Нова редакція ст. 244 ККУ з Коментарями.
1. Порушення законодавства про континентальний шельф України, що заподіяло істотну шкоду, а також невжиття особою, що відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров’ю людей, –
караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
2. Дослідження, розвідування, розробка природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі України, які провадяться іноземцями, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку, –
караються штрафом від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
Коментар до ст. 244 КК України
1. Стаття 13 Конституції України закріплює виключне право власності Українського народу на природні ресурси її континентального шельфу.
2. Континентальним шельфом називається поверхня і надра морського дна до глибини 200 метрів, що примикають до території України. Використання континентального шельфу регламентується виключно законодавством України.
3. Об’єктивна сторона діяння, передбаченого ст. 244 КК полягає у порушенні законодавства про континентальний шельф України, яке заподіяло істотну шкоду, а також систематичне неприйняття заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів, якщо це створило небезпеку їхньої загибелі або загрожувало життю чи здоров’ю людей (ч. 1 ст. 244 КК України), а також у проведенні на континентальному шельфі досліджень, розвідок, розробок природних багатств та інших робіт без спеціального дозволу (ч. 2 ст. 244 КК України).
4. Порушення законодавства про континентальний шельф може бути умисним і необережним.
5. Суб’єктами відповідальності за ч. 1 ст. 244 є громадяни України і особи без громадянства, які досягай віку шістнадцяти років. Суб’єктами злочину, передбаченого ч. 2 ст. 244 КК, можуть бути лише іноземці.
Інший коментар до статті 244 Кримінального кодексу України
1. Об’єктом злочину є встановлений порядок охорони континентального шельфу України, його природних багатств, порядок здійснення виробничої та іншої діяльності на ньому, а також життя, здоров’я людей чи живих організмів моря.
2. Предметом злочину є континентальний шельф та його природні багатства.
Континентальний шельф – це частина морського дна та надра підводних районів, що пролягають за межами територіального моря держави уздовж природного продовження сухопутної території до зовнішньої межі підводної окраїни материка від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря на відстані, як правило, 200 морських миль. Держава використовує на континентальному шельфі свої суверенні права з метою розвідки і розробки його природних ресурсів, за винятком покривних вод і повітряного простору над цими водами, вживає усіх необхідних заходів щодо збереження природних багатств, припинення незаконної діяльності, а також контролює можливі випадки забруднення морського середовища, пов’язані з діяльністю на континентальному шельфі.
Природні багатства – це живі організми моря, мінерали та інші неживі ресурси морського дна і його надр, а також живі організми, які в період можливості їх промислу перебувають у нерухомому стані на морському дні чи під ним або такі, що не здатні пересуватися інакше як перебуваючи в постійному фізичному контакті з морським дном чи його надрами.
3. З об’єктивної сторони злочин можливий у трьох формах:
– порушення законодавства про континентальний шельф, що заподіяло істотну шкоду;
– невжиття особою, що відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров’ю людей (ч.1 ст.244);
– дослідження, розвідування, розробка природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою, згода на обов’язковість якого надана ВРУ або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку (ч.2 ст.244).
4. Порушення законодавства про континентальний шельф України – це дія або бездіяльність, пов’язана з невиконанням покладених на особу вимог щодо охорони континентального шельфу, у т.ч. при здійсненні виробничої та іншої діяльності на ньому. Це, наприклад: розміщення, будівництво, реконструкція, введення в експлуатацію, експлуатація та ліквідація різних технологічних установок або інших споруд (бурових вишок, штучних островів, стаціонарних чи пересувних платформ, водопровідних чи гідротехнічних споруд тощо).
Відповідно до ч.2 ст.1 Конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою внаслідок розвідки та розробки мінеральних ресурсів морського дна від 17 грудня 1976 р. поняття “установка” означає:
– будь-яку свердловину або іншу споруду (незалежно від того, чи є вони стаціонарними та/або рухомими), що використовуються з метою розвідки, видобутку, обробки, зберігання, транспортування або здійснення контролю над потоком сирої нафти з морського дна або із його надр;
– будь-яку свердловину, яка була використана з метою розвідки, видобутку чи здійснення контролю над потоком сирої нафти з морського дна або із його надр та яка була покинута після набрання чинності цією Конвенцією;
– будь-яку свердловину, яка використовується з метою розвідки, видобутку чи здійснення контролю над потоком газу з морського дна або із його надр під час буріння такої свердловини, включаючи його закінчення чи продовження робіт, за виключенням робіт з її нормальної експлуатації;
– будь-яку свердловину, яка використовується з метою розвідки будь-яких інших мінеральних ресурсів, окрім сирої нафти, газу чи розрідженого природного газу, якщо така розвідка включає проникнення у глибину надр морського дна;
– будь-яку споруду, яку зазвичай використовують для зберігання сирої нафти з морського дна чи із його надр; які або значна частина яких розташована мористіше за лінію відмітки найбільшого відливу вздовж узбережжя, як це зазначено на великомасштабних картах, офіційно визнаних державою, що здійснює суверенні права щодо розвідки і розробки ресурсів морського дна та його надр в районі, у якому чи над яким знаходиться дана установка.
Обов’язковими ознаками об’єктивної сторони складу цього злочину є настання наслідків у вигляді істотної шкоди, а також причинового зв’язку між вказаним діянням та наслідками.
Питання про визнання порушення законодавства про континентальний шельф України таким, що заподіяло істотну шкоду, має вирішуватись у кожному окремому випадку індивідуально – з урахуванням конкретних обставин справи. Критеріями визнання шкоди істотною можуть виступати, наприклад: площа забруднення, об’єм забруднюючих, шкідливих речовин чи сміття, скинутих у територіальне море, зникнення окремих видів морських організмів, витрати на захоронення небезпечних матеріалів, речовин, відходів чи сміття тощо.
