Нова редакція ст. 248 ККУ з Коментарями.
1. Порушення правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а також незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України, –
караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста шістдесяти до двохсот сорока годин, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, якщо вони вчинені службовою особою з використанням службового становища, або за попередньою змовою групою осіб, або способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу, або з використанням транспортних засобів, або особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, –
караються штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
Примітка . Істотною шкодою у цій статті, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка у двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Коментар до ст. 248 КК України
1. Незаконним називається полювання в заборонений час, або в недозволених місцях, або забороненими знаряддями і способами, або на тварин, полювання на яких заборонено. Полювання — це відстежування з метою здобичі, переслідування і здобич диких тварин і птахів. Перебування без належного дозволу в мисливських угіддях з рушницею (мисливською вогнепальною зброєю навіть у зібраному стані), капканами та іншими знаряддями полювання, з собаками чи уже зі здобиччю, прирівнюється до полювання.
2. Полювання на Україні регулюється Положенням про полювання та мисливське господарство України, що затверджене постановою Ради Міністрів 8. серпня 1989 р.
3. Предметом незаконного полювання можуть бути лише дикі тварини і птахи. Положенням про полювання та мисливське господарство полюванням визнається здобування звірів і птахів, що знаходяться в стані природної свободи. Незаконне заволодіння дикими тваринами і птахами, що перебувають у розплідниках і вольєрах або вирощуються відповідними організаціями, установами і підприємствами, визнається розкраданням чужого майна (ст. 185 КК України).
4. За ч. 1 ст. 248 КК діяння кваліфікується лише у випадку, якщо незаконним полюванням була заподіяна істотна шкода, а також полювання на звірів і птахів, полювання на яких заборонено, або полювання на території державного заповідника чи на території іншого природно-заповідного фонду. •>
5. Розмір заподіяної незаконним полюванням шкоди визначається з допомогою такс, затверджених Міністерством охорони навколишнього природного середовища і Міністерством лісового господарства України 12 лютого 1993 р., для нарахування розміру стягнень за збитки, заподіяні незаконним добуванням або знищенням диких звірів і птахів (крім видів, занесених до Червоної книги України), їх жител, біотехнічних споруд. При цьому необхідно враховувати, що за незаконне добування або знищення диких тварин на території державного заповідника, державного природного національного парку, державного зоологічного заказника стягнення проводиться по таксі на відповідний вид тварин, збільшеній у два рази (п. 20 постанови Верховного суду України від 26 січня 1990 р.). Згідно з додатком № 10 до постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 287 встановлені такі такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування чи знищення тварин, пошкодження або знищення їх жител, місць перебування і розмноження:
І) за незаконне добування або знищення (за одну тварину) нараховується сума в мінімальних заробітних платах —
1) звірі:
а) бурий ведмідь — 170 (розмірів мінімальних заробітних плат); б) лось, олень благородний — 170; в) олень плямистий, лань — 70; г) кабан, муфлон, козуля, бобер — 40; д) байбак, куниця, норка, єнотовидний собака, лисиця, ондатра, нутрія — 20; є) заєць-русак, тхір лісовий, ласка, білка, дикий кролик — 4,5; ж) інші корисні види — 2,5;
2) птахи:
а) лебідь шипун і кликун, лелека і мала біла чапля — 29; б) тетерук, сіра і руда чаплі — 22; в) рябчик, сова, денні пернаті хижаки — 15; г) шилодзьобка, гала-газ — 9; д) гуси, фазан, сіра куртка — 4; е) качка, лиска, голуб, кулик, перепілка та інші мисливські птахи — 2;
II) незаконне знищення (розорення) гнізда, нори, бобрової загати, інших жител тварин — за таксою на відповідний вид тварин, збільшеною вдвічі;
III) незаконне вилучення яєць із гнізда — 20% такси на відповідний вид птаха за кожне яйце.
6. Крім розміру заподіяної незаконним полюванням шкоди, визначеної з застосуванням зазначених такс, враховується також вартість, екологічна цінність, кількість добутого, пошкодженого чи знищеного, а також розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу (п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 26 січня 1990 р.).
7. Положенням про полювання та мисливське господарство встановлено перелік тварин і птахів, полювання на яких заборонено: зубри, бобри, бабаки, білки, дикі кролі, куниці, ласки, горностаї, барсуки, тхори, норки, видри, лані, тетеруки, глухарі, рябчики, фазани, сірі куріпки, журавлі, дрофи, лебеді, гуси, пелікани, лелеки, білі чаплі та інші не мисливські птахи.
