютого 1962 р. «Про посилення кримінальної відповідальності за хабарництво» безпідставне, тому що цей Указ був надрукований 21 лютого 1962 р., а отже, набув чинності 4 березня 1962 р., тобто після вчинення Д. злочину.

3. Оскільки злочин може бути розпочатий під час дії одного закону, а закінченим під час дії іншого закону, то дуже важливо визначити час вчинення злочину.

Часом вчинення злочину вважається:

— час вчинення суспільне небезпечних дій, які утворюють об’єктивну сторону складу злочину, в тому числі й при готуванні до злочину і замаху на вчинення злочину;

— час вчинення злочину виконавцем для всіх співучасників.

До тривалих злочинів застосовується новий кримінальний закон, якщо злочинний стан суб’єкта продовжувався і після набрання чинності новим законом. До продовжуваних злочинів застосовується новий кримінальний закон, якщо хоча б одна із його дій була вчинена після набрання чинності новим кримінальним законом.

4. Дія кримінального закону припиняється:

— скасуванням (анулюванням) кримінального закону повноважним державним органом. Наприклад, законом України від 17 червня 1992 р. Верховною Радою були скасовані (виключені) статті 2, 61, 62, 64, 65, 802, 92 КК (Відомості Верховної Ради України.— 1992.— № 35.— Ст. 511);

— заміною одним кримінальним законом іншого. Наприклад, ст. 62 КК передбачала відповідальність за анти-радянську агітацію та пропаганду. Законом України від 17 червня 1992 р. вона була виключена і замінена статтею про відповідальність за заклики до насильницького повалення чи зміни конституційного ладу або насильницького порушення закріпленої Конституцією України територіальної цілісності України. А Законом України від 24 грудня 1993 р. «Про посилення кримінальної відповідальності за деякі злочини проти держави» ст. 62 була замінена відповідальністю лише за посягання на територіальну цілісність України;

— закінченням строку, на який було видано певний закон, або із зникненням умов, на які він розраховувався (так звані закони тимчасової дії); насамперед це закони, які видаються і діють, скажімо, поки триває війна; з припиненням війни ці закони перестають діяти. Кримінальна відповідальність у багатьох таких випадках за деякі злочини настає саме під час війни, наприклад, здача або залишення ворогові засобів ведення війни (ст. 427 КК України), самовільне залишення поля бою (ст. 429 КК України), добровільна здача в полон (ст. 430 КК України), мародерство (ст. 432 КК України), насильство над мирним населенням у районі воєнних дій (ст. 433 КК України).

Так само і Указ Президії Верховної Ради України вія 26 грудня 1990 р. «Про відповідальність за порушення правил користування картками споживача на право придбання товарів» (Відомості Верховної Ради України.— 1991. № 3,— Ст. 13) був розрахований лише на період користування цими картками. Виключення карток споживача із обігу припинило дію цього закону.

5. За змістом кримінальний закон та його кримінально-правові норми — заборони мають сучасну спрямованість і дію, тобто еони не можуть бути застосовані до тих подій, що не настали, не відбулися, а також до тих подій, які відбулися до їх видання чи чинності. Саме тому ч. 2 сг. 4 КК визначає загальне правило чинності кримінального закону в часі — злочинність і караність протиправного діяння визначаються законом, який дія» від час вчинення цього діяння. Звідси виводиться й інше дуже важливе правило — кримінальний закон, що встановлює караність діяння або посилює покарання, зворотної сили немає, тобто він не може бути застосований до діяння, вчиненого до його видання чи набуття чинності.

Інший коментар до статті 4 Кримінального кодексу України

1. Ч. 1 ст. 4 конкретизує щодо кримінального законодавства положення ч. 5 ст. 94 Конституції України, у відповідності з якою будь-який закон України набирає чинності через десять днів а дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Таким чином, вихідною точкою для визначення дати набрання чинності законом про кримінальну відповідальність, під яким слід розуміти Кримінальний кодекс і всі ті зміни і доповнення, що можуть бути внесені до нього у майбутньому, служать дні його офіційного оприлюднення і опублікування.

Офіційне оприлюднення закону — це доведення до загального відома змісту прийнятого закону з метою інформування про його прийняття та створення умов для ознайомлення з його змістом, що полягає у відповідній інформації, яка видається від імені законодавчого органу, містить повний і гарантовано точний текст прийнятого закону.

У відповідності з ч. 2—4 ст. 94 Конституції України офіційне оприлюднення законів України є правом і одночасно обов’язком Президента України. На цій підставі питання, пов’язані з офіційним оприлюдненням законів, реґламентуються Указом Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997 р. У відповідності з цим Указом закови України не пізніш як у п’ятнадцятиденний строк після їх прийняття Верховною Радою України і підписання Президентом України підлягають оприлюдненню державною (українською) мовою в офіційних друкованих виданнях, до яких відносяться: “Офіційний вісник України”, “Відомості Верховної Ради України” та газета “Урядовий кур’єр”. При цьому, офіційне оприлюднення законів здійснюється лише після включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів та із зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду, яке здійснюється Міністерством юстиції України.

Закон про кримінальну відповідальність може бути опублікований також і в інших друкованих виданнях, але обов’язково лише після їх офіційного оприлюднення. Такі публікації мають неофіційний, виключно інформаційний характер. Вони здійснюються від імені засобів масової інформації, відомчих органів, видавництв, наукових установ тощо, а тому не гарантують повної відповідності тексту, що публікується, тексту прийнятого Верховною Радою України закону. Тому такі видання не слід використовувати і на них не можна посилатись при офіційному вирішенні справи по суті.

Таким чином, оприлюднення закону — це інформація про прийняття закону та його зміст, а опублікування — це засіб доведення до загального відома цієї інформації.

За загальним правилом закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів після його опублікування у вказаних офіційних друкованих виданнях. При цьому, якщо закон опубліковано у газеті “Урядовий кур’єр” раніше, ніж у “Офіційному віснику України” та “Відомостях Верховної Ради України”, він набирає чинності після опублікування у цій газеті.

У той же час допускається можливість у самому законі передбачити інші строки набрання ним чинності, але не раніше дня його опублікування. Виконання цієї умови покликано забезпечити умови для ознайомлення із змістом новоприйнятих законів, що, безумовно, повинно сприяти повній та ефективній його реалізації — адже неможливо вірно реалізовувати закон, не ознайомившись з його офіційно встановленим текстом.

Встановлення значно більших ніж десять днів строків практикується для набрання чинності значних за своїм об’ємом законів або законів, що вносять, у порівнянні з відповідними попередніми законами, суттєві зміни у врегулювання певних відносин, а це потребує більшого часу для вивчення змісту таких законів і проведення певних заходів для забезпечення їх реалізації.

Прикладом може служити Кримінальний кодекс України, що коментується. Він був прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 р. і, у відповідності з п. 1 розд. І його Прикінцевих і перехідних положень, набрав чинності з 1 вересня 2001 р.

Закон про кримінальну відповідальність діє до його скасування чи заміни новим законом, а якщо закон було прийнято на певний строк, — до закінчення такого строку.

2. Діяння визнається злочином і є підставою для притягнення особи, що його вчинила, до кримінальної відповідальності, якщо у момент здійснення цього діяння була чинна норма кримінального закону, що визнавала його злочином і визначала покарання за нього. При відсутності такого закону будь-яке діяння, до яких би наслідків воно не призвело, не може визнаватися злочином і не є підставою для кримінальної відповідальності.

3. Часом вчинення злочину вважається момент вчинення особою діяння, яке утворює об’єктивну сторону злочину, а при співучасті у злочині — вчинення цього діяння виконавцем.