Нова редакція ст. 241 ККУ з Коментарями.

1. Забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров’я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля, –

караються штрафом від однієї тисячі восьмисот до трьох тисяч шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, –

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Коментар до ст. 241 КК України

1. Предметом забруднення є атмосферне повітря в межах території України. Забруднення повітря в приміщеннях може утворювати злочин, передбачений ст. 271 КК.

2. Повітря визнається забрудненим, якщо воно стало шкідливим для життя і здоров’я людей або для довкілля внаслідок викидів у атмосферу відходів, речовин чи інших матеріалів промислового виробництва внаслідок порушення спеціальних правил.

3. Склад злочину утворює таке забруднення атмосферного повітря, яке створило небезпеку для життя чи здоров’я людей або стало небезпечним для довкілля (ч. 1 ст. 241 КК України) або спричинило загибель людей, тобто смерті хоча б однієї особи, чи інші тяжкі наслідки, наприклад, захворювання невизначеної кількості осіб, великої матеріальної шкоди тощо (ч. 2 ст. 241 КК України).

4. Забруднення атмосферного повітря може бути вчинено умисно і необережно.

5. Відповідальними за забруднення атмосферного повітря є всі осудні особи, що досягли шістнадцятирічного віку.

Інший коментар до статті 241 Кримінального кодексу України

1. Одним із основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища є атмосферне повітря. Тому відповідно до абз. 2 п.1 Порядку організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженого постановою КМУ від 9 березня 1999 р. № 343, з метою отримання, збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про рівень забруднення атмосферного повітря, оцінки та прогнозування його змін і ступеня небезпечності та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень у галузі охорони атмосферного повітря проводиться моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря.

До об’єктів моніторингу атмосферного повітря належать:

а) атмосферне повітря, у тому числі атмосферні опади;

б) викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (п.2 зазначеного Порядку організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря).

Згідно з абз. 3 ст.1 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” в редакції від 21 червня 2001 р. № 2556-III охороною атмосферного повітря є система заходів, пов’язаних із збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів.

2. Об’єктом злочину є порядок охорони атмосферного повітря, встановлений з метою збереження, поліпшення та відтворення його безпечного стану, а також відвернення та зменшення шкідливого впливу на атмосферне повітря як сприятливе середовище існування людини, тваринного і рослинного світу.

3. Предметом цього злочину є атмосферне повітря – життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень (див. абз.2 ст.1 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”).

4. Об’єктивна сторона злочину складається з:

– діяння (дії чи бездіяльності), що виражається в забрудненні атмосферного повітря шкідливими для здоров’я людей та довкілля речовинами, що призводить до зміни фізичних, хімічних чи біологічних якостей і складу атмосферного повітря;

– передбачених в законі суспільно небезпечних наслідків;

– причинового зв’язку між діянням і наслідками.

5. Під забрудненням атмосферного повітря слід розуміти зміну складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров’я людини та стан навколишнього природного середовища (див. абз.4 ст.1 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”).

6. Інша зміна природних властивостей відбувається при надходженні до атмосферного повітря, а так само до озонового шару, будь-яких забруднюючих речовин, фізичних і біологічних факторів техногенного походження (шкідливих речовин), відходів, інших матеріалів промислового чи іншого виробництва, що негативно змінюють погоду і клімат, створюючи при цьому небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля.

Перелік загальнопоширених забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та забруднюючих речовин, моніторинг яких проводиться на регіональному (локальному) рівні, міститься відповідно у Додатку 1 (Список А) та Додатку 2 (Список Б) згаданого Порядку організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря.

Про поняття “речовини” та “відходи” див. відповідно п.7 і 8 коментаря до ст.239. Формулюванням “інші матеріали промислового чи іншого виробництва” охоплюються зазначені речовини, відходи і матеріали, які є продуктом промислового чи іншого, зокрема хімічного, сільськогосподарського, харчового, целюлозно-паперового, нафто- та газопереробного, виробництва тощо.

7. Порушення спеціальних правил – це дія або бездіяльність, пов’язана з невиконанням встановлених нормативно-правовими актами екологічних стандартів та нормативів у галузі охорони атмосферного повітря. Таке порушення може відбуватись шляхом: перевищення нормативів вмісту забруднюючої речовини у відпрацьованих газах та/або впливу фізичних факторів пересувного джерела (тобто гранично допустимої кількості забруднюючої речовини у відпрацьованих газах пересувного джерела, що відводиться в атмосферне повітря); перевищення нормативів гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела (тобто гранично допустимого викиду забруднюючої речовини та/або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду); порушення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин (гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та/або сумішей цих речовин, які визначаються у місці його виходу з устаткування); порушення нормативу якості атмосферного повітря (тобто критерію, який відображає гранично допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і при якому відсутній негативний вплив на здоров’я людини та стан навколишнього природного середовища); перевищення нормативу гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел (нормативу, який встановлюється для кожного стаціонарного джерела акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних і біологічних факторів на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі з урахуванням перспектив його розвитку в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворим нормативом).

Це можуть бути також викиди забруднюючих речовин без спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами – офіційного документа, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам – суб’єктам господарювання експлуатувати об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів гранично допустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб’єкту господарювання – власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, – безоплатно територіальними органами Мінекоресурсів за погодженням з установами державної санітарно-епідеміологічної служби на термін не менш як п’ять років (див. пп.2, 3 Порядку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою КМУ від 13 березня 2002 р. № 302).

Порушенням спеціальних правил слід вважати й перевищення нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря із стаціонарних джерел.

Стосовно допустимих викидів забруднюючих речовин або їх сумішей (включаючи ступінь розведення) встановлюються технологічні нормативи, що складаються з:

а) поточних технологічних нормативів – для діючих окремих типів обладнання, споруд на рівні підприємств з найкращою існуючою технологією виробництва аналогічних за потужністю технологічних процесів;

б) перспективних технологічних нормативів – для нових і таких, що проектуються, будуються або модернізуються, окремих типів обладнання, споруд з урахуванням передових вітчизняних і світових досягнень у відповідній сфері (див. пп.1, 2 Порядку розроблення та затвердження нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затвердженого постановою КМУ від 28 грудня 2001 р. № 1780).

Нормативами екологічної безпеки атмосферного повітря є група нормативів, дотримання яких запобігає виникненню небезпеки для здоров’я людини та стану навколишнього природного середовища від впливу шкідливих чинників атмосферного повітря (див. абз. 7 ст.1 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”).

8. Злочин слід вважати закінченим з моменту, коли внаслідок забруднення або іншої зміни природних властивостей атмосферного повітря речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва створюється небезпека для життя, здоров’я людей чи для довкілля.

Про поняття створення небезпеки для життя, здоров’я людей чи для довкілля див. п.11 коментаря до ст.239.

9. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною формою вини. Психічне ставлення особи до наслідків, передбачених у ч.2 ст.241, може характеризуватися лише необережністю.

10. Суб’єктом злочину може бути лише особа, на яку покладено обов’язок дотримуватися спеціальних правил щодо охорони атмосферного повітря або збереження, поліпшення чи відтворення його безпечного стану.

11. Кваліфікуючими ознаками, передбаченими ч.2 ст.241, є вчинення вказаних у ч.1 діянь, якщо вони спричинили: 1) загибель людей або 2) інші тяжкі наслідки.

Під загибеллю людей слід розуміти настання смерті хоча б однієї людини.

Про поняття інших тяжких наслідків див. п.19 коментаря до ст.236.