Лише за платними ліцензіями дозволяється полювання на ведмедів, оленів, лосів, диких кабанів, козуль.
8. Незаконне полювання кваліфікується за ч. 2 ст. 248 КК і у випадку застосування при вчиненні злочину автомото-транспортних засобів, тобто всіх можливих текнічних засобів, машин і механізмів, за допомогою яких підвищується ефективність полювання. До таких відносять всі види автомобілів, мотоцикли, човни і катери, гелікоптери та інші самохідні машини, які можуть використовуватися для вистежування чи добування звірів або птахів. Згідно зі статтями 246, 248, 249 КК і ст. 81 КПК знаряддя злочину, належні винній особі, в тому числі мисливські рушниці, риболовні сітки, автомашини, човни, мотоцикли та інші транспортні і плавучі засоби, за допомогою яких вчинювалося чи полегшувалося вчинення незаконного вилову риби, відстріл звірів, птахів тощо, підлягають конфіскації як знаряддя вчинення злочину (п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990 р.).
9. Злочин кваліфікується за ч. 2 ст. 248 КК і у тих випадках, коли він був вчинений: а) посадовою особою, або б) групою осіб, або в) полювання вчинювалося способом масового знищення звірів чи птахів або інших видів тваринного світу, г) або з використанням транспортних засобів, або д) особою раніше судимою за незаконне полювання.
10. Відповідальність за незаконне полювання настає з шістнадцяти років.
Інший коментар до статті 248 Кримінального кодексу України
1. Об’єктом злочину є порядок забезпечення охорони, раціонального використання та відтворення диких звірів і птахів.
2. Предметом злочину є дикі звірі і птахи, що охороняються законом і знаходяться в стані природної волі, а також утримуються у напіввільних умовах або у неволі в межах угідь державних мисливських господарств.
Мисливське господарство – сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського спорту і мисливського собаківництва (див. абз. 6 ст.1 Закону України “Про мисливське господарство і полювання” від 22 лютого 2000 р. № 1478-ІІІ).
Мисливські угіддя – ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства (див. абз. 10 ст.1 Закону України “Про мисливське господарство і полювання”).
Крім цього, в абз. 8 ст.1 зазначеного Закону України “Про мисливське господарство і полювання” визначається, що мисливськими тваринами є дикі звірі та птахи, що можуть бути об’єктами полювання. У свою чергу, утримання мисливських тварин може здійснюватись у напіввільних умовах та у неволі. У першому випадку утримання мисливських тварин у напіввільних умовах – це утримання набутих в установленому порядку мисливських тварин у штучно створених умовах, в яких вони живляться переважно природними кормами, але не мають можливості вільно переміщуватися за межі штучно ізольованої ділянки мисливського угіддя. У другому випадку утримання мисливських тварин здійснюється у відповідних спорудах, де вони не мають можливості живитися природними кормами та самостійно виходити за межі таких споруд (див. абз.16, 17 ст.1 Закону України “Про мисливське господарство і полювання”).
До мисливських звірів належать, зокрема, зубри, лосі, олені (благородні, плямисті), лані, муфлони, козулі, кулани, кабани, хутрові звірі (у т.ч. зайці-русаки, білки, байбаки, лисиці, вовки, єнотовидні собаки, норки вільні, борсуки, видри, куниці, тхори чорні, коти лісові, рисі, ведмеді, ондатри, дикі кролики, бобри, нутрії, горностаї), перната дичина – фазани, сірі куріпки, качки, перепілки, глухарі, тетеруки, рябчики, гуси, лебеді, лиски, кулики, голуби тощо (див., наприклад, розд. ІІІ (“Чисельність, розселення і добування мисливських тварин”) Форми № 2-ТП – (мисливство), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 6 червня 2003 р. № 166; Типовий договір про умови ведення мисливського господарства, затверджений наказом Міністерства лісового господарства України від 12 грудня 1996 р. № 153).
3. З об’єктивної сторони злочин виражається у трьох формах:
– порушення правил полювання, якщо це заподіяло істотну шкоду;
– незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об’єктах природно-заповідного фонду;
– полювання на звірів, птахів чи на інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України.
4. Відповідно до абз. 12 ст.1 Закону України “Про мисливське господарство і полювання” полюванням визнаються дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах. Від полювання слід відрізняти мисливство – вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь (абз.5 цього ж Закону).
