Стаття 340. Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій

Нова редакція ст. 340 ККУ з Коментарями.

Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, якщо це діяння було вчинене службовою особою або із застосуванням фізичного насильства, –

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Коментар до ст. 340 КК України

1. Конституцією України громадянам гарантується право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи й демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування (ст. 39).

2. Стаття 340 КК передбачає кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Склад злочину утворює неповідомлення органів влади про проведення таких масових заходів, якщо воно призвело до грубого порушення громадського порядку і було вчинене із застосуванням фізичного насильства або посадовою особою.

3. Відповідальними за ст. 340 КК є лише організатори зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, які досягли шістнадцяти років.

Інший коментар до статті 340 Кримінального кодексу України

1. Відповідно до ст.39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про які завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування . Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

2. Об’єкт злочину – суспільні відносини, що виникають при здійсненні органами влади та органами місцевого самоврядування своїх функцій щодо забезпечення прав і свобод громадян, громадського порядку.

3. Об’єктивна сторона злочину за змістом закону може виражатися як в активних діях, так і в бездіяльності.

Незаконне перешкоджання – це створення перепон будь-яким шляхом для організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів та демонстрацій. Заборона проводити зазначені масові заходи службовою особою органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, а не судом, як це передбачено Конституцією України, за певних умов може оцінюватися як злочин, передбачений ст.340.

Судовою практикою вже визначені поняття даних масових заходів. Наприклад, збори – це засідання членів будь-якої організації чи трудового колективу або спільна присутність обмеженої кількості людей, об’єднаних спільними політичними чи громадськими інтересами.

Мітинг – масові збори значної кількості людей з метою обговорення невідкладних питань життя, що проводяться на площі, вулиці, стадіоні.

Похід – процесія з великою кількістю людей, яка може пересуватися вулицями населених пунктів, автошляхами з метою демонстрування певних громадсько-політичних настроїв, протесту, незгоди з чимось або вираження солідарності. Слід зазначити, що в коментованій статті йдеться не про організацію походів взагалі, а про організацію саме вуличних походів, хоча із назви статті слово “вуличних” зникло. Термін “похід” має ширше значення, ніж термін “вуличний похід”. Наприклад, достатньо згадати похід шахтарів до м. Києва у 1999 та 2000 рр., походи громадян різних областей України до м. Києва на підтримку ініціатив різних партій, рухів та політичних об’єднань з приводу проведення референдумів, виборів та ін.

Демонстрація – це масове пересування великої кількості людей на знак вираження певного громадсько-політичного настрою.

Даний злочин є закінченим з моменту початку здійснення перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується наявністю умислу. Оскільки в диспозиції статті не зазначено настання наслідків, то в разі заподіяння організаторам або учасникам зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій тілесних ушкоджень чи смерті з необережності або умисно такі дії мають кваліфікуватися за відповідними статтями чинного Кодексу, що передбачають відповідальність за злочини проти життя та здоров’я особи (крім ст.125, де заподіяння легкого тілесного ушкодження потерпілому охоплюється поняттям насильства).

5. Суб’єктом злочину, що не пов’язаний із застосуванням фізичного насильства, може бути лише службова особа.

За диспозицією ст.340 застосування фізичного насильства службовою особою даним складом злочину не охоплюється. Дії службової особи, яка при вчиненні злочину, передбаченого ст.340, застосувала фізичне насильство, потребують додаткової кваліфікації за відповідною частиною ст.365, а за необхідності – ще й за ст.115, 118, 119, 121, 122.

Про зміст поняття “службова особа” див. коментар до ст.364.

Суб’єктом злочину, що пов’язаний із застосуванням фізичного насильства, може бути фізична особа, що досягла 16 років.