Нова редакція ст. 257 ККУ з Коментарями.

Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Коментар до ст. 257 КК України

1. Суспільна небезпечність бандитизму — у посяганні на головні засади громадської безпеки, на систему державного управління, а також на життя і власність.

2. Закон передбачає три форми бандитизму:

— організація озброєної банди;

— участь у банді;

— участь у вчинюваному бандою нападі. Кожна із цих форм містить ознаки закінченого злочину.

Організація озброєної банди — це сукупність дій, спрямованих на створення банди: організованої, озброєної, стійкої групи осіб, що зорганізувалися для вчинення нападів на громадян, підприємства, установи, організації. Такими діями є:

— розроблення планів злочинної діяльності;

— вербування, пошуки учасників;

— розподіл ролей між членами банди;

— добування, пошуки зброї;

— пошуки транспорту, коштів;

— вибір об’єктів для нападу тощо. Якщо такі дії були вчинені, але банда не була створена, то вчинене кваліфікується як замах на організацію банди за ст. 15 і ст. 257 КК.

3. Бандою називається злочинне угруповання, що характеризується такими ознаками:

а) двоє і більше членів;

б) стійкість групи, її стабільність і згуртованість, тобто наявність планів на вчинення певної (невизначеної) кількості злочинів, або хоча б і одного, але такого, що вимагає занадто ретельної і всебічної підготовки, наприклад, пограбування банку;

в) озброєність групи, тобто наявність вогнепальної чи холодної зброї хоча б у одного із членів банди, про що відомо іншим членам банди;

г) мета створення банди — вчинення нападів на фізичних і юридичних осіб (на громадян або організації).

Організація озброєної банди є закінченим злочином з моменту її створення незалежно від того, чи вчинили члени банди хоча б один напад (п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 р. «Про судову практику в справах про бандитизм» // Юридичний вісник України.- 1995.-№ 10-11).

4. Участь у банді припускає вступ і прийняття в члени банди, участь у обговоренні планів, знання про інших членів банди, її керівників тощо.

5. Участь у вчинюваних бандою нападах припускає дії осіб, які не є членами банди, але які були залучені до участі в одному чи кількох нападах і які усвідомлювали, що вчинюють злочин у складі банди. Особи, які не були членами банди і не усвідомлювали факту її існування, але своїми діями будь-як сприяли банді у вчиненні нападу, несуть відповідальність за співучасть у злочині, який охоплювався їх умислом.

6. Бандитизм охоплює заподіяння нападом будь-якої шкоди, крім умисного вбивства. Вчинення при бандитському нападі умисного вбивства утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 257 і ст. 115 КК.

7. Бандитизм — злочин умисний, умисел прямий, оскільки учасники банди бажають вчинити напад і заподіяти потерпілим шкоду.

8. Відповідальними за бандитизм є особи, яким до моменту вчинення злочину виповнилося чотирнадцять років (ч. 2 ст. 22 КК України).

Інший коментар до статті 257 Кримінального кодексу України

1. Особлива суспільна небезпечність бандитизму полягає в тому, що банди вчинюють вбивства, зґвалтування, насильницькі заволодіння майном, транспортними засобами, зброєю, наркотиками, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна та інші аналогічні дії. Сама організація й існування озброєної банди вже є серйозною загрозою для суспільства, для його цінностей – життя і здоров’я людей, власності, нормального функціонування державних, громадських і приватних підприємств, установ та організацій.

2. Банда (від італійського “banda” – збройний загін) – це один із спеціальних видів злочинної організації, тобто найбільш небезпечної форми співучасті (див. коментар до ч.4 ст.28).

3. Обов’язковими ознаками банди є:

– кількісна ознака – наявність у ній кількох (трьох і більше) суб’єктів злочину;

– стійкість;

– озброєність;

– загальна мета учасників угруповання – вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб;

– спосіб вчинення злочину – напад на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.

4. Стійкість, як ознака, має місце лише у разі, якщо банда створена для зайняття злочинною діяльністю, вчинення, як правило, не одного, а кількох нападів. У окремих випадках банда може бути створена для одного, але особливо небезпечного нападу, який вимагає особливої підготовки. Наприклад, для нападу на банк, поштовий поїзд тощо. Угруповання, яке є бандою, вважається стійким за умови, якщо воно є стабільним і згуртованим, а особи, які входять до нього, мають єдині наміри щодо вчинення злочинів (див. п.2 постанови ПВСУ “Про судову практику в справах про бандитизм” від 7 липня 1995 р. № 9.). Про стійкість угруповання також можуть свідчити досконалість його організаційної структури, високий ступінь внутрішньої організації, постійність форм і методів злочинної діяльності тощо.

