Нова редакція ст. 291 ККУ з Коментарями.

Порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, а також нормативно-правових актів, норм і правил виготовлення, переобладнання, ремонту транспортних засобів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, –

карається штрафом від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до п’яти років.

Коментар до ст. 291 КК України

1. Стаття 291 КК передбачає відповідальність за порушення правил безпеки руху на всіх видах транспорту: залізничному, водному, автомобільному, повітряному, електричному та ін.

2. Відповідальними можуть бути: пішоходи, велосипедисти, їздові, пасажири, водії мопедів, чередники тощо, що досягли шістнадцяти років.

3. Відповідальність за ст. 291 КК настає лише у разі, якщо порушення діючих на транспорті правил спричинило людські жертви (смерть хоча б однієї людини) або інші тяжкі наслідки — заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень, великої матеріальної шкоди тощо.

4. Порушення чинних на транспорті правил вчинюється необережно. Якщо порушення транспортних правил було вчинене умисно, то діяння повинно кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 277 КК чи як злочин проти особи за ст. 115 КК або як злочин проти власності за ст. 194 КК.

Інший коментар до статті 291 Кримінального кодексу України

1. Об’єктом злочину є безпечна робота транспорту, безпека руху, здоров’я і життя громадян, а також власність.

2. Об’єктивна сторона вимагає таких ознак в їх сукупності:

а) дія або бездіяльність особи, пов’язана з порушенням чинних на транспорті правил;

б) суспільно небезпечні наслідки;

в) причиновий зв’язок між порушенням і наслідками.

3. Відповідальність настає за порушення чинних правил, що убезпечують рух на залізничному, повітряному, водному, автомобільному, електричному та іншому транспорті.

4. Диспозиція ст.291 бланкетна, оскільки вона відсилає до чинних правил, що регулюють порядок безпечного руху транспорту. Ці правила встановлюються відповідними нормативними актами, які видаються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (наприклад, “Правила дорожнього руху” від 10 жовтня 2001 р. № 1306, “Правила безпеки громадян на залізничному транспорті України”, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 р. № 54, та ін.).

5. Порушення діючих на транспорті правил вчинюється різноманітними діями: самостійне пересування пасажира повітряного транспорту по території льотного поля; самовільне відкриття шлагбауму на залізничному переїзді без дозволу чергового; переїзд залізниці в місцях, де це не передбачено; прогін тварин через колію без дотримання правил безпеки.

Це також діяння, пов’язані з порушенням правил дорожнього руху водіями мопедів, велосипедів та інших транспортних засобів, що не належать до вказаних у примітці до ст.286.

Наприклад, водій М., керуючи мопедом з обсягом двигуна 48,9 см3, раптово з правого ряду повернув ліворуч, чим створив аварійну обстановку водію автомобіля “Опель-Вектра” Т., який рухався у попутному напрямку. Т., уникаючи наїзду в аварійній обстановці, зіткнувся на зустрічній смузі з легковиком, пасажир якого загинув.

Найбільш поширеними є дії пішоходів, які внаслідок порушення правил безпеки руху створюють аварійну обстановку для водіїв механічних транспортних засобів.

Суб’єктами цього злочину можуть бути пасажири. Так, Д., пасажир мотоцикла, знаходячись у стані сп’яніння, порушив правила безпеки на транспорті: жартуючи, закрив очі водію Ж., який втратив орієнтування, і мотоцикл перекинувся, внаслідок чого пасажир О., який знаходився в колясці мотоцикла, отримав тяжкі тілесні ушкодження.

До суб’єктів злочину також відносяться особи, які порушують правила безпеки або експлуатації при керуванні маломірними суднами тощо.

6. Під загибеллю людей треба розуміти загибель однієї особи або кількох осіб.

7. Як інші тяжкі наслідки даного складу злочину розглядаються середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження, заподіяні одному потерпілому або декільком потерпілим. Це також пошкодження або знищення державного, колективного або індивідуального майна (транспортних засобів, транспортних комунікацій), порушення нормальної роботи транспорту на тривалий час, що завдало великої майнової шкоди, тощо.

8. Злочин є закінченим з моменту спричинення загибелі потерпілого або настання інших тяжких наслідків, а тому склад злочину – матеріальний.

9. Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною виною: особа передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховує на їх відвернення, або не передбачає можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

10. Суб’єктами злочину можуть бути: велосипедисти, пішоходи, пасажири, водії мопедів, маломірних суден, погоничі тварин, водії гужового транспорту. Не підлягають відповідальності за цією статтею особи, які є суб’єктами злочинів, передбачених ст.276, 277, 283, 286, 287, 288.