Нова редакція ст. 37 ККУ з Коментарями.
1. Уявною обороною визнаються дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.
2. Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.
3. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.
4. Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.
Коментар до ст. 37 КК України
1. Уявною обороною називається помилкова оборона, тобто оборона за умови, що нападу не було. Особа, що захищалася, неправильно, помилково оцінила обстановку і заподіяла шкоду. Відповідальність за шкоду, заподіяну в стані уявної оборони, вирішується на підставі сумлінності помилки.
2. Якщо особа, сумлінно помиляючись, не могла зрозуміти своєї помилки і заподіяла шкоду, яка в умовах реального нападу була б відповідною, то вона звільняється від відповідальності за заподіяння цієї шкоди.
3. Якщо особа, що захищалася, сумлінно помилялась в оцінці обстановки і заподіяла шкоду, яка і в умовах реального нападу була б зайвою, невиправданою, то вона підлягає відповідальності за перевищення меж необхідної оборони.
4. Якщо особа, що захищалась, несумлінно помилялась, тобто при певній уважності, дбайливості могла зрозуміти свою помилку, могла усвідомити відсутність нападу, то вона підлягає кримінальній відповідальності за необережно заподіяну шкоду.
Інший коментар до статті 37 Кримінального кодексу України
1. Уявна оборона — це дії, в результаті яких одна особа, помилково оцінюючи поведінку іншої особи як посягання, заподіює їй шкоду, хоча у реальності суспільне небезпечного посягання не було. Таким чином, при уявній обороні одна особа, невірно оцінивши обстановку, помилково приходить до висновку про існування загрози і, з метою припинення або відвертання цієї реально не існуючої загрози, заподіює шкоду іншій особі. Отже, якщо при необхідній обороні особа заподіює шкоду нападнику для припинення посягання, що вже відбувається, або для відвернення реально існуючої загрози посягання, то при уявній обороні заподіяння шкоди відбувається для відвернення або припинення посягання, яке у дійсності відсутнє і існує лише в уяві особи, що оборонялась.
2. Уявна оборона не буде підставою для притягнення особи, яка заподіяла шкоду, до кримінальної відповідальності за наявності у сукупності таких умов:
— обстановка, в якій була заподіяна шкода іншій особі, давала достатні підстави для висновку про існування реального посягання з боку іншої особи. При цьому слід мати на увазі, що у ч. 2 ст. 37 говориться про упевненість особи про реальне посягання, тобто про те, що посягання вже існує. Таким чином, помилкова упевненість щодо загрози виникнення посягання не є підставою виключення кримінальної відповідальності за вчинену шкоду;
— особа, яка вчинила шкоду, не усвідомлювала і, за обставинами справи, не могла усвідомлювати помилковість свого припущення про існування посягання з боку іншої особи.
3. Уявна оборона буде підставою для притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого висновку про існування посягання, лише тоді, коли вчинена іншій особі шкода перевищила межі, необхідні для припинення посягання, якби воно було реальним. При цьому кримінальна відповідальність наступає як за перевищення меж необхідної оборони, тобто у випадках, які спеціально передбачені у ст. 118 (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця) і у ст. 124 (умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця) (див. коментар до ч. З ст. 36).
4. Якщо ж особа, яка вчинила шкоду, не усвідомлювала відсутності реального посягання, але, виходячи з конкретних обставин справи, могла це усвідомлювати, вона притягується до кримінальної відповідальності за заподіяння шкоди через необережність, тобто за ст. 119 (вбивство через необережність), або за ет. 128 (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження).