Нова редакція ст. 243 ККУ з Коментарями.
1. Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров’я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів –
караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об’єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, –
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
3. Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання – і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря, –
карається штрафом від однієї тисячі до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Коментар до ст. 243 КК України
1. Стаття 243 КК передбачає відповідальність за забруднення моря в межах внутрішніх морських і територіальних вод, вчинене із суден, плавучих засобів, платформ чи інших споруд у морі. Забруднення моря з суші (з берега) підпадає під ознаки ст. 242 КК.
2. Забрудненням визнається скидання в море речовин, шкідливих для здоров’я людей або для живих ресурсів моря: відходів виробництва, шкідливих речовин і матеріалів або сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми і т. п. Якщо забруднення моря спричинило загибель або захворювання людей, масову загибель тварин чи рослин, або спричинило інші тяжкі наслідки, діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 243 КК.
3. Частина 3 ст. 243 КК передбачає відповідальність посадових осіб суден чи інших плавучих засобів, повітряних суден, платформ чи інших споруд за неподання інформації про незаконне чи вимушене скидання в море або втрати ними в морі речовин, шкідливих для здоров’я людей або живих ресурсів моря.
4. Забруднення моря може бути вчинене умисно і необережно.
5. Відповідальними за забруднення моря є посадові особи: капітани морських або повітряних суден, керівники платформ та інших штучних споруд на морі.
Інший коментар до статті 243 Кримінального кодексу України
1. Об’єктом злочину є встановлений порядок збереження, використання, відтворення та охорони внутрішніх морських вод України, вод відкритого моря та територіальних вод від забруднення, а також життя та здоров’я людей чи живих ресурсів моря, зон лікування і відпочинку. Ці положення визначені Міжнародною конвенцією по запобіганню забрудненню моря нафтою (1954 р.) з поправками (1962, 1969 та 1971 рр.), Женевською конвенцією про відкрите море (1958 р.), Договором про Антарктику (1959 р.), Міжнародною конвенцією щодо втручання у відкритому морі у випадках аварій, що призводять до забруднення нафтою (1969 р.), тощо.
2. Предметом злочину є внутрішні морські води, територіальні води України, води виключної (морської) економічної зони України, відкрите море.
Внутрішні морські води України – це: морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України; води портів України, обмежені лінією, що проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря; води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морські милі; води заток, бухт, губ і лиманів, морів та проток, що історично належать Україні (див. абз.5 п.3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою КМУ від 29 лютого 1996 р. № 269 в редакції постанови КМУ від 29 березня 2002 р. № 431; підпункт 2.5 п.2 Державних санітарних правил і норм скидання з суден стічних, нафтоутримуючих, баластних вод і сміття у водоймища ДСанПІН 199-97, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 9 липня 1997 р. № 199).
До територіальних вод (територіального моря) України належать прибережні морські води завширшки 12 морських миль, що відлічуються від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з’єднують відповідні точки (див. абз. 12 п.3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення).
Води виключної (морської) економічної зони України – морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать, становлять виключну (морську) економічну зону України (див. ч.1 ст.2 Закону України “Про виключну (морську) економічну зону України” від 16 травня 1995 р. № 162/95-ВР). Ширина виключної (морської) економічної зони становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України (див.: ч.2 ст.2 Закону України “Про виключну (морську) економічну зону України”; ст.57 Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права від 10 грудня 1982 р. (Конвенцію ратифіковано Законом України “Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року” від 3 червня 1999 р. № 728-XIV) та абз. 8 п.2 Правил промислового рибальства в басейні Чорного моря, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 8 грудня 1998 р. № 164).
Відкритим морем вважається частина моря, яка не входить ані у виключну (морську) економічну зону, ані у територіальні чи внутрішні води держави (див. ст.86 Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права).
3. З об’єктивної сторони злочин можливий у трьох формах:
– порушення спеціальних правил, що призвело до забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами, речовинами, шкідливими для життя чи здоров’я людей, або відходами, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря;
– незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів (ч.1 ст.243);
– неповідомлення про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря (ч.3 ст.243).