5. Озброєність банди означає наявність зброї хоча б у одного члена банди за умови, що інші учасники угруповання “знають про неї та розуміють, що вона може бути застосована під час нападів” (п.4 зазначеної Постанови). Саме озброєність для нападів у поєднанні зі стійкістю та іншими ознаками і утворює ту міру суспільної небезпечності, яка характеризує банду.

6. Під зброєю розуміють пристрої, прилади та інші предмети, конструктивно призначені і технічно придатні для ураження живої або іншої цілі, тобто зброю у вузькому, власному значенні слова. Зброя може бути вогнепальною, в тому числі гладкоствольною мисливською, холодною, вибуховою тощо. Наприклад, зброя, уражаюча сила якої ґрунтується на використанні електричної енергії, радіоактивних випромінювань, біологічних та хімічних чинниках тощо. У разі виникнення сумніву щодо належності того чи іншого предмета до зброї слід призначати відповідну судову експертизу.

7. При визначенні понять вогнепальної та холодної зброї слід мати на увазі роз’яснення, що містяться у пп.4 та 8 постанови ПВСУ “Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами” від 26 квітня 2002 р. № 3.

8. Сокири, ломики, леза, столові, кухонні і складані ножі, стартові і газові пістолети, пневматична зброя, ракетниці і тому подібні предмети не є зброєю у власному значенні слова. Наявність таких предметів у групи не може розглядатися як озброєння банди. Не належать до зброї і такі предмети, як, наприклад, цеглини, кийки, пляшки тощо. Не є зброєю також макети зброї та інші предмети, що імітують зброю.

9. Зброя може бути як заводського, так і саморобного виготовлення, як бойовою (військовою, службовою – штатною), так і мисливською або спортивною, нарізною і гладкоствольною.

10. Зброя повинна бути придатною для використання за її цільовим призначенням або придатною до ремонту з відновленням її уражаючих якостей. В останньому випадку необхідно, щоб у винних був умисел і можливість зробити необхідний ремонт особисто чи за допомогою інших осіб. Якщо ознаки придатності зброя не має, то її наявність не вважається озброєністю, бо не становить загрози громадській безпеці.

11. Для складу бандитизму не вимагається, щоб зброю було застосовано, пущено в хід при нападі. Достатньо того, що зброя була в розпорядженні банди і могла бути застосована. Так, наприклад, зброя могла призначатися і для вчинення збройного опору, в тому числі представникам влади, однак нападу ніхто не перешкоджав і застосування зброї не знадобилося.

12. Для відповідальності за бандитизм не має значення, законним чи незаконним було володіння зброєю. За сукупністю злочинів, передбачених ст.257 і 262 або ч.1 ст.263, належить кваліфікувати незаконне заволодіння чи незаконне придбання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів, вчинені з метою організації банди чи використання цих предметів членами вже існуючої банди (див. абз.2 п.26 зазначеної Постанови ПВСУ).

13. Сама по собі наявність зброї у групи і використання її при нападі, за відсутності інших ознак банди, не утворює бандитизм.

14. Банда створюється з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб. Під нападом слід розуміти дії, спрямовані на досягнення злочинного результату за допомогою насильства над потерпілим або створення реальної загрози його застосування (див. абз. 1 п.5 зазначеної Постанови ПВСУ). Це може бути як фізичне насильство (вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, завдання ударів, побоїв, зв’язування, позбавлення волі, інші насильницькі дії), так і психічне – реальна погроза негайного застосування зазначеного фізичного насильства.

Судова практика свідчить, що напад при бандитизмі можливий і без протиправних дій щодо людей. Це, наприклад, знищення майна, приміщень, транспортних засобів тощо.

15. Як бандитизм слід розглядати і дії банди, пов’язані з насильницьким заволодінням чужим майном, вимаганням, зґвалтуванням, угоном транспортних засобів, пошкодженням шляхів сполучення і транспорту та іншими аналогічними діями (див. п.5 зазначеної Постанови ПВСУ). Відсутній бандитизм там, де група осіб об’єдналася для вчинення хоч і злочинних дій, але не пов’язаних з нападом на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб. Наприклад, для фальшування грошей чи для заняття контрабандою.

16. Об’єктивна сторона бандитизму може виразитися в трьох формах: організація озброєної банди для нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб; участь у такій банді; участь у вчинюваному бандою нападі.

Для складу бандитизму досить вчинення хоча б однієї з цих дій.

