Нова редакція ст. 253 ККУ з Коментарями.
1. Розробка і здача проектів, іншої аналогічної документації замовнику службовою чи спеціально уповноваженою особою без обов’язкових інженерних систем захисту довкілля або введення (прийом) в експлуатацію споруд без такого захисту, якщо вони створили небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення або інших тяжких наслідків, –
карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, якщо вони спричинили наслідки, передбачені частиною першою цієї статті, –
караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк до п’яти років.
Коментар до ст. 253 КК України
1. Законом України від 26 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього середовища» (ЗУ. Том 2.— К., 1991.— С. 60—65), встановлена вимога спорудження обов’язкових інженерних систем захисту довкілля (очисних та обезбруднюючих споруд) і заборона введення в експлуатацію споруд, будівель без такого захисту.
2. Склад злочину утворюють:
а) розробка і здача проектів чи іншої документації замовнику без обов’язкових інженерних систем захисту довкілля або
б) введення в експлуатацію споруд без такого захисту, якщо таке порушення створило небезпеку настання тяжкої технологічної аварії або екологічної катастрофи, загибелі людей, масового захворювання населення або інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 253 КК України), чи якщо така небезпека перетворилась на реальність (ч. 2 ст. 253 КК України).
3. Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля може бути вчинене умисно і необережно. Якщо таке діяння вчинюється умисно з метою підриву чи ослаблення української держави, то вчинене утворює злочин, передбачений ст. 111 або ст. 113 КК.
4. Відповідальними за таке діяння є посадові та інші спеціально уповноважені особи, які є відповідальними за проектування чи експлуатацію споруд, будівель без порушення правил захисту довкілля, і які досягли віку шістнадцяти років.
Інший коментар до статті 253 Кримінального кодексу України
1. Суспільна небезпека злочину полягає в тому, що розробка та здача в експлуатацію споруд без інженерних систем захисту може призвести до забруднення довкілля, яке є місцем життєдіяльності людини і всього живого на землі. Перевищення допустимих концентрацій шкідливих відходів внаслідок неналежного проектування чи здачі споруд без систем захисту може створювати небезпеку технологічних аварій, екологічних катастроф, призводити до загибелі або масового захворювання людей та інших тяжких наслідків.
2. Об’єктом цього злочину є встановлений порядок розробки і здачі проектів, іншої документації та введення (прийом) в експлуатацію споруд.
3. Предметом злочину є проекти та інша аналогічна документація, а також споруди без обов’язкових інженерних систем захисту довкілля.
Проектом є документація для будівництва об’єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об’ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об’єкта архітектури на конкретній земельній ділянці. Про поняття проектування див. п.9 коментаря до ст.236.
Інша аналогічна документація – це пакет документів – архітектурно-планувальних завдань, який містить комплекс містобудівних та архітектурних вимог і особливих умов проектування і будівництва об’єкта архітектури, що випливають з положень затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, відповідних рішень органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, включаючи вимоги і умови щодо охорони пам’яток історії, культури та архітектури, довкілля, законних прав і інтересів громадян та юридичних осіб при розташуванні об’єкта (наприклад: передпланова і передпроектна документація; інвестиційні проекти, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти і робочі проекти на будівництво нових та розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств; документація по перепрофілюванню, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, в тому числі військового та оборонного призначення).
Про поняття будівництва див. п.11 коментаря до ст.236. Про поняття пам’яток культури та архітектури як об’єктів культурної та історичної спадщини див. п.2 коментаря до ст.252.
Про поняття споруди див. п.4 коментаря до ст.236.
Згідно з Додатком № 1 (“Порядок визначення термінів перших планових обстежень та паспортизації технічного стану будівель (споруд)”) до п.1.7 Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 № 32/288, залежно від ступеня потенційної екологічної небезпеки, яка може виникнути внаслідок порушення виробничого процесу за відмови будівельних систем або окремих конструкцій, всі будівлі (споруди) поділяються на три групи відповідальності за ступенем небезпеки виробничих процесів.
Зокрема, до 1-ї групи відповідальності за екологічною небезпекою (дуже небезпечні виробництва) належать основні будівлі (споруди) таких видів діяльності та об’єктів:
– атомна енергетика та промисловість;
– біохімічне, біотехнічне та фармацевтичне виробництво;
– збір, обробка, зберігання, заховання, знешкодження та утилізація усіх видів промислових та побутових відходів;
– добування нафти, нафтохімія та нафтопереробка;
– добування та переробка природного газу (будівництво газосховищ);
– хімічна промисловість, текстильне виробництво;
– металургія;
– виробництво, зберігання, утилізація та знищення боєприпасів усіх видів, вибухових речовин та ракетного палива;
– хвостосховища та шламонакопичувачі;
– каналізаційні системи та очисні споруди;
– інші окремі об’єкти, експлуатація яких може негативно впливати на стан навколишнього середовища та які в кожному конкретному випадку визначаються Мінекобезпеки або органами на місцях;
– вугільна, гірничодобувна промисловість, добування та переробка торфу, сапропелю.