5. Невжиття особою, що відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії – це бездіяльність зазначеної особи від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, які виникають або можуть виникнути при введенні в експлуатацію або експлуатації технологічних установок або інших джерел небезпеки (наприклад, різні об’єкти, матеріали та речовини (радіоактивні, вибухові, отруйні, хімічні тощо), використання яких за певних обставин може завдати шкоди життю, здоров’ю людей та довкіллю) в зоні безпеки.
Про поняття “введення в експлуатацію” та “експлуатація” див. відповідно пп.13 і 14 коментаря до ст.236.
Шкідливими відходами є деякі речовини, матеріали і предмети, які утворюються внаслідок розпаду чи переробки хімічних речовин, не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення і які їх власником повинні бути нейтралізовані шляхом спалювання, рекуперації, хімічної обробки, захоронення, утилізації або видалення (див., зокрема: абз. 2 ст.1 Закону України “Про відходи” в редакції Закону від 7 березня 2002 р. № 3073-III; абз. 3 підпункту 1.9.5 п.1.9 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Держкоммістобудування і архітектури від 19 грудня 1995 р. № 252 в редакції наказу Держкоммістобудування від 10 вересня 1996 р. № 165). Не можна вважати шкідливими відходами відходи небезпечні – тобто відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними (див. абз. 3 ст.1 Закону України “Про відходи” в редакції від 7 березня 2002 р.), оскільки у ч.2 ст.2 Закону України “Про транзит вантажів” від 20 жовтня 1999 р. № 1172-XIV законодавець, використовуючи термінологічний зворот “небезпечні і шкідливі відходи”, фактично виокремлює одне поняття від іншого.
Випромінювання – див. п.2 коментаря до ст.237.
Небезпечні енергії – це будь-яки види енергії (теплова, електрична, хімічна, вітрова, сонячна, атомна тощо), використання якої (яких) за певних обставин може призвести до заподіяння шкоди життю, здоров’ю людей чи довкіллю.
Обов’язковими ознаками об’єктивної сторони злочину цієї форми є настання наслідків у вигляді створення небезпеки загибелі живих організмів моря або загрози життю чи здоров’ю людей, а також причинового зв’язку між вказаним діянням та наслідками.
Небезпека загибелі живих організмів моря – це реальна загроза зникнення генетичних організмів або їх частин, популяцій або будь-яких інших біотичних компонентів екосистем, життя яких постійно або на окремих стадіях розвитку неможливе без перебування (знаходження) у воді та які мають фактичну або потенційну користь або цінність для людства (докладніше про це див. п.4 коментаря до ст.243).
Під загрозою для життя людей слід розуміти створення реальної можливості загибелі хоча б однієї людини. Загроза для здоров’я людей – це створення реальної небезпеки заподіяння шкоди здоров’ю людей чи здоров’ю майбутніх поколінь (докладніше про це див. п.11 коментаря до ст.239).
6. Дослідження, розвідування, розробка природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі, не передбачені договором між Україною і заінтересованою іноземною державою (згода на обов’язковість якого надана ВРУ або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку), які провадяться іноземцями, утворюють склад злочину, передбачений ч.2 ст.244.
Дослідження на континентальному шельфі – це дослідницька діяльність, яка проводиться іноземцем (іноземцями) з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань щодо природних багатств.
Розвідування на континентальному шельфі – це, перш за все, пошук з метою видобутку певних природних ресурсів (наприклад, вуглеводневої сировини, нафти, газу, руди та ін. корисних копалин (природних багатств) в межах Українського сектора Чорного моря). Див., наприклад, зазначену Конвенцію про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою внаслідок розвідки та розробки мінеральних ресурсів морського дна, а також розпорядження КМУ від 27 квітня 1995 р. № 257-р.
Розробка природних багатств на континентальному шельфі – це видобуток корисних копалин (їх вилучення усіма можливими способами із надр морського дна).
Інші роботи на континентальному шельфі – інша діяльність, що не передбачена договором між Україною і заінтересованою іноземною державою (згода на обов’язковість якого надана ВРУ або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку) і провадиться іноземцями під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, ремонту, введення в експлуатацію, експлуатації чи ліквідації технологічних установок або інших споруд.
7. Злочин вважається закінченим:
– у разі порушення законодавства про континентальний шельф (вчинення злочину у першій формі) – з моменту заподіяння істотної шкоди (матеріальний склад злочину);
– у разі невжиття особою, що відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії (вчинення злочину у другій формі) – з моменту створення небезпеки загибелі живих організмів моря або загрози життю чи здоров’ю людей (матеріальний склад злочину);
– у разі вчинення злочину у третій формі – з моменту дослідження, розвідування, розробки природних багатств та інших робіт на континентальному шельфі, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою, згода на обов’язковість якого надана ВРУ або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку (формальний склад злочину).
8. Суб’єктивна сторона злочину залежно від його форми характеризується умислом щодо діяння та непрямим умислом або необережністю – щодо наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди та створення небезпеки загибелі живих організмів моря або загрози життю чи здоров’ю людей, а також причинового зв’язку між вказаним діянням та наслідками (ч.1 ст.244). Склад злочину, передбаченого ч.2 ст.244, характеризується лише прямим умислом.
9. Суб’єктом злочину у першій формі може бути особа, яка порушила законодавство про континентальний шельф; у другій формі – особа, що відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, на яку покладено обов’язок вжиття заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії. Суб’єктом злочину, передбаченого ч.2 ст.244, є іноземець, який досяг 16-річного віку.