Нова редакція ст. 192 ККУ з Коментарями.

1. Заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства –

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах, –

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Примітка. Відповідно до цієї статті майнова шкода визнається значною, якщо вона у п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах – така, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Коментар до ст. 192 КК України

1. Заподіяння майнової шкоди обманом чи зловживанням довіри полягає в тому, що винна особа не передає іншому власникові те майно чи кошти, які вона була зобов’язана передати. Суспільна сутність цього злочину полягає в тому, що винна особа збільшує свої прибутки за рахунок чужого майна, грошей, цінностей, не виконуючи свого обов’язку передати їм певне майно чи гроші.

2. Майнова шкода може бути заподіяна внаслідок:

1) використання ввіреного винному чужого майна для отриманнй незаконних прибутків (наприклад, перевезення вантажів на державному автомобілі із зверненням оплати у свою власність, перевезення пасажирів у таксі без таксометра і привласнення оплати за ці послуги і т. ін.). Так за ч. 1 ст. 190, ст. 192 КК були кваліфіковані дії А. Він з метою використання автомобіля в особистих цілях і розкрадання державних коштів обманом, надрукував на бланку РБУ фіктивний лист про відрядження його до м. Ялти для виконання будівельних робіт і підробив підпис начальника РБУ. На підставі цього листа А. на автомобілі ЗІЛ-130 з причепом був відряджений до м. Ялти. Однак поїхав до Херсонської області, де завантажив автомашину належними громадянам помідорами, і доставив їх для продажу в м. Рязань, одержавши за це 1310 крб. Подорожні листи про виконання робіт у м. Ялті з підробленими даними А. подав до бухгалтерії АТП, на підставі чого йому було незаконно нараховано заробітну плату і списано витрачений бензин. Використанням автомобіля в особистих цілях А. завдав автопідприємству збитків на 3609 крб. (Див.: постанова президії Київського міського суду від 29 листопада 1988 р. у справі А.— Практика судів України в кримінальних справах.— С. 75).

2) Ухилення від сплати обов’язкових виплат — податків, виплат за користування електроенергією, газом, жилою площею або зменшення вартості проданого майна з метою зменшення мита тошо.

При цьому майнові збитки заподіюються не викраданням майна, а тим, що власники не отримують повинного, того, що вони повинні були отримати.

3. Від розкрадання заподіяння майнових збитків відрізняється за змістом і сутністю шкоди. Розкрадання спричиняє шкоду у виді прямих збитків, а злочин, передбачений ст. 192 КК, спричиняє шкоду у виді нестриманих прибутків. При цьому майнові фонди власника не зменшуються, наявне в них майно не вилучається.

4. Предметом злочину, передбаченого ст. 192 КК, є майно, яке надходить, але ще не надійшло до фондів власника. З врахуванням цього, злочин, передбачений ст. 192 КК, можна визначити як злочинну непередачу власникові певного майна чи грошових коштів.

Тому кримінальній відповідальності за ст. 192 КК підлягають лише особи, які повинні були, мали обов’язок передати чужій особі певне майно чи гроші.

5. Способи заподіяння майнової шкоди — обман і зловживання довірою — такі ж самі, як і при шахрайстві (ст. 190 КК України).

Заподіяння майнової шкоди вважається закінченим з моменту утримання, непередачі майна чи грошей, які винна особа була зобов’язана передати. З цього моменту власникові заподіюється майнова шкода.

6. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст, 192 КК, характеризується прямим умислом, оскільки винна особа з корисливою метою утримує і не передає іншій особі належне їм майно чи гроші. Необережне заподіяння майнової шкоди (внаслідок помилки чи недбалості) складу злочину не утворює і кримінальної відповідальності не тягне.

7. Суб’єктами відповідальності за ст. 192 КК є особи, які зобов’язані сплачувати платежі, збори і т. ін., що досягли шістнадцятирічного віку. Посадові особи підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, за умисне ухилення від сплати податків, зборів або інших обов’язкових платежів, а також фізичні особи за такі ж діяння, якщо це призвело до заподіяння шкоди у значних розмірах (на суму в сто і більше разів більшу установленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) підлягають відповідальності за ст. 212 КК.

