Нова редакція ст. 171 ККУ з Коментарями.
1. Незаконне вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених журналістом матеріалів і технічних засобів, якими він користується у зв’язку із своєю професійною діяльністю, незаконна відмова у доступі журналіста до інформації, незаконна заборона висвітлення окремих тем, показу окремих осіб, критики суб’єкта владних повноважень, а так само будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності –
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Вплив у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов’язків або переслідування журналіста у зв’язку з його законною професійною діяльністю –
караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років.
3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, якщо вони були вчинені службовою особою з використанням свого службового становища або за попередньою змовою групою осіб, –
караються штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Коментар до ст. 171 КК України
1. Професійна діяльність журналістів регламентується законом України від 16 листопада 1992 р. «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (ВВР.— 1993.- № 1,- Ст. 1).
Згідно зі ст. 26 цього закону журналіст має право:
1) на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання інформації;
2) відвідувати державні органи влади, органи місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами;
3) відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом;
4) на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються чинним законодавством України;
5) переваги на одержання відкритої за режимом доступу інформації;
6) на безкоштовне задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів;
7) по пред’явленні редакційного посвідчення чи іншого документа, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації, перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайний стан;
8) звертатися до спеціалістів для перевірки одержаних інформаційних матеріалів;
9) поширювати підготовлені ним повідомлення і матеріали за власним підписом, під умовним ім’ям (псевдонімом) або без підпису (анонімно);
10) відмовлятися від публікації матеріалу за власним “Підписом, якщо його зміст після редакційної правки суперечить особистим переконанням автора;
11) на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду.
На журналіста законом покладені також обов’язки. Журналіст зобов’язаний:
1) дотримуватися програми діяльності друкованого засобу масової інформації, з редакцією якого він перебуває у трудових або інших договірних відносинах, керуватися положеннями статуту редакції;
2) подавати для публікації об’єктивну і достовірну інформацію;
3) задовольняти прохання осіб, які надають інформацію, щодо їх авторства або збереження таємниці авторства;
4) відмовлятися від доручення редактора (головного редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення закону;
5) представлятися та пред’являти редакційне посвідчення чи інший документ, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації;
6) виконувати обов’язки учасника інформаційних відносин;
7) утримуватися від поширення в комерційних цілях інформаційних матеріалів, які містять рекламні відомості про реквізити виробника продукції чи послуг (його адресу, контактний телефон, банківський рахунок), комерційні ознаки товару чи послуг тощо.
Журналіст несе відповідальність у межах чинного законодавства за перевищення своїх прав і невиконання обов’язків.
Стаття 41 закону України про друковані засоби масової інформації визначає види порушень, які утворюють склад злочину, передбаченою ст. 171 КК. Законом встановлено, що редакції, засновники, видавці, розповсюджувачі, державні органи, організації та об’єднання громадян несуть відповідальність за порушення законодавства про друковані засоби масової інформації.
Порушеннями законодавства України про друковані засоби масової інформації є:
1) порушення, передбачені статтею 47 Закону України «Про інформацію» (про спростування інформації);
2) незаконне вилучення або знищення тиражу чи його частини;
3) порушення прав журналіста, встановлених цим законом;
4) порушення положень статті 3 цього закону;
5) зловживання правами журналіста;
6) одержання свідоцтва про державну реєстрацію шляхом обману;
7) незаконне виготовлення і розповсюдження продукції друкованого засобу масової інформації без його реєстрації або після припинення його діяльності, ухилення від перереєстрації;
8) порушення порядку вміщення даних, надсилання Контрольних примірників;
9) порушення права вимоги щодо публікації спростування та порядку його публікації, передбачених статтею 37 цього закону.
За ці порушення винні особи притягаються до дисциплінарної, цивільно-правової» адміністративної або кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством України.
Стаття 43 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» встановила правовий захист журналістів.
Професійний журналіст редакції при виконанні службових обов’язків, зазначається у ст. 43 закону, перебуває під її правовим і соціальним захистом. Честь, гідність, недоторканність журналіста охороняються законом.
2 Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів полягає в умисному порушенні їх прав під час виконання ними своїх професійних обов’язків.
3. Склад злочину утворює будь-яка суттєва перешкода, вчинена умисно, незалежно від мотивів і способів вчинення такої перешкоди.
4. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, поєднане із застосуванням насильства, образою чи заподіянням журналістові тілесних ушкоджень, утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 121—122, 125, 126 і ст. 171 КК, а в разі заподіяння смерті – за п. 8 ч. 2 ст. 115 і ст. 171 КК.
5. Відповідальними за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів є всі осудні особи, які досягли віку шістнадцяти років.
Інший коментар до статті 171 Кримінального кодексу України
1. Конституцією України гарантується право громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, а також право на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб (ч.1, 2 ст.34). У реалізації зазначених прав значну роль відіграють засоби масової інформації (друковані, телерадіоорганізації, інформаційні агентства).
2. Статтею 171 передбачена відповідальність за два окремих склади злочину, оскільки у кожній із частин ст.171 передбачена відповідальність за різні за характером та способом вчинення діяння. Обидва склади злочину є формальними, вони вважаються закінченими з моменту вчинення будь-якого із зазначених в ч.1 чи ч.2 ст.171 діянь.
3. Журналіст – це творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов’язки в засобі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах) – відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України (абз.12 ч.1 ст.1 Закону України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” від 23 вересня 1997 р.).
До засобів масової інформації відносяться:
– друковані засоби масової інформації (періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, і які здійснюють діяльність по збиранню, творенню, редагуванню, підготовці інформації для друку з метою її поширення серед читачів), діяльність яких регламентується Законом України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16 листопада 1992 р.;
– телерадіоорганізації (юридичні особи, зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку, які мають право виробляти та розповсюджувати телерадіопередачі та програми: редакції, студії, агентства, об’єднання, асоціації, компанії, радіостанції тощо), діяльність яких регламентується Законом України “Про телебачення і радіомовлення” від 21 грудня 1993 р.;
– інформаційні агентства (зареєстровані як юридичні особи суб’єкти інформаційної діяльності, що діють з метою надання інформаційних послуг), діяльність яких регламентується Законом України “Про інформаційні агентства” від 28 лютого 1995 р.
4. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.171, дістає вияв у перешкоджанні законній професійній діяльності журналістів.
Законною професійна діяльність журналістів має вважатись у разі, якщо вона здійснюється з дотриманням нормативно визначеного порядку її здійснення, тобто в межах наданих журналістам прав і покладених на них обов’язків.
Перешкоджанням законній діяльності журналістів мають вважатись діяння (дії або бездіяльність), якими створюються перепони (обмеження, заборони) щодо реалізації журналістами наданих їм законом прав при здійсненні професійної діяльності.
Права і обов’язки журналістів друкованих засобів масової інформації при здійсненні ними своїх професійних обов’язків визначені ст.26 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, згідно із якою журналіст має право:
– на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання інформації;
– відвідувати державні органи влади, органи місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами;
– відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом;
– на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюється лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються чинним законодавством України;
– переваги на одержання відкритої за режимом доступу інформації;
– на безкоштовне задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів;
– по пред’явленні редакційного посвідчення чи іншого документа, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації, перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, в місцях аварій, масових заворушень, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайний стан;
– звертатися до спеціалістів при перевірці одержаних інформаційних матеріалів;
– поширювати підготовлені ним повідомлення і матеріали за власним підписом, під умовним ім’ям (псевдонімом) або без підпису (анонімно);
– відмовлятися від публікації матеріалу за власним підписом, якщо його зміст після редакційної правки суперечить особистим переконанням автора;
– на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду.
Обов’язки журналістів засобів масової інформації визначені ч.3 ст.26 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, згідно з якою журналіст зобов’язаний:
– дотримуватися програми діяльності друкованого засобу масової інформації, з редакцією якого він перебуває у трудових або інших договірних відносинах, керуватися положеннями статуту редакції;
– подавати для публікації об’єктивну і достовірну інформацію;
– задовольняти прохання осіб, які надають інформацію, щодо їх авторства або збереження таємниці авторства;
– відмовлятися від доручень редактора (головного редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушень Закону;
– представлятися та пред’являти посвідчення чи інший документ, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації;
– виконувати обов’язки учасника інформаційних відносин;
– утримуватися від поширення в комерційних цілях інформаційних матеріалів, які містять рекламні відомості про реквізити виробника продукції чи послуг (його адресу, контактний телефон, банківський рахунок), комерційні ознаки товару чи послуг тощо. Аналогічні за змістом права та обов’язки щодо творчих працівників телерадіоорганізацій передбачені ст.38 (права) та ст.39 (обов’язки) Закону України “Про телебачення і радіомовлення”. Журналісти інформаційних агентств (творчі працівники, які збирають, одержують, створюють та готують інформацію для інформаційного агентства і діють від його імені на підставі трудових чи інших договірних відносин з ним або за його уповноваженням), згідно зі ст.21 Закону України “Про інформаційні агентства”, мають права та виконують обов’язки, визначені чинним законодавством України про пресу, телебачення і радіомовлення.
