Нова редакція ст. 247 ККУ з Коментарями.

Порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило тяжкі наслідки, –

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот годин, або обмеженням волі на строк до двох років.

Коментар до ст. 247 КК України

1. Порушення правил боротьби з хворобами і шкідниками рослин посягає на сільське господарювання як систему суспільних відносин і заподіює у сфері цих відносин суспільне небезпечну шкоду.

2. Правила боротьби з хворобами і шкідниками рослин встановлені Законом України від 16 червня 1992 р. «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України від ЗО червня 1993 р. «Про карантин рослин» та іншими нормативними актами.

3. Відповідальність за ст. 247 КК настає лише у випадках, коли порушення правил спричинило тяжкі наслідки: загибель врожаю, поширення епіфітотії — заразного захворювання рослин, знищення чи значного пошкодження посівів тощо.

4. Порушення правил боротьби з хворобами і шкідниками рослин вчинюється необережно. Умисне поширення епіфітотії має ознаки злочину, передбаченого ст. 113 КК.

5. Відповідальними за порушення правил боротьби з хворобами і шкідниками рослин є особи, на яких покладені обов’язки запобігання хворобам рослин і боротьби з їх шкідниками.

Інший коментар до статті 247 Кримінального кодексу України

1. Суспільна небезпечність порушення законодавства щодо правил боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, а також щодо їх захисту полягає в тому, що дане порушення посягає на встановлений порядок захисту рослинного світу, який складає невід’ємну частину людського існування. Рослинний світ є харчовим продуктом як людей, так і тварин. Він містить великий фіто-санітарний та оздоровчий потенціал, який використовується людьми та тваринами. Розповсюдження шкідників та поширення збудників хвороб створюють безпосередню загрозу рослинам, а опосередковано це може впливати на економічну систему держави в цілому.

2. Об’єктом цього злочину є встановлений порядок боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, а також порядок захисту рослин.

3. Предмет злочину – сукупність дикорослих дерев та природних рослинних угруповань усіх видів несільськогосподарського призначення, судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, грибів, а також їх місцезростання.

4. Об’єктивна сторона злочину характеризується діяннями у таких формах:

– порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, із спричиненням тяжких наслідків;

– порушення інших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило тяжкі наслідки.

5. Шкідники рослин – це види тварин, комах, кліщів, мікроорганізмів, здатних заподіяти шкоду рослинам, чагарникам, деревам та продукції рослинного походження, збитки від якої економічно доцільно відвернути.

6. Хвороби рослин – порушення нормального обміну речовин у рослинах під впливом фітопатогенів (вірусів, бактерій, грибів) або несприятливих умов навколишнього середовища.

7. З метою обмеження розплодження шкідників та поширення збудників хвороб рослин, які можуть завдати значної шкоди рослинам або рослинній продукції, встановлюється спеціальний правовий режим (карантин), що передбачає систему державних заходів, спрямованих на захист рослин.

Захист рослин – комплекс організаційно-господарських, агротехнічних, селекційних, фізичних, біологічних, хімічних та інших методів, засобів та спеціальних заходів, спрямованих на захист рослинного світу від шкідників, хвороб та бур’янів.

Основними вимогами законодавства щодо захисту рослин є: додержання технології вирощування рослин, екологічне та економічне обґрунтування доцільності захисту рослин від шкідливих організмів, обов’язковість здійснення заходів щодо захисту рослин, суворе додержання регламентів зберігання, транспортування та застосування засобів захисту рослин, збереження корисної флори і фауни, недопущення пошкодження рослин, погіршення їх стану та забруднення продукції рослинного походження і довкілля надмірною кількістю засобів захисту рослин.

8. Склад даного злочину – матеріальний. Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків.

9. Питання про визнання наслідків тяжкими має вирішуватись у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи. При цьому обов’язковому врахуванню підлягає: характер шкоди, заподіяної рослинному світу; розмір збитків, що є наслідком зараження хворобами або загибелі значної частини лісу чи посівів, насаджень інших культур тощо.

10. Диспозиція ст.247 є бланкетною, тому необхідно встановити, які конкретно правила, встановлені для боротьби з хворобами і шкідниками рослин, порушив суб’єкт і які з них є причиною настання тяжких наслідків.

11. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною щодо порядку боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, а також щодо захисту рослин і непрямим умислом чи необережністю – щодо настання тяжких наслідків.

12. Суб’єктом злочину можуть бути як фізичні осудні особи, які досягли 16-річного віку, так і службові особи, на яких покладені обов’язки по здійсненню заходів щодо дотримання спеціальних правил боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, а також інших вимог законодавства про захист рослин (державні інспектори з карантину рослин, головні та провідні спеціалісти та спеціалісти усіх категорій прикордонних областей тощо).

Слід мати на увазі, що на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності проводяться роботи, пов’язані із захистом рослин. Їх, зокрема, виконують працівники, які пройшли відповідну спеціальну підготовку з технології захисту рослин, і тільки під безпосереднім керівництвом спеціалістів із захисту рослин.

Спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері захисту рослин повинні сприяти громадянам, яким належать земельні ділянки на праві власності або на праві користування і які займаються вирощуванням рослин.