Стаття 227. Умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції

{Статтю 225 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}

{Статтю 226 виключено на підставі Закону № 4025-VI від 15.11.2011}

Нова редакція ст. 227 ККУ з Коментарями.

Умисне введення в обіг (випуск на ринок України) небезпечної продукції, тобто такої продукції, що не відповідає вимогам щодо безпечності продукції, встановленим нормативно-правовими актами, якщо такі дії вчинені у великих розмірах, –

караються штрафом від трьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Під введенням в обіг (випуском на ринок України) небезпечної продукції, вчиненим у великих розмірах, слід вважати введення в обіг продукції, загальна вартість якої перевищує п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Коментар до ст. 227 КК України

1. Діяння передбачене ст. 227 КК, посягає на систему господарювання, оскільки завдає значної шкоди господарству: випуск недоброякісної продукції призводить до витрат продукції і праці, заподіює матеріальну шкоду і завдає шкоди споживачам недоброякісної продукції.

Згідно з ч. 4 ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Законом України від 12 травня 1991 р. «Про захист прав споживачів» у редакції від 15 грудня 1993 р. споживачам гарантується якість товарів які вони мають намір придбати або замовити, і вони мають право вимагати від продавців товарів інформацію про якість товарів, про відповідність товарів вимогам нормативних документів, умовам договору.

2. Предметами злочину, передбачено ст. 227 КК, е продукція’і товари, які не відповідають вимогам щодо їх якості, тобто які виготовлені з порушенням стандартів, норм, технічних умов, встановлених для виготовлення відповідних товарів і надання певних послуг.

Наказом Держстандарту від ЗО серпня 1993 р. № 95 затверджено перелік продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації (Відомості Верховної Ради України.— 1994.— № 1.— Ст. 1). Продукція і товари, які не пройшли сертифікації, визнаються недоброякісними або нестандартними.

За статтею 227 КК кваліфікується випуск недоброякісної чи некомплектної продукції на товарний ринок, тобто передача її споживачам. Виготовлення (без подальшої реалізації) такої продукції складу злочину за ст. 227 КК не утворює.

3. Відповідальними за випуск на товарний ринок недоброякісної продукції і товарів є: а) посадові особи промислових підприємств, на яких відповідними інструкціями, наказами, угодами покладено обов’язок контролювати якість продукції і товарів; б) підприємці, які виробляють продукцію і товари на власних підприємствах і які зобов’язані контролювати якість продукції і товарів, що вони випускають на товарний ринок; в) посадові особи торговельних підприємств, які реалізують товари і продукцію і на яких покладено обов’язок контролювати якість товарів, що реалізуються; г) громадяни, які торгують продукцією і товарами і згідно з Законом України «Про захист прав споживачів» несуть відповідальність за якість продукції і товарів, що ними продаються.

4. Стаття 227 КК передбачає відповідальність за випуск недоброякісної та некомплектної продукції на товарний ринок у великих розмірах.

Для визначення розміру випуску на товарний ринок недоброякісної або некомплектної продукції і товарів враховуються:

а) загальна кількість випущеної чи реалізованої продукції і товарів; б) загальна вартість випущеної ч« реалізованої продукції і товарів; в) розмір заподіяної споживачеві матеріальної шкоди та всі види збитків, пов’язані з придбанням, переробкою чи поверненням продукції і товарів виробникові чи продавцеві; г) витрати споживача на переробку продукції, усунення недоліків товарів та їх доукомплектування.

5. Якщо внаслідок випуску або реалізації недоброякісної чи некомплектної продукції чи товарів споживачеві були заподіяні тяжкі наслідки, тобто заподіяння будь-якої шкоди здоров’ю хоча б одного споживача, то вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів: за ст. 227 і ст. 121 чи 122 КІС.

6. Відповідальність за випуск на товарний ринок недоброякісної продукції настає з шістнадцяти років.

Інший коментар до статті 227 Кримінального кодексу України

1. Законом України “Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 р. гарантується споживачам право вимагати від продавця (виготівника, виконавця), щоб якість придбаного ними товару (виконаної роботи, наданої послуги) відповідала вимогам нормативних документів, умовам договорів, інформації про товар (роботу, послугу), який за якістю відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації про товар (роботу, послугу), що надається продавцем (виготівником, виконавцем).

2. Предметом злочину є недоброякісна або некомплектна продукція та товари.

Продукція – це продукти діяльності людини, створені для задоволення потреб інших людей, суспільства в цілому. Продукція може бути різноманітного призначення: промислового, споживчого тощо. Продукцією є як готові вироби, так і напівфабрикати, сировина тощо. Зокрема, до продукції відносяться плоди землі, вилучені з затратами праці з їх природного стану (видобуті корисні копалини і продукти їх переробки, заготовлені ягоди, гриби, трави, виловлена риба, впольовані дикі звірі).