4. При вчиненні злочину в першій формі порушення спеціальних правил може полягати у дії чи бездіяльності, пов’язаних з невиконанням покладених на особу вимог щодо збереження, використання, відтворення та охорони внутрішніх морських вод України, вод відкритого моря та територіальних вод від забруднення. Такі вимоги встановлюються, наприклад, ВК, а також зазначеними Правилами охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення, затвердженими постановою КМУ від 29 лютого 1996 р. № 269 в редакції постанови КМУ від 29 березня 2002 р. № 431.
Наслідками такого порушення спеціальних правил є:
– забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами, речовинами, шкідливими для життя чи здоров’я людей, або відходами;
– створення небезпеки для життя чи здоров’я людей або живих ресурсів моря чи створення можливості перешкоджання законним видам використання моря.
Забруднення моря – це привнесення людиною безпосередньо чи побічно речовин, мікроорганізмів у морське середовище, включаючи гирлові райони рік, які призводять або можуть призвести до згубних наслідків, завдати шкоди живим ресурсам та життю в морі, створити небезпеку для здоров’я людини, перешкоди для діяльності на морі, погіршити якість морської води та умов відпочинку (див. підпункт 2.15 п.2 зазначених Державних санітарних правил і норм скидання з суден стічних, нафтоутримуючих, баластних вод і сміття у водоймища ДСанПІН 199-97).
Відповідно до ч.1 ст.243 відповідальність настає лише за таке забруднення моря, яке відбувається саме в результаті скидання в нього (в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України) матеріалів чи речовин, шкідливих для життя чи здоров’я людей, або відходів.
Під матеріалами і речовинами, шкідливими для життя чи здоров’я людей слід розуміти будь-які радіоактивні, хімічні, природні та синтетичні речовини, що використовуються у виробництві та побуті, шкідливі викиди, забруднюючі речовини, що містяться в скидах, що негативно впливають на здоров’я людей та довкілля.
Про поняття відходів див. п.8 коментаря до ст.239.
Різновидами зазначених матеріалів, речовин і відходів слід вважати: сміття – всі види твердих харчових, побутових та виробничих відходів та покидьків (за винятком відходів та покидьків, що містять нафту та інші шкідливі речовини), які утворюються у процесі нормальної експлуатації суден і підлягають постійному або періодичному видаленню; стічні води – води, що відводяться з суден; сміття, харчові відходи та покидьки з суден, які прибувають із-за кордону, змішані або не змішані з побутовими відходами та покидьками (т.зв. “відходи суднові особливі”); сміття, що складається із пакувальних або обшивних матеріалів, різної маломірної тари і місткостей, всіляких виробів із різних видів пластмас, паперу, текстилю, скла, кераміки, жерсті або інших матеріалів, які у процесі життєдіяльності людей перейшли в категорію відходів і підлягають періодичному видаленню з суден (т.зв. “відходи та покидьки побутові”); сміття, що складається із відходів та покидьків, які утворюються при кулінарній обробці харчових припасів, неутилізованих залишків приготованої страви, що не змішані з нафтою або іншими шкідливими речовинами (т.зв. “відходи та покидьки харчові”); сміття, що утворюється з відходів та покидьків унаслідок виконання різних виробничих та ремонтних робіт, експлуатації енергетичного та іншого устаткування і обладнання, які не містять нафту або інші шкідливі речовини, не змішані з ними, і підлягають періодичному видаленню з судна (т.зв. “відходи та покидьки виробничі”); господарсько-побутові стічні води – стічні води від санітарно-гігієнічних приміщень, умивальників, душових, бань, ванн, приміщень харчоблоку тощо; господарсько-фекальні стічні води – стічні води та інші відходи від усіх туалетів, пісуарів, унітазів, а також шпігатів, розташованих в громадських вбиральнях, стічні води від раковин, ванн, душових і шпігатів, що знаходяться у приміщеннях медичного призначення; стічні води із приміщень, де утримуються тварини; інші стічні води, якщо вони змішані в водами, переліченими вище; знезаражені стічні води – стічні води, оброблені з метою знищення патогенних та санітарно-показникових мікроорганізмів (див. підпункти 2.7- 2.10, 2.12, 2.13, 2.17, 2.18, 2.31, 2.32 п.2 згаданих вище Державних санітарних правил і норм скидання з суден стічних, нафтоутримуючих, баластних вод і сміття у водоймища ДСанПІН 199-97).