5. Згідно зі ст.12 Закону України “Про мисливське господарство і полювання” право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку, одержали в установленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші документи, що засвідчують право на полювання. Полювання з використанням вогнепальної мисливської зброї дозволяється лише особам, які в установленому порядку одержали дозвіл органу внутрішніх справ на право користування цією зброєю. До полювання прирівнюється: перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів, або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полювання; перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю.
Документами на право полювання є: посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю; паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів з відміткою про допуск до полювання у поточному році у разі їх використання під час полювання. Зазначені документи мисливець зобов’язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред’являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання. Посвідчення мисливця та щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання видаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання або його місцевими органами у порядку, встановленому КМУ. Розмір державного мита, а також порядок стягнення платежів за видачу посвідчення мисливця та щорічної контрольної картки обліку добутої дичини і порушень правил полювання встановлюються у порядку, передбаченому законодавством. Розмір плати за видачу посвідчення мисливця та щорічної контрольної картки обліку добутої дичини і порушень правил полювання встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань фінансів.
Полювання може здійснюватися такими способами: індивідуальне полювання; колективне полювання; колективне полювання з нагоничами (облавне полювання). Полювання може здійснюватися з використанням: мисливської вогнепальної зброї; собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів (за наявності паспортів на них з допуском до полювання у поточному році); сіток і пасток для відлову тварин живцем; пасток для добування хутрових звірів з науковою метою та для переселення; вишок; пахучих неотруйних приманок. Полювання може здійснюватися з мисливською зброєю, що належить іншій фізичній особі, лише в її присутності і за наявності у мисливця та власника зброї відповідних дозволів, виданих органом внутрішніх справ (див. ст.14, 15 Закону України “Про мисливське господарство і полювання”).
Добування мисливських тварин здійснюється за дозволом – ліцензією або відстрільною карткою. За ліцензією здійснюється полювання на кабана, лань, оленів благородного та плямистого, козулю, лося, муфлона, білку, бабака, бобра, нутрію вільну, ондатру, куниць лісову та кам’яну, норку американську, тхора лісового. За відстрільною карткою здійснюється полювання на пернату дичину, кроля дикого, зайця-русака, єнотовидного собаку, вовка та лисицю. Добування вовка дозволяється здійснювати також за наявності у мисливця ліцензії або відстрільної картки на добування інших мисливських тварин. Ліцензії видаються мисливцям користувачем мисливських угідь, який отримує їх у спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання або визначеному ним органі. Відстрільні картки видаються мисливцям користувачем мисливських угідь. Ліцензії та відстрільні картки видаються мисливцям із зазначенням у них терміну та місця здійснення полювання з урахуванням лімітів добування мисливських тварин та пропускної спроможності мисливських угідь (див. ст.17 Закону України “Про мисливське господарство і полювання” в редакції від 20 квітня 2004 р.).
Полювання може здійснюватися у такі строки: на норця великого, качок (крім гоголя, черні білоокої, савки, огара, галагаза, гаги звичайної, лутка, крохалів), лиску, курочку водяну, пастушка, куликів (крім кулика-сороки, ходуличника, шилодзьобки, кроншнепів, чайки, лежня, дерихвостів, поручайника, крем’яшника, чорниша, перевізника, фіфі, зуйків морського, малого, великодзьобого, галстучника), голубів (крім голуба-синяка) – у серпні – грудні; на гусок: сіру, білолобу велику, гуменника – у серпні – січні; на куріпку сіру, кеклика, фазана, рябчика, тетерука – у жовтні – грудні; на перепела – у серпні – жовтні; на самця козулі – з 1 травня по грудень включно; на самців кабана, лані, оленів благородного та плямистого, лося, муфлона – у серпні – січні; на самок кабана, лані, оленів благородного та плямистого, козулі, лося і муфлона та на молодняк (до двох років) зазначених видів – у вересні – січні; на білку, нутрію вільну, єнотовидного собаку, лисицю, куниць лісову і кам’яну, тхора лісового – з 15 жовтня по лютий включно; на бобра, ондатру, норку американську – з 1 листопада по лютий включно; на кроля дикого і зайця-русака – з 1 листопада по січень включно; на бабака – у липні – вересні. Полювання протягом мисливського сезону може здійснюватися в усі дні тижня. Строки полювання (конкретна дата відкриття та закриття полювання на той чи інший вид мисливських тварин, дні полювання) та порядок його здійснення визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, з іншими заінтересованими центральними і місцевими органами виконавчої влади, що доводиться до відома користувачів мисливських угідь і громадськості (див. ст.19 Закону України “Про мисливське господарство і полювання”).
