Нова редакція ст. 167 ККУ з Коментарями.

Використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному (зайняття житлової площі, використання майна тощо) –

карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Коментар до ст. 167 КК України

1. Згідно зі статтею 52 Конституції України і статтями 128 і 129 КШС, над дітьми, які внаслідок смерті батьків чи позбавлення їхніх батьків батьківських прав лишаються самі, органами виконавчої влади встановлюється опікунство з метою захисту їх особистих чи майнових прав та інтересів. Опікунство встановлюється над дітьми, які не досягли віку п’ятнадцяти років або які визнані судом недієздатними.

2. Об’єктивну сторону цього злочину утворюють: невиконання опікунами своїх обов’язків або зловживання опікунськими правами, тобто вчинення діянь на шкоду підопічним дітям (зайняття їхнього житла, використання на свою користь іншого їхнього майна або його розтрата тощо).

3. Відповідальними за вчинення цього злочину є лише особи, які призначені опікунами.

Інший коментар до статті 167 Кримінального кодексу України

1. Під підопічними розуміються фізичні особи, над якими встановлена опіка чи піклування.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки (ст.55 ЦК).

Опіка встановлюється над малолітніми особами, тобто фізичними особами, що не досягли чотирнадцяти років, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст.58 ЦК), а піклування встановлюється над неповнолітніми особами, тобто фізичними особами у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (ст.59 ЦК).

2. Опіка над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім осіб, визнаних недієздатними чи обмежено дієздатними, встановлюється органом опіки та піклування, а над фізичними особами, визнаними недієздатними чи обмежено дієздатними – судом за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника (ст.60, 61, 62 ЦК). Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається на відповідні відділи і управління зазначених органів, які діють на підставі СК та Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 р. № 34/166/131/88.

3. Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування. Ним може бути призначена лише фізична, з повною цивільною дієздатністю за її письмовою згодою переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників (ст.63 ЦК).

4. Права та обов’язки опікунів та піклувальників, в тому числі по управлінню майном особи, над якою встановлено опіку, визначаються ст.67-73 ЦК та ст.249 СК. Зокрема, опікун зобов’язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, а опікун малолітньої особи зобов’язаний також дбати про її виховання, навчання та розвиток (ч.1 ст.67 ЦК). Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного і зобов’язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного. Піклувальник не наділений правом вчинювати правочини від імені підопічного, він лише дає згоду на вчинення підопічним правочинів відповідно до статей 32 та 37 ЦК.

Статтею 68 ЦК визначаються правочини, які не може вчиняти опікун, а ст.71 – правочини, які можуть вчинятися лише з дозволу органів опіки та піклувальника.

Згідно зі ст.72 ЦК опікун зобов’язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах і враховувати бажання малолітньої особи, якщо вона може самостійно визначити свої потреби та інтереси.

5. Обов’язки з опіки та піклування щодо дитини виконуються опікуном та піклувальником безоплатно (ч.5 ст.249 СК). Разом з тим опікун та піклувальник має право на плату за виконання своїх обов’язків, підстави виникнення якого, розмір та порядок виплати якої встановлюються КМУ (ст.73 ЦК).

6. Об’єктивна сторона злочину виражається у використанні опіки з корисливою метою на шкоду підопічному, під якими треба розуміти будь-які дії (бездіяльність) опікуна (піклувальника), якими підопічним заподіюється матеріальна шкода. Найбільш поширені з них перераховані безпосередньо в ст.167: а) зайняття житлової площі; б) використання майна на шкоду підопічному. Використанням опіки чи піклування з корисливою метою буде також привласнення чи розтрата майна, яке належить підопічному, використання доходів підопічних (пенсій, допомоги або аліментів, інших поточних надходжень або доходів від майна, що належить їм) для задоволення власних потреб, вселення за плату на житлову площу підопічних інших осіб, укладення від імені підопічних невигідних для них угод тощо.

7. Злочин є закінченим з моменту вчинення опікуном чи піклувальником дій (або невчинення необхідних дій), відповідальність за які передбачена ст.167, незалежно від наслідків, які вони спричинили для підопічного.

8. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є корислива мета, тобто отримання вигоди майнового характеру за рахунок підопічного. Згідно ж із законом (ст.149 КпШС) обов’язки по опіці і піклуванню виконуються безоплатно.

9. Суб’єктом злочину є особи, які у встановленому законом порядку призначені опікунами чи піклувальниками.