Створення в будь-якій формі перепон реалізації журналістами будь-яких зазначених прав, за умови, що журналіст їх реалізує правомірно, тобто виконуючи при цьому покладені на нього законом обов’язки, повинне вважатись перешкоджанням його законній професійній діяльності. Наприклад, як перешкоджання законній професійній діяльності журналістів повинні вважатись умисна незаконна відмова надати журналістові статистичні дані чи дозвіл ознайомитись з архівними, бібліотечними чи музейними фондами або незаконне недопущення журналістів у район стихійного лиха, катастроф, аварій, масових безпорядків, на мітинги і демонстрації.
Перешкоджанням законній професійній діяльності журналістів є, зокрема втручання у формах, не передбачених законодавством України або договором, укладеним між засновником (співзасновниками) і редакцією засобу масової інформації у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом інформації, що поширюється, з боку засновників (співзасновників) засобів масової інформації, органів державної влади або органів місцевого самоврядування, посадових осіб цих органів, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно значимої інформації, накладення заборони на показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або їх посадових осіб.
Перешкоджанням законній діяльності журналіста має визнаватись і незаконна цензура, під якою розуміється вимога, спрямована до журналіста попередньо узгоджувати інформацію, що ним поширюється та/або накладення заборони чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Цензура допускається лише у випадках, коли вона йде від автора інформації чи іншого суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав на неї чи заборона накладена судом (див. ст.45-1 Закону України “Про інформацію”, якою він доповнений Законом від 3 квітня 2003 р.).
5. Переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків, за критику, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.171, визнається злочином лише за умови, що воно здійснюється або 1) службовою особою, або 2) за попередньою змовою групою осіб. Під переслідуванням слід розуміти різні форми посягання на законні права, свободи та інтереси журналіста чи його близьких, їх ущемлення, обмеження (різні погрози, залякування, цькування, наприклад, погроза вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень, знищенням чи пошкодженням майна), фізичний чи психічний примус до вчинення певних дій (вимоги спростувати оприлюднену інформацію тощо), звільнення з роботи, позбавлення винагороди, поширення неправдивих відомостей чи відомостей, що ганьблять честь і гідність журналіста, компрометують його, тощо. Застосування фізичного насильства до журналіста чи його близьких не охоплюється складом даного злочину і потребує самостійної кваліфікації за сукупністю із ч.2 ст.171. Вчинення діянь, які підпадають і під дію ч.1 ст.171, і під дію ч.2 цієї статті, утворює сукупність передбачених ними складів злочинів і має кваліфікуватися і за ч.1, і за ч.2 цієї статті.
6. Із суб’єктивної сторони злочини, передбачені ч.1 та ч.2 ст.171, характеризуються лише умисною виною, вид умислу прямий. Мотиви і мета вчинення передбачених ч.1 чи ч.2 дій можуть бути різними. Мотивом переслідування журналістів за виконання професійних обов’язків, за критику є, як правило, мотив помсти за оприлюднення журналістом певної інформації. Метою таких дій може бути недопущення оприлюднення певної інформації чи ознайомлення з нею певних установ, організацій, окремих осіб, припинення професійної діяльності журналіста чи її обмеження, заподіяння шкоди правам, свободам, інтересам, особистим благам журналістів тощо.
7. Суб’єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.171, та суб’єктом злочину, передбаченого ч.2 ст.171, при вчиненні переслідування журналістів за виконання професійних обов’язків чи за критику, групою осіб за попередньою змовою, може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. Суб’єктом переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків чи за критику, вчиненого одноособово, може бути лише службова особа. Здійснення переслідування одноособово особою, яка не є службовою, складу передбаченого ч.2 ст.171 злочину не утворює (наприклад, переслідування, здійснюване безпосередньо особою, щодо якої поширена певна інформація, чи переслідування, здійснюване на замовлення інших осіб).
Для кваліфікації дій як вчинених за попередньою змовою групою осіб необхідно, щоб принаймні дві із них діяли як співвиконавці, і які домовились про спільне вчинення таких дій заздалегідь, тобто до початку їх вчинення.