Нова редакція ст. 251 ККУ з Коментарями.
Порушення ветеринарних правил, яке спричинило поширення епізоотії або інші тяжкі наслідки, –
карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Коментар до ст. 251 КК України
1. Порушення ветеринарних правил сприяє поширенню хвороб (епізоотій) тварин, їх загибелі і заподіює цим значну шкоду сільському господарству.
2. Ветеринарні правила — це встановлена законом система заходів профілактики захворювання і лікування тварин, підвищення їх продуктивності, виробництва чистих продуктів харчування (ст. 1 Закону від 25 червня 1992 р. «Про ветеринарну медицину»).
3. Стаття 251 КК містить «матеріальний» склад злочину, обов’язковою ознакою якого є настання наслідків: а) поширення епізоотії — масового захворювання тварин інфекційною хворобою та б) інших тяжких наслідків: загибелі тварин чи птиці, захворювання людей (на такі самі хвороби), значне пониження кількості чи якості продукції тваринництва, рибництва, бджільництва тощо.
4. Порушення ветеринарних правил вчинюється необережно. Умисне поширення епізоотій підпадає під ознаки ст. 113КК.
5. Відповідальними за ст. 251 КК є особи (посадові і приватні), на яких ветеринарними правилами покладені обов’язки дотримування встановлених вимог у галузі ветеринарної медицини і які досягли віку шістнадцяти років.
Інший коментар до статті 251 Кримінального кодексу України
1. Ветеринарна медицина – наука про хвороби, їх профілактику, діагностику, лікування, визначення якості харчових продуктів і сировини тваринного походження та про діяльність, спрямовану на збереження здоров’я і продуктивності тварин, запобігання захворюванням і захист людей від хвороб, спільних для тварин і людей (див. абз. 2 ст.1 Закону України “Про ветеринарну медицину” в редакції від 15 листопада 2001 р. № 2775-III). Невиконання зазначених заходів може призвести до виникнення епізоотій – поширення заразних захворювань тварин за відносно короткий проміжок часу на значній території, що характеризується безперервністю епізоотичного процесу.
Ветеринарні правила – це ветеринарні вимоги, які регулюють діяльність юридичних і фізичних осіб у галузі ветеринарної медицини.
2. Об’єктом злочину є порядок охорони тваринного світу в частині дотримання правил і вимог ветеринарної медицини.
3. Предметом злочину є: сільськогосподарські, домашні, зоопаркові, лабораторні, дикі, циркові тварини та хутрові звірі, домашня і дика птиця, бджоли, риба, жаби, молюски, раки, шовкопряди, інші представники фауни та біологічні об’єкти; ембріони, інкубаційні яйця, запліднена ікра; сировина тваринного походження; шкіра, вовна, волос, хутро, пух, залози внутрішньої секреції, їх виділення, кишки, роги, копита, кістки; кокони шовковичного черв’яка, яєчна маса для переробки, тваринні жири, м’якушеві субпродукти, кров, вощина та ін.; продукти тваринного походження – м’ясо і м’ясопродукти, молоко і молокопродукти, яйця, рибопродукти, мед тощо.
4. Об’єктивна сторона злочину характеризується наявністю трьох обов’язкових ознак:
– дій у вигляді порушення ветеринарних правил;
– наслідків у вигляді поширення епізоотії, а також інших тяжких наслідків;
– причинового зв’язку між порушенням ветеринарних правил та зазначеними наслідками.
5. Порушення ветеринарних правил може бути вчинене як діями, так і бездіяльністю особи: реалізацією хворих тварин, заражених продуктів і сировини тваринного походження на сільськогосподарському ринку; допущенням ввезення на територію України такої продукції; невжиттям заходів щодо запобігання і ліквідації інфекційних захворювань тварин; не проведенням необхідних лабораторно-діагностичних та радіологічних досліджень харчових продуктів і сировини та інших ветеринарно-санітарних і протиепізоотичних заходів; не проведенням забою тварин, не проведенням знезараження продуктів і сировини тваринного походження чи їх утилізації при встановленні заразних хвороб чи виникненні підозри на наявність особливо небезпечних захворювань тварин тощо.
6. До інших тяжких наслідків відносяться: втрата поголів’я худоби чи птиці від падежу; масова загибель дичини, бджіл, риби; захворювання людей на хвороби, спільні для людей і тварин; великий розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, тощо. Питання про визнання наслідків порушення ветеринарних правил тяжкими повинно вирішуватись окремо в кожному випадку з урахуванням усіх обставин справи.
7. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю щодо порушення ветеринарних правил та необережністю щодо наслідків.
8. Суб’єктом злочину можуть бути як службові, так і приватні особи, які досягли 16-річного віку та на яких законом чи іншим нормативно-правовим актом покладено обов’язок щодо дотримання ветеринарних правил.