Нова редакція ст. 284 ККУ з Коментарями.
Ненадання допомоги капітаном судна в разі зіткнення з іншим судном екіпажу та пасажирам останнього, а також зустрінутим у морі або на іншому водному шляху особам, які зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів, –
карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Коментар до ст. 284 КК України
1. Міжнародною Брюссельською конвенцією від 23 вересня 1910 р. про подання допомоги і рятування людей на морі на капітанів усіх морських суден покладено обов’язок подавати допомогу всім людям, що зазнали лиха, за умови, що така допомога може бути надана без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу та пасажирів.
2. Склад злочину утворює неподання допомоги при зіткненні суден, незалежно від того, чи винен капітан судна у зіткненні, а так само неподання допомоги зустрінутим на морі особам, які зазнали лиха. Якщо зіткнення суден сталося внаслідок порушення капітаном судна правил безпеки руху, то діяння містить сукупність злочинів, передбачених статтями 276 і 284 КК.
3. Відповідальності за ст. 284 КК підлягає лише капітан судна чи особа, яка виконувала обов’язки капітана.
Інший коментар до статті 284 Кримінального кодексу України
1. Об’єктом злочину є безпека судноплавства, здоров’я, життя та власність людей. Положення щодо безпеки судноплавства, рятування людей на морі закріплені Брюссельськими конвенціями від 23 вересня 1910 р. та від 10 травня 1952 р., Конвенцією ООН по морському праву від 10 грудня 1982 р.
Ці міжнародно-правові акти встановлюють єдині правила кримінальної юрисдикції у справах про рятування на морі (“Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил щодо кримінальної юрисдикції зі справ зіткнення суден та інших подій, зв’язаних з судноплавством” від 10 травня 1952 р.).
На рівні національного законодавства положення про рятування на морі імплементовані у “Кодекс торговельного мореплавства України” та інші нормативні акти, що регулюють безпеку судноплавства. Капітан судна зобов’язаний надати допомогу судну та особам, що зазнали лиха, якщо він може це зробити без серйозної загрози для свого судна і осіб, що знаходяться на ньому: подати допомогу будь-якій виявленій у морі особі, якій загрожує загибель; прямувати з максимальною швидкістю на допомогу тим, що гинуть, якщо йому повідомлено, що вони потребують допомоги, і якщо на такі дії з його боку можна розумно розраховувати.
Відповідно до ст.60 КТМ на капітанів кожного із суден, що зіткнулися, покладається обов’язок після зіткнення подати допомогу іншому судну, його пасажирам та екіпажу, наскільки це можливо без серйозної загрози для своїх пасажирів, екіпажу і судна.
2. Об’єктивна сторона злочину знаходить свій прояв у бездіяльності – ухиленні капітана судна від виконання обов’язку надання допомоги:
– іншому судну, що зіткнулося з ним, його екіпажеві та пасажирам;
– зустрінутим у морі або на іншому водному шляху особам, які зазнали лиха.
Обов’язок надання допомоги судну, з яким сталося зіткнення, не залежить від наявності вини екіпажів суден, а виникає із факту зіткнення суден. Законодавство та інші нормативні акти, що регулюють безпеку судноплавства та експлуатації морського і внутрішнього водного транспорту, не дають вичерпного переліку дій, які капітан судна повинен здійснити для рятування судна, що зіткнулось з ним, екіпажу та пасажирів останнього, а також інших осіб, що зазнали лиха на морі чи інших водних шляхах. У кожному конкретному випадку необхідно встановити, чи мав можливість капітан судна подати допомогу іншому судну, його пасажирам і екіпажу, а також особам, що зазнали лиха.
Потерпілі можуть знаходитись у воді, на транспортних, рятувальних засобах або на інших предметах, що опинилися в морі, річці чи озері.
3. Обов’язковою умовою відповідальності капітана за ненадання допомоги судну, з яким сталося зіткнення, та особам, що зазнали лиха, є наявність у нього реальної можливості надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, екіпажу та пасажирів. Посилання у даних випадках на такі обставини, як шкода майнового характеру (внаслідок зміни курсу руху, можливих цивільно-правових санкцій за порушення угоди, наявність на судні продуктів, що швидко стають непридатними, тощо), не можуть виключати кримінальну відповідальність капітана.
4. Даний злочин має формальний склад і вважається закінченим з моменту ненадання допомоги судну або особам, які зазнали лиха, незалежно від наслідків, які настали (судно потонуло, екіпаж та пасажири загинули тощо).
5. Якщо зіткнення суден сталося з вини капітана, який порушив правила безпеки руху або експлуатації водного транспорту і не надав допомоги судну, з яким сталося зіткнення, його дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.276 і 284.
6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.
7. Суб’єкт злочину – осудна особа, яка досягла 16-річного віку і обіймає посаду капітана судна чи виконує його обов’язки. Виключається відповідальність за даний злочин приватних судноводіїв водних транспортних засобів (катерів, човнів, шлюпок тощо). За ненадання допомоги на морі або на іншому водному шляху вони можуть нести відповідальність за ст.135.