Про поняття створення небезпеки для життя, здоров’я людей див. п.11 коментаря до ст.239.
Небезпека для живих ресурсів моря – це загроза загибелі генетичних ресурсів, організмів або їх частин, популяцій або будь-яких інших біотичних компонентів екосистем (тобто динамічних комплексів угрупувань рослин, тварин і мікроорганізмів, а також їх неживого навколишнього середовища, взаємодіючих як єдине функціональне ціле), життя яких постійно або на окремих стадіях розвитку неможливе без перебування (знаходження) у воді та які мають фактичну або потенційну користь або цінність для людства (див. абз. 3 ст.2 Конвенції про охорону біологічного різноманіття від 5 червня 1992 р., що ратифікована Законом України “Про ратифікацію Конвенції про охорону біологічного різноманіття” від 29 листопада 1994 р. № 257/94-ВР, а також підпункт 1.2 п.1 Інструкції про порядок спеціального використання водних живих ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державного комітету рибного господарства України від 10 лютого 2000 р. № 34/13).
Згідно з підпунктом 1.2 п.1 названої Інструкції про порядок спеціального використання водних живих ресурсів до останніх відносяться:
а) прісноводні, солонуватоводні, морські, анадромні, напівпрохідні, катадромні риби на всіх стадіях розвитку;
б) круглороті;
в) водні безхребетні, у тому числі молюски (черевоногі, двостулкові), ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку;
г) водорості.
Під використанням моря слід розуміти вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб, наприклад рекреаційних (абз.43 ст.1 ВК). Використанням моря слід вважати й вилов (добування, збирання та ін.) живих ресурсів моря із природного середовища (див. абз.3 підпункту 1.2 зазначеної Інструкції про порядок спеціального використання водних живих ресурсів).
Отже, перешкоджання законним видам використання – це вчинення таких дій, які унеможливлюють або значно ускладнюють рибництво (штучне розведення і відтворення риби та інших морських живих ресурсів), вилучення (вилов, добування, збирання тощо) живих ресурсів моря, лікування та/або відпочинок населення (у т.ч. масовий і організований) тощо, що необхідно для задоволення перспективних людських потреб і окремих галузей економіки.
5. Другою формою вчинення злочину, що передбачена ч.1 ст.243, є незаконне скидання чи поховання (в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі) зазначених матеріалів, речовин і відходів.
Незаконне скидання – це будь-яке скидання (у т.ч. із суден) забруднюючих речовин, матеріалів, шкідливих для життя чи здоров’я людей, відходів, або вод, що їх містять, включаючи будь-яке витікання, злив, видалення, розлив, протікання, відкачування, виділення або спорожнення (див. абз. 11 п.3 зазначених Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення).
Поховання означає:
– будь-яке навмисне видалення відходів або інших матеріалів з суден чи літальних апаратів;
– будь-яке навмисне знищення суден або літальних апаратів (див. підпункт “а” п.3 ст.2 Конвенції про захист Чорного моря від забруднення від 13 листопада 1992 р., ратифікованої постановою ВРУ “Про ратифікацію Конвенції про захист Чорного моря від забруднення” від 4 лютого 1994 р. № 3939-ХІІ).
Похованням не вважається:
– видалення відходів або інших матеріалів, які є результатом нормальної експлуатації суден або літальних апаратів та їх обладнання, крім відходів чи інших матеріалів, які транспортуються судами або літальними апаратами, що експлуатуються з метою видалення таких матеріалів або підвозяться до таких суден чи літальних апаратів, а також крім тих, що є результатом обробки таких відходів або інших матеріалів на таких суднах чи літальних апаратах;
– розташування матеріалів для цілей інших, ніж їх просте видалення (див. підпункт “в” п.3 ст.2 цієї Конвенції).
Способами такого поховання можна визнати закопування, розкидування чи складування на морському дні (в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі) тощо.