До 2-ї групи (небезпечні виробництва) належать: допоміжні будівлі (споруди) об’єктів 1-ї групи відповідальності за екологічною небезпекою, а також основні будівлі (споруди) таких видів діяльності та об’єктів:
– вугільна, гірничодобувна промисловість, добування та переробка торфу, сапропелю;
– виробництво електроенергії та тепла на базі органічного палива;
– промисловість будматеріалів;
– целюлозно-паперова промисловість;
– машинобудування та металообробка;
– аеропорти, залізничні вузли та вокзали, автовокзали, річкові та морські порти, залізничні та автомобільні магістралі, метрополітени;
– тваринництво;
– виробництво харчових продуктів;
– обробка продуктів та переробка відходів тваринного походження;
– водозабори поверхневих та підземних вод.
До 3-ї групи (безпечні виробництва) належать всі інші будівлі (споруди), які не ввійшли до 1-ї та 2-ї груп.
Інженерними системами захисту довкілля слід вважати:
– системи, що конструюються для вловлювання, утилізації, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повної їх ліквідації, а також для виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров’я людей;
– споруди, устаткування і пристрої, призначені та побудовані (сконструйовані, побудовані чи розміщені) для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів;
– прилади, призначені для контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.
4. Об’єктивна сторона злочину полягає:
– у розробці і здачі проектів, іншої аналогічної документації без обов’язкових інженерних систем захисту довкілля;
– у введенні (прийомі) спорудженого об’єкта в експлуатацію без систем захисту, – якщо вони створили небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі чи масового захворювання населення або інших тяжких наслідків.
5. Відповідно до вимог ст.51 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р. № 1264-ХІІ при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об’єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров’я людей. Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов’язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів. Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров’я людей. Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємності даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об’єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об’єктів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, вводять в дію підприємства, споруди та інші об’єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та його органам на місцях спеціальну заяву про це. Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).
Про поняття екологічної стандартизації і нормування див. п.7 коментаря до ст.236, а про введення в експлуатацію – п.13 коментаря до цієї ж статті.
6. Злочин слід вважати закінченим з моменту, коли внаслідок розробки і здачі проектів, іншої аналогічної документації без обов’язкових інженерних систем захисту довкілля, а також введення (прийому) спорудженого об’єкта в експлуатацію без цих систем захисту створено небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі чи масового захворювання населення або інших тяжких наслідків.
Небезпека настання зазначених наслідків має бути реальною, тобто такою, яка неминуче призведе до тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі чи масового захворювання населення або інших тяжких наслідків.
7. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. При цьому ставлення до настання наслідків у вигляді спричинення тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі чи масового захворювання населення або інших тяжких наслідків (ч.2 ст.253) може бути лише необережним.
8. Суб’єктом злочину є службова особа, спеціально уповноважена на розробку і/або здачу проектів, іншої аналогічної документації, що включають обов’язкові інженерні системи захисту довкілля, та/або на введення (прийом) спорудженого разом з системами захисту об’єкта в експлуатацію. Це, зокрема: архітектори, інші особи, які беруть участь у підготовці і розробленні містобудівної документації для будівництва, реконструкції, реставрації, у капітальному ремонті будинків і споруд, благоустрої ландшафтних та садово-паркових об’єктів, у науково-дослідницькій діяльності, а також замовники проектів та будівництва об’єктів архітектури, підрядники на виконання проектних і будівельних робіт, виробники будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, власники і користувачі об’єктів архітектури, представники органів влади, що реалізують свої повноваження у сфері містобудування.
9. Кваліфікуючими ознаками, передбаченими ч.2 ст.253, є спричинення внаслідок розробки і здачі проектів, іншої аналогічної документації без обов’язкових інженерних систем захисту довкілля, а також введення (прийому) спорудженого об’єкта в експлуатацію без цих систем захисту:
– тяжких технологічних аварій;
– екологічних катастроф;
– загибелі або масового захворювання населення;
– інших тяжких наслідків.
Аварія – це небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила загибель людей або створює на об’єкті чи окремій території загрозу життю та здоров’ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю. Катастрофа – велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків (див. абз. 4, 5 ст.1 Закону України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” від 8 червня 2000 р. № 1809-ІІІ).
Загибель населення – це настання смерті хоча б однієї людини, що населяла територію, постраждалу від введення в експлуатацію споруд без обов’язкових інженерних систем захисту довкілля.
Про поняття масового захворювання населення та інших тяжких наслідків див. п.19 коментаря до ст.236.