Нова редакція ст. 242 ККУ з Коментарями.

1. Порушення правил охорони вод (водних об’єктів), якщо це спричинило забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля, –

карається штрафом від однієї тисячі до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об’єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, –

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Коментар до ст. 242 КК України

1. Предметом забруднення є всі водні об’єкти на території України — ріки, озера, водойми, водні джерела, підземні води та ін.

2. Забрудненням визнається виливання чи викидання у водойми (ріки, озера) неочищеної стічної води, відходів виробництва, паливно-мастильних матеріалів, що спричинили зміну природних властивостей води або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля.

3. Забруднення води, яке призвело до захворювання людей, знищення об’єктів тваринного чи рослинного світу або заподіяло інші тяжкі наслідки, кваліфікується за ч. 2 ст. 242 КК.

4. Забруднення води може бути вчинене умисно (при байдужому ставленні до настання передбачених законом наслідків) і необережно.

5. Відповідальність за забруднення води настає з шістнадцяти років.

Інший коментар до статті 242 Кримінального кодексу України

1. Об’єктом злочину є встановлений порядок збереження, використання, відтворення та охорони вод (водних об’єктів) від забруднення, негативної зміни їхніх природних властивостей та виснаження.

2. Предмет злочину – водні об’єкти на території України, перераховані у диспозиції ч.1 цієї статті (зокрема, поверхневі та підземні води, водоносні горизонти, джерела питних та лікувальних вод). Внутрішні морські води та територіальне море України до предмета цього злочину не відносяться.

Постановою КМУ від 25 березня 1999 р. № 465 затверджено Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами. Ці Правила спрямовані на попередження та усунення забруднення поверхневих водних об’єктів, відтворення водних ресурсів і забезпечення безпечних умов водокористування. Вони є обов’язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями та громадянами – суб’єктами господарювання, діяльність яких щодо скидання зворотних вод у водні об’єкти впливає або може вплинути на стан поверхневих вод.

Відповідно до абз. 4 п.2 цих Правил поверхневі води характеризуються категорією якості – показником ступеня забрудненості водного об’єкта, який визначається за сукупністю встановлених показників складу і властивостей води і дотримання якого є обов’язковим протягом визначеного часу.

Стаття 1 ВК визначає:

– води – усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води;

– водний об’єкт – природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт);

– води поверхневі – води різних водних об’єктів, що знаходяться на земній поверхні;

– води підземні – води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах;

– водоносний горизонт – однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води.

Згідно з ч.1 ст.62 ВК водні об’єкти, що мають природні лікувальні властивості, належать до категорії лікувальних, якщо їх включено до спеціального переліку. Такий перелік водних об’єктів, що відносяться до категорії лікувальних, затверджений постановою КМУ від 11 грудня 1996 р. № 1499.

Вода питна – вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству (див. абз. 3 ст.1 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” від 10 січня 2002 р. № 2918-ІІІ).

Джерелами питних та лікувальних вод слід визнавати водні об’єкти, вода яких використовується або може використовуватись для питного водопостачання або задоволення лікувальних потреб водокористувачів після відповідної обробки або без неї (див., наприклад, ст.1 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”).

3. Об’єктивна сторона злочину складається з:

– діяння (дії чи бездіяльності), що виражається у порушенні правил охорони вод (водних об’єктів);

– передбачених в законі суспільно небезпечних наслідків у вигляді забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод, або зміни їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел, що створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля;

– причинового зв’язку між зазначеним діянням і наслідками.

Порушення правил охорони вод (водних об’єктів) – це дія або бездіяльність, що пов’язана, зокрема, з невиконанням встановлених нормативно-правовими актами екологічних стандартів та нормативів у галузі охорони вод (водних об’єктів). Таке порушення може відбуватись шляхом: недотримання водокористувачем встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; ухилення водокористувачем від вжиття заходів, спрямованих на запобігання забрудненню водних об’єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї; порушення правил контролю за якістю і кількістю скинутих у водні об’єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об’єктів у контрольних створах, а також порушення правил подання відповідним органам звітів в порядку, визначеному ВК та іншими законодавчими актами України; порушення правил вжиття технологічних, лісомеліоративних, агротехнічних, гідротехнічних, санітарних та інші заходів щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод; здійснення спеціального водокористування (тобто забору води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів) без відповідного дозволу; ухилення від невідкладних робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надання необхідних технічних засобів для ліквідації аварій на об’єктах інших водокористувачів; ухилення від забезпечення нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших будівельних об’єктів пристроями і очисними спорудами необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії, та необхідною вимірювальною апаратурою, що здійснює облік об’ємів забору і скидання води; порушення правил введення в експлуатацію (або експлуатації) водоприймачів та інших споруд під час введення в дію (або експлуатації) осушувальних систем; ухилення від оснащення гідротехнічних споруд пристроями для пропускання паводкових вод, а також експлуатаційних свердловин на воду водорегулюючими та контрольно-вимірювальними пристроями; порушення сільськогосподарськими, лісогосподарськими підприємствами та окремими громадянами встановлених правил зберігання, транспортування та використання добрив, хімічних засобів захисту рослин та інших токсичних препаратів і речовин тощо.

