Стаття 164. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

Нова редакція ст. 164 ККУ з Коментарями.

1. Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, –

карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, –

карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років.

Примітка. У статтях 164 і 165 цього Кодексу під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) або на утримання непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Коментар до ст. 164 КК України

1. Стаття 51 Конституції України встановила обов’язок батьків утримувати дітей до їх повноліття. Статтею 80 КШС на батька та матір покладається обов’язок утримувати неповнолітніх дітей.

2. Невиконання цих обов’язків і ухилення від сплати коштів (аліментів) на утримання дітей утворює об’єктивну сторону злочину. Способи ухилення для відповідальності значення не мають.

Злісним називається ухилення, коли воно вчинюється після рішення суду або постанови судді про сплату коштів (аліментів).

3. Ухилення від сплати аліментів — злочин умисний.

4. Вчинення цього діяння особою, раніше судимою за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, кваліфікується за ч. 2 ст. 164 КК.

5. Відповідальними за ухилення від сплати аліментів е кровні батько та мати, а також усиновителі.

6. Потерпілими визнаються неповнолітні (до 18 річного віку) діти, а також діти, визнані інвалідами І чи II груп, незалежно від їх віку.

Інший коментар до статті 164 Кримінального кодексу України

1. Стаття 164 передбачає відповідальність за два самостійних злочини:

– злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду або постановою судді коштів на утримання дітей (аліментів);

– злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, які перебувають на їх утриманні.

2. Предметом злочину є грошові кошти, які батьки чи інші особи зобов’язані сплачувати на утримання неповнолітніх чи повнолітніх непрацездатних дітей (аліменти) за рішенням суду. Крім того, предметом злочину ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, можуть бути і різні предмети, які батьками повинні надаватись таким дітям, зокрема, одяг, взуття, продукти харчування, лікарські препарати, різні домашні речі. Згідно зі ст.180 СК 2002 р. обов’язок по утриманню неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття покладається на їх батьків, а якщо діти не мають батьків або батьки з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, то згідно зі ст.265, 267, 268, 269 цього Кодексу такий обов’язок може бути покладений на інших родичів – діда, бабу, брата, сестру, а також на вітчима і мачуху дитини, а також на осіб, у сім’ї яких виховувалася дитина, за умови, що ці особи можуть надавати матеріальну допомогу. Крім того, згідно з ст.198 СК батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку допомогу надавати. При ухиленні вказаних осіб від виконання обов’язку по утриманню дітей кошти для цього стягуються з них у судовому порядку.

3. Цивільні справи про стягнення аліментів на утримання дітей відповідно до ст.124-1 ЦПК України 1963 р. та ч.1 ст.18 ЦПК України 2004 р. розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду.

Рішення судді про покладення на особу обов’язку платити аліменти на утримання неповнолітніх дітей є необхідною умовою притягнення до відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів.

Для притягнення до відповідальності батьків за злісне ухилення від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, які перебувають на їх утриманні, наявність рішення судді чи суду не є обов’язковим.

4. Неповнолітні діти – діти, які не досягли 18 років. Непрацездатні повнолітні діти – діти, визнані інвалідами I чи II групи, або ті, які досягли пенсійного віку. Непрацездатність дітей може бути постійною або тимчасовою. Непрацездатні – це перш за все діти-інваліди, тобто діти зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження їх нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту (див. ст.1 Закону України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 р.).

5. Ухиленням від сплати аліментів є як пряма відмова від сплати встановлених рішенням суду аліментів, так і різні дії (бездіяльність) особи, яка повинна їх сплачувати, спрямовані на повне чи часткове ухилення від їх сплати: зміна місця роботи чи проживання, приховування видів доходів, які згідно з постановою КМУ від 26 лютого 1993 р. № 146 “Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб” підлягають облікові при відрахуванні аліментів і з яких повинні вони утримуватись, звільнення з роботи та інші дії, що свідчать про наміри особи повністю чи частково ухилитись від сплати аліментів.

6. Під ухиленням батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, треба розуміти відмову батьків повністю або частково надавати таким дітям необхідні кошти, піклуватися про них, створювати належні умови для проживання.

7. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей та ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, які перебувають на їх утриманні, для визнання його злочином повинно бути злісним. Питання про визнання ухилення злісним має вирішуватись у кожному конкретному випадку окремо з врахуванням всіх обставин справи. При цьому повинні враховуватись, зокрема, його тривалість, способи ухилення, вплив на матеріальний стан дитини, його мотиви, сімейний і матеріальний стан особи, яка ухиляється.

8. Суб’єктивна сторона злочинів характеризується прямим умислом. Як правило, мотиви вчинення розглядуваних злочинів корисливі.

9. Суб’єктом злісного ухилення від сплати аліментів на утримання дітей можуть бути, крім батьків, також особи, які за рішенням суду у відповідності з ст.265, 267, 268, 269 СК зобов’язані сплачувати кошти на утримання дітей (аліменти) (див. п.2 коментаря до цієї статті).

Суб’єктом злісного ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, котрі перебувають на їх утриманні, є особи, які органами запису актів громадянського стану в книзі запису актів громадянського стану записані як кровні батьки за походженням:

а) при реєстрації народження дитини від певних батьків, коли вони перебувають між собою в шлюбі;

б) добровільного визнання батьківства дитини батьком, який не перебуває в шлюбі з його матір’ю;

в) встановлення батьківства судом, коли батько заперечує батьківство.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення цих прав не звільняє батьків від обов’язку утримувати дітей (див. ч.4 ст.12 Закону України “Про охорону дитинства”), а тому такі батьки можуть бути суб’єктом злочину, передбаченого ст.164. Крім того, суб’єктами цього злочину можуть бути також усиновителі.

10. Кваліфікованим видом злочину є злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) чи злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, вчинене особою, яка була раніше судима за один із таких злочинів – за ч.1 чи ч.2 ст.164, з якої судимість не знята чи не погашена в порядку, передбаченому ст.89-91 КК або ж за ст.114 КК 1960 р.

11. Статтею 185 СК передбачений обов’язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного із батьків у додаткових витратах в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово періодично або постійно. Такі витрати, розмір яких в разі спору визначається за рішенням суду, не є аліментами, а отже ухилення від їх сплати, в тому числі і злісне, не містить ознак складу злочину злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів). Разом з тим, якщо дитина знаходиться на утриманні того з батьків, додаткові витрати на яку відповідно до ст.185 СК покладено на нього, то злісне ухилення останнього від їх несення, за наявності підстав, може кваліфікуватися як злісне ухилення від утримання неповнолітніх дітей, що перебувають на їх утриманні. За наявності підстав, злісне ухилення батьків від сплати додаткових витрат на дитину, може кваліфікуватися за ст.166 КК.

12. Статтею 199 СК на батьків покладається обов’язок утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Оскільки ст.164 передбачена відповідальність за злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, то злісне ухилення батьків від утримання повнолітніх працездатних дітей, які продовжують навчання, не містить складу передбаченого цією статтею злочину і може тягти цивільно-правову відповідальність, а за наявності підстав може кваліфікуватися за ст.166 КК.