Нова редакція ст. 326 ККУ з Коментарями.
1. Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів, інших правил поводження з ними, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, –
караються штрафом від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, –
карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Коментар до ст. 326 КК України
1. Стаття 326 КК передбачає відповідальними за спеціальний вид недбалості — недотримання правил поводження з особливо небезпечними речовинами, матеріалами тощо.
2. Предметами щодо порушення правил поводження з якими створює загрозу для життя і здоров’я людей чи настання інших тяжких наслідків є:
а) мікробіологічні агенти чи токсини;
б) інші біологічні агенти чи токсини.
Якщо порушення правил поводження з такими агентами чи токсинами створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого (ч. 1 ст. 326 КК України), чи якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки (шкоду здоров’ю багатьох осіб, велику матеріальну шкоду) (ч. З ст. 326 КК України).
3. Склад злочину утворюють порушення правил:
— зберігання;
— використання;
— перевезення;
— обліку мікробіологічних агентів, або токсинів.
4. Порушення правил поводження з мікробіологічними чи іншими біологічними агентами чи токсинами вчинюється необережно. Умисне порушення таких правил з метою заподіяти загибель людей чи інші тяжкі наслідки, передбачені ч. 2 ст. 326 КК, кваліфікується як диверсія за ст. .113КК.
5. Відповідальними за порушення таких правил можуть бути лише особи, на яких були спеціально покладені обов’язки дотримання цих правил.
6. Відповідальність за порушення правил поводження з мікробіологічними чи іншими біологічними агентами або токсинами настає з шістнадцяти років.
Інший коментар до статті 326 Кримінального кодексу України
1. Об’єктом злочину є відносини у сфері охорони здоров’я, що забезпечують епідеміологічну безпеку населення.
Предметом злочину є мікробіологічні чи інші біологічні агенти або токсини. Їх перелік міститься у класифікаційних таблицях патогенних для здоров’я людей мікроорганізмів.
Під мікробіологічними агентами розуміють хвороботворні мікроорганізми, які при потраплянні в організм людини розмножуються, викликаючи патологічний процес гострого інфекційного захворювання.
Залежно від морфологічних особливостей (розмірів і біологічної організації) ці мікроорганізми класифікуються за п’ятьма основними групами:
– бактерії, які викликають гострі заразні захворювання епідемічного характеру (чума, сибірська виразка, бруцельоз, туляремія, сап, холера, лептоспіроз, легіонельоз, меліольоз, ботулізм, проказа тощо);
– рикетсії, тобто членистоногі, – ектопаразити, які викликають такі гострі інфекційні хвороби, як висипний тиф, лихоманка цуцугамуші, вязікульозний рикетсіоз, середземноморська плямиста лихоманка тощо;
– паразитонозні гриби, що викликають такі гострі інфекційні хвороби, як бластомікоз, кокцидоідоз, гістоплазмоз, аспергільоз, кандідоз;
– віруси, що викликають геморагічну лихоманку, хронічний енцефаліт, енцефалопатію тощо;
– хламідії, тобто мікроби, що викликають псітакоз, трахому, трахомоподібні кон’юнктивіти тощо.
Під біологічними токсинами розуміють отруйні речовини, що утворюються мікроорганізмами, а також деякими тваринами. До них згідно з епідеміологічним реєстром відносять ботулічні токсини всіх видів, правцевий токсин, отрута павука каракурта, мітоксини, дифтерійні токсини, стрептококовий токсин, отрута змій (кобри, гюрзи тощо).
Ця стаття має бланкетну диспозицію. Характер і умови діяльності, пов’язаної з мікробіологічними та іншими біологічними агентами і токсинами, регулюються ст.28-37 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” від 6 квітня 2000 р. Конкретні вимоги цього Закону містяться в Положенні про порядок обліку, зберігання, поводження, відпуску і пересилки культур бактерій, вірусів, рикетсій, грибів, найпростіших, мікоплазм, бактерійних токсинів, отрут біологічного походження, затвердженому КМУ і наказом МОЗ України.
2. З об’єктивної сторони злочином є скоєння хоча б одного з альтернативно вказаних у диспозиції ст.326 діянь, що порушують встановлені правила:
– зберігання мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів;
– їх використання;
– обліку;
– перевезення;
– відпуску;
– поводження з ними у процесі роботи.
Наприклад, у відповідності із згаданим Положенням об’єкти з культурами і посівами мікроорганізмів I-II груп небезпеки повинні зберігатися у металевих водостійких ємностях з щільно зачиненими кришками, які розміщуються в холодильниках або залізних шафах. Припускається тимчасове зберігання культур, підготовлених для автоклавування, в баках з термостійкого матеріалу (металу, пластику) з отворами у верхній частині. Баки при зберіганні розміщують у піддони з бортиками висотою 20 см. Кількісно-якісний облік біоматеріалу в науково-дослідних лабораторіях мікробіології, на санітарно-епідеміологічних станціях, в лікувальних закладах ведеться у спеціальних журналах згідно з затвердженою формою. Порушення цих та інших вимог може розцінюватися як злочин, передбачений ст.326.
Від злочину, передбаченого ст.325, злочин за ст. 326 відрізняється тим, що особа зберігає, використовує, передає, перевозить, відпускає і виконує інші дії з мікробіологічними чи іншими біологічними агентами або токсинами на законних підставах, але з порушенням правил поводження з ними.
Для визнання злочину, передбаченого ст.326, необхідно, щоб він:
– створив загрозу загибелі людей;
– створив загрозу настання інших тяжких наслідків;
– заподіяв шкоду здоров’ю потерпілого.
Звідси випливає, що діяння може тягти за собою відповідальність за цією статтею у разі, якщо порушення правил поводження з мікробіологічними чи іншими біологічними агентами чи токсинами було суттєвим, містило реальну небезпеку для життя людей.
Настання інших тяжких наслідків полягає, наприклад, у потрапленні мікробіологічних агентів у воду, продукти харчування чи в середовище проживання людини, в результаті чого виник осередок поширення гострого інфекційного захворювання.
Заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого полягає у безпосередньому потрапленні в його організм того чи іншого небезпечного мікробіологічного агента чи біологічного токсина, внаслідок чого він заразився відповідним гострим інфекційним захворюванням (чумою, висипним тифом, енцефалітом тощо).
3. Форма вини при скоєнні цього злочину може бути умисною чи необережною. Мотиви не мають значення для кваліфікації скоєного за ст.326. Якщо особа діяла з метою диверсії, то в такому випадку її дії кваліфікуються за ст.113.
4. Суб’єкт злочину спеціальний: особа, яка повинна була в силу службового чи професійного становища дотримуватися вказаних вище правил поводження з мікробіологічними чи біологічними агентами і токсинами (працівники науково-дослідних закладів мікробіології, санітарно-епідеміологічних станцій, лабораторій лікарень і поліклінік тощо).
У випадку, коли службова особа (головний лікар, завідуючий лабораторією) поряд із злочинним діянням, передбаченим ст.326, допускає ще й службовий злочин, скоєне додатково кваліфікується за ст.364, 365 чи 367.