Різновидом продукції є товари – продукти виробництва чи діяльності людини, створені для задоволення потреб споживача через обмін, купівлю-продаж. Характерною ознакою товару є його споживча вартість – здатність задовольняти ті чи інші потреби і мати ціну – грошову форму вартості товару.

Роботи, що виконуються на замовлення споживачів, і послуги, що їм надаються, якщо вони не відповідають вимогам стандартів, норм і правил, не відносяться до предмета розглядуваного злочину. Недоброякісне виконання робіт чи надання недоброякісних, тобто таких, що не відповідають вимогам стандартів, норм і правил, послуг громадянам-споживачам тягне відповідальність за ст.168-1 КУпАП.

3. Формою взаємозв’язку між виготівниками продукції (товарів) та її споживачами і безпосередньо між виготівниками є товарний ринок – місце безпосереднього обертання продукції і товарів, їх обміну, обміну товарів на гроші і грошей на товари. Товарний ринок – різновид ринку взагалі. Під ринком розуміється форма зв’язку виробництва із споживачами, виготівників продукції між собою, всіх ланок виробництва і видів господарської діяльності через процеси обміну, купівлі-продажу товарів, капіталів, робочої сили, об’єктів приватної власності тощо.

4. Якість продукції – сукупність властивостей, які відображають безпеку, новизну, довговічність, надійність, екологічність продукції тощо, які надають їй здатність задовольняти споживача згідно з її призначенням (ст.1 Декрету КМУ “Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення” від 8 квітня 1993 р.).

5. Недоброякісною визнається продукція, котра не відповідає вимогам, які характеризують її властивості, тобто продукція, виготовлена з порушенням затверджених для неї стандартів, норм, правил або технічних умов, внаслідок чого така продукція або взагалі не може бути використана за її цільовим призначенням, або ж потребує суттєвої переробки.

6. Такою, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам або технічним умовам, є продукція, виготовлена з відхиленням від державних і галузевих стандартів, технічних умов та інших нормативних документів, що затверджені відповідним органом, в яких встановлюються загальні принципи чи характеристики щодо визначених об’єктів стандартизації або технічних умов, яким повинна відповідати конкретна продукція.

Стандарт – документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу. Стандарти можуть бути міжнародними, регіональними та національними. Технічні умови – документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом (див. ст.1 Закону України “Про стандартизацію” від 17 травня 2001 р.).

7. Некомплектна – це продукція, випущена без обов’язкових окремих деталей, вузлів чи додаткових пристосувань, внаслідок чого вона або взагалі не може бути використана за її цільовим призначенням, або ж її використання утруднюється. Комплектність продукції, тобто сукупність предметів, які входять до складу продукції, визначається відповідним стандартом на цю продукцію.

8. Об’єктивна сторона злочину характеризується активними діями – реалізацією споживачам недоброякісної або некомплектної продукції і товарів. Безпосередньо в диспозиції ст.227 названий і один з видів реалізації споживачам таких продукції і товарів – випуск на товарний ринок. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є також великі розміри випущеної чи реалізованої недоброякісної продукції чи товарів, якими, згідно з приміткою до ст.227, вважаються розміри, що перевищують триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За сам факт випуску у продаж продукції, що не відповідає вимогам стандартів, технічних умов і зразків (еталонів) щодо якості, комплектності та упаковки, незалежно від її вартості, передбачена адміністративна відповідальність ст.168 КУпАП (в редакції від 3 квітня 2003 р.). Суб’єктами цього правопорушення можуть бути службові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності.

Під реалізацією продукції і товарів треба розуміти комплекс заходів, здійснюваних виробником продукції і товарів чи торговельним посередником для продажу чи передачі на будь-яких умовах продаж, обмін, надання в оренду, постачання в рахунок виконання державного замовлення тощо, продукції і товарів споживачам. В умовах ринкової економіки основним способом реалізації продукції є її продаж.

Споживачами продукції і товарів є громадяни і суб’єкти господарської діяльності, які придбавають і використовують продукцію і товари для власних побутових, виробничих та інших потреб.

Продавцями продукції і товарів виступають підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які реалізують товари і продукцію за договором купівлі-продажу чи за іншими договорами.