Інший коментар до статті 192 Кримінального кодексу України

1. Предметом злочину, передбченого ст.192, є майно (гроші, матеріальні цінності) або будь-які дії чи послуги майнового характеру (передача майнових вигід або відмова від них, відмова від прав на майно тощо). При цьому вартість вигід майнового характеру обов’язково повинна мати грошовий еквівалент.

Потерпілими від злочину можуть бути підприємства, установи чи організації незалежно від форм власності, а також фізичні особи.

2. З об’єктивної сторони злочин виражається в заподіянні значної майнової шкоди шляхом обману або зловживання дові- рою за відсутності ознак шахрайства, тобто злочин має матеріальний склад і вважається закінченим з моменту заподіяння майнової шкоди юридичній або фізичній особі.

Частина 1 ст.192 передбачає кримінальну відповідальність за заподіяння значної майнової шкоди. Згідно з приміткою до ст.192 значною визнається шкода, якщо вона у п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Питання про заподіяння майнової шкоди, що є меншою п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вирішується в адміністративному чи цивільно-правовому порядку.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст.192, є спосіб його вчинення:

– шляхом обману;

– зловживання довірою.

3. Під обманом необхідно розуміти будь-яке свідоме надання потерпілому недостовірних відомостей, приховування фактів і обставин, сповіщення яких було обов’язковим, або перекручення такої інформації тощо.

Під зловживанням довірою розуміється недобросовісне використання взаємовідносин з потерпілим, необізнаності потерпілого щодо певних подій, фактів, законодавчого регулювання відповідних угод тощо.

Злочин, передбачений ст.192, відноситься до корисливих посягань на власність за відсутності ознак шахрайства. На відміну від шахрайства, при вчиненні якого відбувається заволодіння чужим майном або правом на чуже майно, заподіяння майнової шкоди здійснюється за рахунок чужого майна або права на чуже майно, яке не виходить з володіння власника, а лише не надходить до нього.

4. Заподіяння майнової шкоди може відбуватися у формах:

– протиправного використання чужого майна винною особою (наприклад, самовільне використання транспортних засобів, машин, механізмів чи інших предметів). Майнова шкода в цьому випадку складається з розміру заподіяних збитків у результаті незаконного використання майна; витрат, якими супроводжувалось протиправне використання майна (наприклад, витрати на електроенергію, газ, воду, паливно-мастильні матеріали, заробітну плату тощо); суми завданих збитків, включаючи не лише прямі збитки, а й суму неодержаних доходів;

– протиправного використання послуг майнового характеру (наприклад, отримання шляхом обману або зловживання довірою майнових вигід);

– обернення на свою користь або користь третіх осіб коштів, що повинні були надійти юридичній або фізичній особі за надання певних послуг, особою, яка не наділена повноваженнями на одержання таких коштів. Наприклад, дії працівників транспорту, що не мають зазначених повноважень, але одержали від фізичних чи юридичних осіб та обернули на свою користь гроші за безквитковий проїзд або незаконне, без оформлення документів, перевезення багажу, за наявності відповідних ознак повинні кваліфікуватися за відповідною частиною ст.192.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Особа усвідомлює, що заподіює значну майнову шкоду шляхом обману або зловживання довірою, і бажає настання таких наслідків. Обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони є корисливий мотив та мета отримати матеріальну вигоду.

6. Суб’єктом злочину, передбаченого ст.192, є фізична особа, якій до моменту вчинення злочину виповнилось 16 років. Службова особа, яка заподіяла значну майнову шкоду шляхом обману або зловживання довірою, за наявності необхідних ознак нестиме кримінальну відповідальність за ст.364 чи 365.

7. Обтяжуючими обставинами, передбаченими ч.2 ст.192, є:

– заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

– заподіяння майнової шкоди у великих розмірах.

Під заподіянням майнової шкоди шляхом обману або зловживанням довірою, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, необхідно розуміти вчинення цього злочину двома і більше особами, які попередньо домовились про його спільне вчинення і діяли як співвиконавці.

Зміст терміну “великий розмір” визначається у примітці до ст.192. Майновою шкодою у великих розмірах визнається шкода, яка у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.