Нова редакція ст. 329 ККУ з Коментарями.

1. Втрата документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації, що містять державну таємницю, а також предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановленого законом порядку поводження із зазначеними документами та іншими матеріальними носіями секретної інформації або предметами, –

карається позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, –

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Коментар до ст. 329 КК України

1. Втрата документів, що містять державну таємницю, як і втрата предметів, відомості про які є державною таємницею, посягають на державні інтереси України в сфері оборони, економіки і державної безпеки взагалі.

2. Об’єктивну сторону цього злочину утворює сукупність об’єктивних ознак: а) вихід документів або предметів із володіння особи, якій вони були довірені; б) порушення відповідальною особою встановлених правил зберігання таких документів чи предметів; в) виникнення у зв’язку з цим можливості ознайомитися з ними стороннім особам.

Об’єктивну сутність цього злочину утворює не вихід документа чи предмета з володіння відповідальної особи (втрата), а можливість внаслідок втрати ознайомитися з ними стороннім особам. Тому в діях відповідальної особи складу злочину немає, якщо вона втратила документ чи предмет (вони вибули з її володіння), але можливості ознайомитися з ними стороннім особам не було, наприклад, у випадку, коли відповідальна особа помилково спалила документ разом з паперами, що підлягали знищенню. Рівним чином немає складу злочину в діях особи, яка втратила документ чи предмет, але порушення правил їх зберігання не допустила (документи були викрадені, наприклад). Якщо особа, якій такі документи чи предмети були довірені, хоча і не втратила їх назавжди, а вони лише на деякий час вийшли із її володіння, наприклад, залишені (забуті) у громадському транспорті чи в іншому громадському місті, і цим була створена можливість стороннім особам ознайомитися з ними, то в її діях є склад злочину, передбаченого ст. 329 КК.

3. Якщо втрата документів чи предметів, що містить державну таємницю, спричинила тяжкі наслідки (наприклад, такі документи чи предмети були використані на шкоду інтересам України), діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 329 КК.

4. Втрата документів чи предметів, що містять державну таємницю, вчинюється лише необережно. Втратити, загубити умисно неможливо, оскільки свідомість і воля в таких діях відсутні.

5. Відповідальними за втрату таких документів чи предметів є лише особи, яким ці документи чи предмети були довірені по службі чи роботі.

Інший коментар до статті 329 Кримінального кодексу України

Безпосередній об’єкт злочину той же, що і за ст.328. Предмет злочину – документи або інші матеріальні носії секретної інформації, предмети, відомості про які становлять державну таємницю. Про поняття державної таємниці див. коментар до ст.114.

Матеріальні носії секретної інформації – це матеріальні об’єкти, в яких відомості, що становлять державну таємницю, відображені у вигляді текстів, знаків, символів, образів, сигналів, технічних рішень, процесів тощо. Матеріальний носій секретної інформації повинен бути відповідним чином засекречений і мати певні реквізити.

Відповідно до Закону України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ документ – це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві, який може бути як первинним, так і вторинним (ст.27). Документ, який містить у собі державну таємницю, повинен відповідати встановленій формі, тобто мати реєстраційний номер, найменування, гриф секретності та інші реквізити матеріального носія секретної інформації, а також особливий порядок його зберігання та видачі. За відсутності хоча б однієї з цих ознак матеріальний носій не може бути визнаний таким документом і його втрату слід кваліфікувати як розголошення державної таємниці в письмовій формі, якщо стороння особа ознайомиться з його змістом.

Предметами (виробами), відомості про які становлять державну таємницю, є будь-які матеріальні об’єкти, відомості про які становлять державну таємницю (зразки озброєння і військової техніки, апаратури, приладів, військово-технічне майно та їх складові частини, вузли і агрегати, матеріали, речовини, сировина, устаткування, вироби та ін.).

Об’єктивна сторона злочину характеризується:

– порушенням встановленого законом порядку поводження з документами, матеріальними носіями секретної інформації або предметами, відомості про які становлять державну таємницю;

– втратою документа або предмета;

– причиновим зв’язком між порушенням правил і втратою.

Вихід документів, інших матеріальних носіїв секретної інформації або предметів із володіння – це втрата можливості розпоряджатися, контролювати їх місцезнаходження і перешкоджати ознайомленню з ними сторонніх осіб.

Спосіб, в який документ (матеріальний носій, предмет) вийшов із правомірного володіння особи, якщо це сталося внаслідок порушення нею порядку поводження з ним, для кваліфікації злочину значення не має. Документ може бути загублений через недбале поводження, помилково відісланий разом з нетаємною кореспонденцією, переданий без належного оформлення та не повернутий, викрадений із незамкненого сейфа або непристосованого для зберігання таємних документів місця тощо.

Особа, якій були довірені документи, що містять державну таємницю, або предмети, відомості про які становлять державну таємницю, не підлягає кримінальній відповідальності, якщо вона не допустила порушення правил користування ними або зберігання їх, але документи виявилися втраченими (наприклад, викраденими шляхом злому сейфа).

Злочин вважається закінченим з моменту виходу із правомірного володіння особи вказаних документів чи предметів, незалежно від того, хтось ознайомився з їх змістом чи ні.

Суб’єктом даного злочину є фізична осудна або обмежено осудна особа, якій документи або інші матеріальні носії секретної інформації, що містять державну таємницю, а також предмети, відомості про які становлять державну таємницю, були у встановленому порядку довірені і яка відповідає за їх схоронність.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережністю в будь-якій формі.

Щодо порушення правил зберігання документів, матеріальних носіїв або предметів може мати місце як навмисна форма вини, так і необережність. Але ж самі порушення правил кримінальної відповідальності не породжують.

Частина друга ст.329 передбачає відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Про поняття тяжких наслідків див. коментар до ст.328.