17. Під організацією озброєної банди для нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб слід розуміти будь-які дії по об’єднанню осіб для вчинення нападів, результатом яких стало створення банди. Ці дії можуть полягати в розробленні планів злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину, загальних правил поведінки, в розподілі ролей, у пошуку можливостей для прикриття діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб, у фінансовому забезпеченні злочинної діяльності тощо (див. абз. 1 п.3 зазначеної Постанови ПВСУ).

Відповідно до ст.257 організація озброєної банди є закінченим злочином з моменту її створення, незалежно від того, чи вчинили члени банди хоча б один напад (див. абз. 2 п.3 зазначеної Постанови ПВСУ).

У тих випадках, коли спрямовані на створення банди дії були вчасно припинені правоохоронними органами або банда не була створена з інших, не залежних від волі організаторів причин, вчинене слід кваліфікувати як замах на організацію банди (див. абз. 3 п.3 зазначеної Постанови ПВСУ).

18. Участь в озброєній банді – це членство в ній, входження, вступ до її складу, незалежно від того, вчинені винним які-небудь дії в складі банди чи ні. Участь у банді вважається закінченим злочином з моменту надання згоди на вступ до банди. Участю у банді поряд зі вступом у банду охоплюється як безпосередня участь членів банди у вчинюваних нею нападах, так і виконання ними інших дій в інтересах банди: керівництво, фінансування, забезпечення транспортом, приміщеннями, сховищами, зброєю, документами, інформацією, пошук об’єктів для нападу тощо (див. абз. 1 п.6 зазначеної Постанови ПВСУ).

19. Участь у вчинюваному озброєною бандою нападі буде у разі, коли члени банди або інша особа, не член банди, разом з членами банди спільно братимуть безпосередню участь у вчинюваному бандою нападі, тобто є його співвиконавцями. Участь може виявитися у різних діях: придушення опору потерпілого, забезпечення безпеки нападаючих бандитів та інші дії з надання допомоги банді під час вчинення нею нападу. Для відповідальності за ст.257 необхідно, щоб особа, яка не є членом банди, взяла участь спільно з бандитами саме в бандитському нападі. Якщо мала місце участь спільно з бандитами в іншому діянні (не в нападі), то склад бандитизму виключається,

20. Участь особи, яка не є членом банди, в нападі, вчинюваному бандою, необхідно відрізняти від пособництва бандитизму. Пособник не бере безпосередньої участі в бандитському нападі. Пособники бандитизму, тобто особи які сприяли вчиненню злочину бандою, не вступаючи до її членів і не беручи безпосередньої участі в її нападі, несуть відповідальність за ч.5 ст.28 і ст.257 (див. абз. 2 п.6 зазначеної Постанови ПВСУ).

21. Вчинені під час бандитських нападів злочини не виходять за рамки складу бандитизму і не потребують додаткової кваліфікації. Та коли бандою вчинено злочин, за який законом передбачено більш суворе покарання, ніж за бандитизм, то такі дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів – бандитизму і того більш тяжкого злочину, який вчинила банда (див. абз. 1 п.7 зазначеної Постанови ПВСУ). Так, оскільки диспозицією ст.257 не передбачені такі наслідки, як заподіяння смерті іншій людині, і санкція цієї статті більш м’яка, ніж санкція ч.1 і 2 ст.115, дії винного у таких випадках слід кваліфікувати за сукупністю злочинів – як бандитизм і умисне вбивство.

22. Якщо особа, яка брала участь у нападі, не знала про те, що інші учасники входять до складу банди, то вона не може підлягати відповідальності за бандитизм. Дії такої особи необхідно кваліфікувати залежно від характеру вчиненого, наприклад як розбій, вбивство та ін. Особи, які не були членами банди і не усвідомлювали факту її існування, але своїми діями якось сприяли банді у вчиненні нападу, несуть відповідальність за співучасть у злочині, який охоплювався їх умислом (див. абз. 3 п.6 зазначеної Постанови ПВСУ).

23. Бандитизм може вчинятися з метою викрадення людей, захоплення заручників, вбивств, зґвалтувань, заволодіння майном, знищення чи пошкодження майна, звільнення винних з-під варти, вчинення хуліганства тощо.

24. Суб’єкт бандитизму – будь-яка особа, що досягла 14-річного віку.

25. Від інших злочинів, вчинених групою осіб за попередньою змовою чи організованою групою, “бандитизм відрізняється найбільш високим ступенем внутрішньої організації, стійкості, згуртованості та озброєністю” (див п.8 зазначеної Постанови ПВСУ).