Відповідно до ч.1 ст.20 цього Закону з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється:
– полювання без належного на те дозволу, а саме: без документів, визначених ст.14 даного Закону; полювання на тварин, які не зазначені у дозволах на добування мисливських тварин або понад встановлену в цих дозволах норму;
– полювання в заборонених для цього місцях, а саме: на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них; на відтворювальних ділянках; у межах населених пунктів (сіл, селищ, міст), за винятком випадків, передбачених рішеннями Ради міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад; в угіддях, не зазначених у дозволі; на відстані ближче ніж 200 метрів від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей;
– полювання у заборонений час, а саме: у не дозволені для полювання строки на відповідні види тварин; у темний період доби (пізніше години після заходу сонця і раніше години до його сходу);
– полювання із застосуванням або використанням заборонених знарядь та забороненими способами, а саме: клеїв, петель, підрізів, закотів, гачків, самострілів, ловчих ям; отруйних та анестезуючих принад; живих сліпих чи знівечених тварин як принади; звуковідтворювальних приладів та пристроїв; електричного обладнання для добування тварин; штучних світлових джерел, приладів та пристроїв для підсвічування мішеней, у тому числі приладів нічного бачення; дзеркал та інших пристроїв, що осліплюють тварин; вибухових речовин; з під’їзду на авто- і мототранспорті, а також на плавучих засобах з працюючим двигуном; з літаків та вертольотів; немисливської (у тому числі військової) вогнепальної, пневматичної та іншої стрілецької зброї, а також нарізних вкладок, напівавтоматичної або автоматичної зброї з магазинами більш як на два патрони; руйнування жител тварин, бобрових загат, гнізд птахів; газу та диму; заливання нір звірів; а також: на тварин, які зазнають лиха (переправляються водою або по льоду, рятуються від пожежі, повені тощо); на пернату дичину з нарізною вогнепальною зброєю; на хутрових звірів (крім вовка) з нарізною вогнепальною зброєю калібром більш як 5,6 міліметра; на копитних тварин з використанням малокаліберної гвинтівки під патрон кільцевого запалювання або набоїв, споряджених картеччю чи шротом; полювання з мисливськими собаками, ловчими звірами і птахами без наявності на них паспорта з допуском до полювання;
– транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту у дозволі на їх добування;
– допускання собак у мисливські угіддя без нагляду;
– полювання з порушенням установленого для певної території (регіону, мисливського господарства, обходу тощо) порядку здійснення полювання;
– полювання на заборонених для добування тварин;
– збирання яєць птахів, загиблих тварин або їх частин, руйнування, нищення або псування штучних гніздищ, солонців, годівниць для звірів і птахів, посівів кормових рослин, мисливських вишок, вказівних знаків, відповідних вивісок та інших атрибутів мисливського господарства.
При цьому в ч.2 ст.20 Закону України “Про мисливське господарство і полювання” дії, зазначені в пунктах 1-8 цієї статті, відповідно кваліфікуються як незаконне полювання.
Незаконним слід визнавати й полювання, яке здійснюється з недотриманням передбачених у дозволі на добування мисливських тварин (ліцензії, відстрільній картці тощо) умов щодо строку (часу (наприклад, забороненого), періоду), території (регіону, місця) мисливських угідь (мисливських господарств), способу, знарядь, виду (видів) мисливських тварин тощо.
6. Питання про заподіяння порушенням правил полювання істотної шкоди вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому слід враховувати такі критерії: вартість та кількість здобутих або знищених звірів і птахів, особливу цінність їх популяцій (у випадку знищення), екологічну цінність фауни, незначну поширеність виду (видів) мисливських звірів у конкретній місцевості, зміни умов існування, трудність їх відтворення тощо.
Визначаючи розмір шкоди, слід виходити із затверджених наказом Міністерства лісового господарства України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 12 березня 1996 р. № 24/32 такс для нарахування розміру стягнення за збитки, заподіяні незаконним добуванням або знищенням диких звірів і птахів (крім видів, занесених до Червоної книги України), їх жител, біотехнічних споруд.
7. Про поняття природно-заповідного фонду див. п.10 коментаря до ст.240, а про поняття територій та об’єктів природно-заповідного фонду – коментар до ст.252.
8. Здійснення незаконного полювання в заповідниках чи на інших територіях та об’єктах природно-заповідного фонду або полювання на звірів, птахів чи інші види тварин, що занесені до Червоної книги України, тягне за собою кримінальну відповідальність незалежно від заподіяних наслідків.