6. При вчиненні злочину в третій формі відповідальність настає за умови, якщо підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати (в межах внутрішніх морських або територіальних вод України або у відкритому морі) шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів:
– поєднувалось з утаюванням спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, від адміністрації найближчого порту України, іншого уповноваженого органу або особи, а у разі скидання з метою поховання – і від організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про це;
– створило небезпеку для життя, здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або іншим законним видам використання моря.
Згідно зі ст.2 Конвенції про захист Чорного моря від забруднення поняття “шкідлива речовина” означає будь-яку небезпечну, отруйну або іншу речовину, яка, опинившись у морському середовищі, через свою токсичність, стійкість і здатність до акумуляції в живих організмах викликає забруднення або негативно впливає на біологічні процеси.
Поняття “морське судно” означає:
1) самохідну чи несамохідну плавучу споруду, що використовується:
а) для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксування інших суден та плавучих об’єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло на морі;
б) для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо);
в) для наукових, навчальних і культурних цілей;
г) для спорту;
ґ) для інших цілей (ч.1 ст.15 КТМ); у тому числі ті споруди, що зареєстровані в Державному судновому реєстрі України чи в Судновій книзі України як судна і плавають під Державним прапором України (див. абз.2 підпункту 1.1 п.1 Правил визначення придатності за станом здоров’я осіб для роботи на суднах, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я від 19 листопада 1996 р. № 347);
2) судно будь-якого типу, яке експлуатується у морському середовищі. Цей термін включає судна на підводних крилах, судна на повітряній подушці, підводні судна, самохідні плаваючі засоби і ті, що буксируються, а також платформи та інші штучно споруджені конструкції в морі (див. пп.“а” п.2 ст.2 Конвенції про захист Чорного моря від забруднення);
3) плавучу інженерну споруду, що використовується або може бути використана як засіб для перевезення вантажів і пасажирів та виконання інших робіт на воді (див. абз.9 п.2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою КМУ від 27 липня 1998 р. № 1147).
Під поняттям “повітряне судно” розуміється:
– літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати в тривимірному просторі (див. ч.2 ст.15 Повітряного кодексу України);
– судно, зареєстроване у Державному реєстрі цивільних повітряних суден (див. абз.10 п.4 Тимчасових правил контролю з метою забезпечення безпеки цивільної авіації, затверджених постановою КМУ від 2 серпня 1995 р. № 592);
– літальний апарат, що підтримується в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, виключаючи взаємодію з повітрям, відбитим від земної поверхні (див. підпункт 2.1.24 п.2.1 розд. 2 Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 7 грудня 1998 р. № 486).
Шкода зонам лікування і відпочинку може полягати у забрудненні території та/або акваторії, на якій установлюється спеціальний режим для оздоровлення та відпочинку (у т.ч. масового і організованого) населення, що суттєво погіршує (або взагалі унеможливлює) їх експлуатацію як рекреаційних зон (районів).
7. Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умислом щодо порушення встановлених правил охорони моря і непрямим умислом або необережністю – щодо наявних або можливих наслідків забруднення моря. Психічне ставлення особи до наслідків, передбачених у ч.2 ст.243, характеризується лише необережністю.
8. Суб’єктом злочину у першій та другій формах можуть бути особи, зобов’язані дотримуватись спеціальних правил (капітани, члени екіпажу суден чи інших плавучих засобів, працівники платформ та інших штучних споруд, до службових обов’язків яких входить недопущення скидання в море шкідливих речовин, тощо).
Суб’єктом злочину у третій формі може бути лише особа морського або повітряного судна або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, спеціально відповідальна за надання інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, а також інших відходів адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання – і організації, яка видає дозволи на скидання.
9. Кваліфікуючими ознаками, передбаченими ч.2 ст.243, є вчинення вказаних у ч.1 діянь, якщо вони спричинили: 1) загибель або захворювання людей, 2) масову загибель об’єктів тваринного і рослинного світу або 3) інші тяжкі наслідки.
Під загибеллю людей слід розуміти настання смерті хоча б однієї людини.
Про поняття захворювання людей див. п.11 коментаря до ст.242, а про поняття масової загибелі об’єктів тваринного і рослинного світу та інших тяжких наслідків – п.19 коментаря до ст.236.