Під випуском продукції і товарів на товарний ринок треба розуміти передачу виготівником (підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем) виробленої ним продукції і товарів, а так само господарюючим суб’єктом – імпортером товарів чи іншим торговельним посередником (оптові бази, склади тощо) торговельним підприємствам, підприємствам громадського харчування та іншим суб’єктам господарської діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю, для реалізації, в тому числі і на консигнаційній основі, кінцевим споживачам (громадянам чи суб’єктам господарської діяльності, які придбавають продукцію і товари для власних потреб). Випуск продукції і товарів на товарний ринок передує їх безпосередній реалізації іншими суб’єктами господарської діяльності. Передача кінцевим споживачам продукції і товарів їх виготівником чи торговельним посередником є реалізацією продукції і товарів, а не випуском їх на товарний ринок.

9. Закінченим злочин є з моменту фактичної передачі недоброякісної продукції і товарів споживачеві або укладення договору на реалізацію продукції і товарів, якщо час укладення договору і передачі продукції (товарів) споживачеві не співпадають. У разі передачі продукції і товарів торговельним посередникам для їх наступної реалізації споживачам злочин буде закінченим з моменту такої передачі, тобто з моменту випуску продукції і товарів на товарний ринок.

10. Виготовлення недоброякісної продукції і товарів без їх випуску на товарний ринок чи іншої реалізації відповідальності за ст.227 не тягне. Такі дії, залежно від конкретних обставин, можуть кваліфікуватись як службовий злочин.

11. Незалежно від того, притягнута чи ні особа, відповідальна за випуск на товарний ринок чи іншу реалізацію споживачам недоброякісної або некомплектної продукції і товарів, до адміністративної чи кримінальної відповідальності (персональна відповідальність за ст.167, 168, 170-1 КУпАП чи ст.227 КК), до суб’єктів підприємництва застосовуються стягнення у вигляді штрафу згідно зі ст.8 Декрету КМУ “Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення” чи згідно зі ст.23 Закону України “Про захист прав споживачів” (майнова відповідальність господарюючих суб’єктів підприємництва – юридичних осіб і громадян-підприємців, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи).

12. Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умислу або необережності. При цьому необхідно встановлювати психічне ставлення особи не до факту виготовлення недоброякісної продукції, а до факту її випуску чи іншої реалізації, оскільки ст.227 передбачена відповідальність не за виготовлення недоброякісної продукції і товарів, а за випуск на товарний ринок чи іншу реалізацію виготовленої недоброякісної або некомплектної продукції і товарів.

Найчастіше недоброякісна продукція випускається з метою вчасного виконання господарських планів і договірних зобов’язань та уникнення відповідальності за їх невиконання.

13. Згідно з п.7 ст.8 Декрету КМУ від 8 квітня 1993 р. відповідальність за випуск недоброякісної продукції не настає, якщо підприємець має дозвіл на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції, виданий Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики – центральним органом виконавчої влади за наявності клопотання зацікавленого органу державної виконавчої влади, згоди споживача та спеціально уповноваженого органу, який здійснює державний нагляд за безпекою цієї продукції.

14. Суб’єктом злочину є лише особи, на яких покладена відповідальність за реалізацію, в тому числі випуск на товарний ринок продукції та товарів належної якості, здійснення контролю за якістю продукції. Такими особами є, наприклад, службові та інші особи торговельних підприємств, які здійснюють продаж товарів й іншої продукції споживачам, а також інших суб’єктів господарської діяльності – юридичних осіб, що реалізують продукцію і товари споживачам, на яких покладені обов’язки здійснення контролю за якістю продукції і товарів, що реалізуються. Суб’єктами злочину є і громадяни-підприємці, які здійснюють торгівлю продукцією і товарами, оскільки вони згідно із Законом України “Про захист прав споживачів” несуть відповідальність за якість товарів і продукції, що ними реалізуються.

Суб’єктами випуску на товарний ринок недоброякісної продукції і товарів є службові особи промислових підприємств та інших суб’єктів господарської діяльності – юридичних осіб, на яких покладено обов’язок здійснення контролю за якістю виготовленої продукції і товарів, а також громадяни-підприємці, які провадять діяльність по виробництву продукції (товарів) для реалізації споживачам.

15. Використання недоброякісної і некомплектної продукції і товарів нерідко призводить до тяжких наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров’ю споживачів, до їх смерті. Ці наслідки знаходяться за межами розглядуваного складу злочину і мають діставати самостійну кримінально-правову оцінку.

16. Заподіяння майнової шкоди споживачеві внаслідок використання недоброякісної продукції і товарів складом злочину, що аналізується, не охоплюється. Залежно від розміру майнової шкоди дії особи, винної у випуску на товарний ринок чи іншій реалізації недоброякісної продукції або товарів, можуть додатково кваліфікуватися за статтею КК, що передбачає відповідальність за умисне або необережне знищення чи пошкодження майна.