Для оцінки можливостей використання води з водних об’єктів для потреб населення та галузей економіки встановлюються нормативи, які забезпечують безпечні умови водокористування, а саме: гранично допустимі концентрації речовин у водних об’єктах, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення; гранично допустимі концентрації речовин у водних об’єктах, вода яких використовується для потреб рибного господарства; допустимі концентрації радіоактивних речовин у водних об’єктах, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення (ч.1 ст.36 ВК). Отже, недотримання вимог таких нормативів утворює порушення правил охорони вод (водних об’єктів).

4. Безпосередньо у диспозиції ч.1 ст.242 суспільно небезпечними наслідками порушення правил охорони вод (водних об’єктів) названі: забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод, або зміна їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел.

Забруднення виражається у скиданні або іншому надходженні до водних об’єктів, а також в утворенні у них шкідливих речовин (одержанні додаткових до природного стану домішок), що значно погіршує стан та ускладнює використання вод, створює небезпеку для життя, здоров’я людей, а також для тваринного і рослинного світу, для довкілля.

Водний кодекс встановлює гранично допустимі концентрації речовини у воді, вище яких вода вважається непридатною для конкретних цілей водокористування.

Згідно з абз. 24 ст.1 ВК забруднююча речовина – це речовина, яка привноситься у водний об’єкт в результаті господарської діяльності людини.

Про поняття “речовини” див. п.7 коментаря до ст.239.

Зміна природних властивостей водних об’єктів – це погіршення порівняно з попереднім станом їх хімічного, фізичного чи біологічного складу внаслідок техногенного втручання, що створило небезпеку для життя, здоров’я людей, тваринного і рослинного світу, а також для довкілля.

Виснаження водних джерел – втрачання водними об’єктами своїх запасів, а також погіршення якості вод.

5. Склад злочину – матеріальний, тому для визнання його закінченим необхідно встановити: діяння у вигляді порушення правил, які регламентують порядок охорони водних об’єктів; наслідки у вигляді забруднення, зміни властивостей вод або виснаження водних джерел; причиновий зв’язок між порушенням правил та фактичними наслідками такого діяння.

6. Про поняття створення небезпеки для життя, здоров’я людей чи для довкілля див. п.11 коментаря до ст.239.

7. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною формою вини. Психічне ставлення особи до наслідків, передбачених у ч.2 ст.242, характеризується лише необережністю.

8. Суб’єктом злочину може бути лише особа, на яку покладено обов’язок дотримуватися спеціальних правил щодо охорони вод (водних об’єктів). Це, наприклад, працівники тих підприємств, установ чи організацій, які: відкачують шахтні, кар’єрні та рудникові води для запобігання затопленню шахт, кар’єрів та рудників під час видобування корисних копалин; експлуатують дренажні системи для ліквідації підтоплення, заболочення чи вторинного засолення зрошуваних земель; мають накопичувачі промислових забруднених стічних чи шахтних, кар’єрних, рудникових вод тощо.

9. Кваліфікуючими ознаками, передбаченими ч.2 ст.242, є вчинення вказаних у ч.1 діянь, якщо вони спричинили: 1) загибель або захворювання людей, 2) масову загибель об’єктів тваринного і рослинного світу або 3) інші тяжкі наслідки.

Під загибеллю людей слід розуміти настання смерті хоча б однієї людини.

Захворювання людей – це погіршення стану здоров’я хоча б однієї людини, поєднане із стійкою втратою працездатності, зараженням епідемічними або інфекційними хворобами кількох осіб, появою відхилень у розвитку дітей, значним зниженням тривалості життя, захисних можливостей імунної системи.

Про поняття масової загибелі об’єктів тваринного і рослинного світу та інших тяжких наслідків див. п.19 коментаря до ст.236.