Нова редакція ст. 343 ККУ з Коментарями.
1. Вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу, судового експерта, працівника органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, а також близького родича державного виконавця або приватного виконавця з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків, здійсненню судово-експертної діяльності або добитися прийняття незаконного рішення –
карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до трьох місяців.
2. Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню кримінальному правопорушенню чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, –
караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років.
Коментар до ст. 343 КК України
1. Втручанням у службову діяльність працівників міліції, прокуратури і служби безпеки визнаються дії, які характеризуються примусом — шантаж, погрози тощо (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. // Постанови Пленуму…- С. 162-163). Не можуть бути визнані втручанням звернення, прохання, скарги, умовляння тощо, оскільки такі дії не характеризуються примусом і, крім того, згідно з ст. 40 Конституції України, громадяни мають право звертатися до органів державної влади та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
2. Склад злочину утворюють примусові дії, вчинювані з метою перешкодити виконанню працівником міліції, прокуратури чи служби безпеки своїх службових обов’язків або добитися від нього прийняття неправомірних рішень. Такі самі примусові дії, які перешкодили запобігти злочинові чи затримати злочинця, або вчинені посадовою особою з використанням нею своїх посадових повноважень (наприклад, у разі, коли потерпілий є підлеглим посадової особи чи перебуває в іншій службовій залежності від винного), кваліфікуються за ч. 2 ст. 343 КК.
3. Якщо втручання було поєднане з насильством чи погрозою вчинити насильство, заподіянням тілесних ушкоджень, знищенням або пошкодженням майна потерпілого, то вчинене утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 345, 347 і статтею 343 КК.
4. Втручання у службову діяльність працівників міліції, прокуратури та служби безпеки вчинюється умисно, з метою перешкодити їм виконувати службові обов’язки.
5. Відповідальність за ст. 343 КК настає з шістнадцяти років.
Інший коментар до статті 343 Кримінального кодексу України
1. Положення ст.343 спрямовані на захист кримінально-правовими засобами правоохоронної діяльності від неправомірного втручання шляхом впливу на працівників правоохоронних органів.
Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що в разі його вчинення порушується або може бути порушена нормальна робота правоохоронного органу, оскільки створюються перешкоди для виконання службових обов’язків працівниками правоохоронного органу, що врешті позначається на ефективності функціонування всієї правоохоронної системи держави.
2. Об’єктом злочину є регламентована нормативно-правовими актами діяльність правоохоронних органів.
3. З об’єктивної сторони злочин передбачає вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу, крім впливу у формі опору, відповідальність за який передбачена ч.2 ст.342.
Під втручанням (впливом) слід розуміти конкретні дії, спрямовані на перешкоду у виконанні працівниками правоохоронних органів службових обов’язків або на досягнення прийняття неправомірного рішення. Втручання може виявлятися в умовлянні, шантажуванні потерпілого, погрозі відмовити у наданні законних благ, а також у будь-якій іншій формі впливу. При вирішенні питання про відповідальність за цією статтею слід мати на увазі, що прохання, наприклад, батьків або інших родичів правопорушника про прийняття працівником правоохоронного органу рішення в інтересах цього правопорушника не утворює складу даного злочину (п.11 постанови ПВСУ “Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів” від 26 червня 1992 р. № 8).
Коли внаслідок дій, передбачених ч.2 ст.342, поєднаних з примушуванням працівника правоохоронного органу шляхом насильства або погрози застосуванням такого насильства до виконання явно незаконних дій, винний перешкодив запобігти вчиненню злочину або затримати особу, яка його вчинила, відповідальність настає за ч.2 ст.343 та ч.2 або ч.3 ст.342.
Вплив на працівника правоохоронного органу шляхом захоплення або тримання заручниками його близького родича або співробітника охоплюється ст.349 і додаткової кваліфікації за ст.343 не потребує, якщо не настали наслідки, передбачені ч.2 ст.343.
Якщо втручання в діяльність працівника правоохоронного органу поєднане з діями, передбаченими ст.345, 347 та 348, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.343 і зазначеними статтями КК.
Злочин вважається закінченим: за ч.1 ст.343 та ч.2 ст.343 у частині вчинення впливу з боку службової особи з використанням свого службового становища – з моменту здійснення впливу у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу; за ч.2 ст.343 в частині, коли вплив перешкодив запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, – з моменту настання вказаних наслідків.
4. Потерпілими від злочину є тільки працівники правоохоронних органів.
Про поняття працівників правоохоронних органів див. п.4 коментаря до ст.342.
Під виконанням службових обов’язків працівниками правоохоронних органів слід розуміти діяльність цих осіб, пов’язану із здійсненням функцій, покладених на них законами та іншими нормативними актами.
Під незаконними слід розуміти рішення працівників правоохоронних органів, що суперечать вимогам законодавчих актів.
5. Кваліфікація за ч.2 ст.343 має місце, якщо втручання в діяльність працівника правоохоронного органу перешкодило запобіганню злочину або затриманню особи, яка його вчинила, або вчинено службовою особою з використанням свого службового становища.
Стосовно перших двох ознак слід встановити, що запобіганню злочину або затриманню злочинця перешкодив саме вплив на правоохоронця.
Здійснюючи з використанням свого службового становища вплив на працівника правоохоронного органу, службова особа використовує права та повноваження, надані їй за посадою або у зв’язку з певною службовою діяльністю.
6. Із суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Особа, що його вчиняє, усвідомлює неправомірність і суспільну небезпечність впливу на працівника правоохоронного органу і бажає втрутитись у його діяльність з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися прийняття незаконних рішень.
7. Суб’єкт злочину – особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років. Суб’єктами даного злочину можуть бути: особи, від яких потерпілий знаходиться у службовій залежності; представники влади; особи, від яких залежить фінансове, матеріально-технічне забезпечення органу, де працює потерпілий, а також медичне та інше обслуговування потерпілого чи його близьких родичів або вирішення побутових питань потерпілого тощо. Суб’єктом злочину, вчиненого службовою особою з використанням свого службового становища, є тільки службова особа.
Про поняття службової особи див. ст.364 та коментар до неї.