9. Червона книга України є офіційним державним документом, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення. Червона книга є основою для розроблення та реалізації програм (планів дій), спрямованих на охорону та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до неї. Об’єктами Червоної книги України є рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види тваринного і рослинного світу, які постійно або тимчасово перебувають (зростають) у природних умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони (див. ст.3, 4 Закону України “Про Червону книгу України” від 7 лютого 2002 р. № 3055-ІІІ).
Залежно від стану та ступеня загрози зникнення видів тваринного і рослинного світу, що заносяться до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії:
– зниклі – види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про наявність їх у природі чи спеціально створених умовах;
– зниклі в природі – види, які зникли в природі, але збереглися у спеціально створених умовах;
– зникаючі – види, які перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є малоймовірним, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;
– вразливі – види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;
– рідкісні – види, популяції яких невеликі і на даний час не належать до категорії зникаючих чи вразливих, хоча їм і загрожує небезпека;
– неоцінені – види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесені до неї;
– недостатньо відомі – види, які не можна віднести до жодної із зазначених категорій через відсутність необхідної повної і достовірної інформації.
При цьому слід мати на увазі, що згідно з ч.2 ст.13 зазначеного Закону України “Про Червону книгу України” Національною комісією з питань Червоної книги України можуть бути внесені пропозиції про встановлення й інших категорій видів тваринного і рослинного світу, що заносяться до Червоної книги України.
Підставою для занесення видів тваринного і рослинного світу до Червоної книги України є наявність достовірних даних про чисельність популяцій та їх динаміку, поширення і зміни умов існування, що підтверджують необхідність вжиття особливих термінових заходів для їх збереження та охорони.
Спеціальне використання (добування) об’єктів Червоної книги України здійснюється у виняткових випадках лише у наукових і селекційних цілях, у тому числі для розмноження, розселення і розведення у штучно створених умовах, а також для відтворення популяцій за дозволом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів на підставі рішень Національної комісії з питань Червоної книги України, прийнятих відповідно до її повноважень.
10. Злочин вважається закінченим:
– у разі порушення правил полювання (вчинення злочину у першій формі) – з моменту заподіяння істотної шкоди (матеріальний склад злочину);
– у разі вчинення злочину у другій формі – з моменту вчинення дій, що утворюють незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об’єктах природно-заповідного фонду (формальний склад злочину);
– у разі вчинення злочину у третій формі – з моменту полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України (формальний склад злочину).
11. Суб’єктивна сторона злочину в його першій формі характеризується умислом щодо діяння та непрямим умислом або необережністю – щодо наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди, а в другій та третій формах – лише прямим умислом.
12. Суб’єктами злочину є особи, які досягли 16-річного віку. Це можуть бути громадяни України, громадяни іноземних держав, особи без громадянства.
Іноземці можуть здійснювати полювання на території України відповідно до Правил організації полювання та надання послуг іноземним туристам-мисливцям, затверджених наказом Державного комітету лісового господарства України від 9 вересня 1999 р. № 83 (в редакції наказу від 8 вересня 2000 р. № 101).
13. Кваліфікуючими ознаками, передбаченими ч.2 ст.248, є вчинення вказаних у ч.1 діянь, якщо вони здійснені:
– службовою особою з використанням службового становища;
– за попередньою змовою групою осіб;
– способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу;
– з використанням транспортних засобів;
– особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.
Про поняття службової особи та групи осіб за попередньою змовою див., відповідно, коментар до ст.364 та 32.
До способів масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу відноситься застосування під час полювання автоматичної зброї, вибухових пристроїв, а також спеціальних устаткувань, приладів, здатних виділяти отруйні речовини, тощо.
Полювання з використанням транспортних засобів означає, що будь-яке повітряне судно, плавучий, авто- та мототранспортний засіб тощо використовується для добування звірів і птахів (наприклад, для їх вистежування, переслідування та відстрілу з борту вертольота, для розкидування вибухових пристроїв тощо). З приводу визначення змісту поняття “повітряне судно” див. п.6 коментаря до ст.243.
Вчинення злочину особою, раніше судимою за злочин, передбачений ст.248, має місце тоді, коли незаконне полювання здійснюється особою, яку вже було засуджено за цей злочин, і судимість з неї не знята і не погашена у встановленому законом порядку.
14. Про специфіку конфіскації знарядь і засобів полювання та всього добутого див. п.3 коментаря до ст.388.