Нова редакція ст. 163 ККУ з Коментарями.

1. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, –

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або щодо державних чи громадських діячів, журналіста, або вчинені службовою особою, або з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Коментар до ст. 163 КК України

1. Статтею 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

2. Стаття 163 КК передбачає кримінальну відповідальність за порушення цього конституційного права громадянина будь-якою іншою особою, незалежно від її родинних чи інших зв’язків з потерпілим.

3. Об’єктивну сторону цього злочину утворює одне із можливих діянь:

а) ознайомлення зі змістом чужого листа, телеграми, бандеролі тощо, проти волі його адресанта й адресата;

б) підслуховування телефонних розмов.

4. Суб’єктивно цей злочин вчинюється умисно, його мотиви можуть бути різними.

5. Відповідальними за злочин, передбачений ст. 163 КК, є всі осудні особи, яким на момент вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.

Інший коментар до статті 163 Кримінального кодексу України

1. Встановлення кримінальної відповідальності за дії, передбачені у ст.163, є однією з юридичних гарантій таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, що гарантуються кожному громадянину ст.31 Конституції України. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

2. Об’єктом злочину є суспільні відносини в сфері реалізації таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер.

Предметом злочину є інформація, що, по-перше, є особистою таємницею особи і, по-друге, передається або передана у листах поштою, у телефонних розмовах, у телеграфній та в іншій кореспонденції, у тому числі в повідомленнях, переданих електронною поштою через комп’ютер.

Предметом злочину є, також, інформація про сам факт здійснення приватною особою телефонної розмови, відправки листа, телеграфної чи іншої кореспонденції або через комп’ютер.

Не є предметом злочину, передбаченого ст.163:

– інформація, що міститься у службовій кореспонденції. Незаконне ознайомлення з нею, враховуючи конкретні обставини справи, підлягає кваліфікації за ст.231, 232, 328, 330, 433;

– кореспонденція приватних осіб, що передається або передана на за допомогою вказаних засобів зв’язку, а через третіх осіб, за допомогою тварин тощо.

3. Згідно ст.187 КПК арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку може бути застосовано лише за наявності достатніх підстав вважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного чи обвинуваченого іншим особам або інших осіб підозрюваному чи обвинуваченому, а також у інформації, якою вони обмінюються за допомогою засобів зв’язку, містяться дані про вчинений злочин або документи і предмети, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо.

За наявності вказаних підстав слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв’язку. Голова суду чи його заступник виносить постанову про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв’язку або про відмову в цьому. Ця постанова оскарженню не підлягає і на неї не може бути внесено подання прокурором.

Постанова про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв’язку направляється слідчим начальнику відповідної установи, для якого вона є обов’язковою. Начальник відповідної установи затримує кореспонденцію або знімає інформацію з каналів зв’язку і протягом доби повідомляє про це слідчому.

4. Згідно з вимогами ст.187-1 КПК огляд кореспонденції проводиться за рішенням суду в установі зв’язку з участю понятих із числа службовців цієї установи, а при необхідності – і з участю спеціаліста. У присутності зазначених осіб слідчий відкриває і оглядає затриману кореспонденцію. Дослідження інформації, знятої з каналів зв’язку, у необхідних випадках, також, може проводитись з участю спеціаліста. Слідчий прослуховує чи іншим відповідним способом вивчає зміст знятої інформації, про що складає протокол. При виявленні в інформації даних, що мають доказове значення, в протоколі відтворюється відповідна частина запису, після чого слідчий своєю постановою визнає носій знятої інформації доказом і приєднує його до справи.

До кореспонденції, на яку може бути накладено арешт і яка може бути оглянута, відносяться листи всіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, радіограми тощо.

5. Згідно зі ст.188 КПК про проведення обшуку або виїмки слідчий складає протокол у двох примірниках. У протоколі зазначаються: підстави для обшуку або виїмки; приміщення чи інше місце, в якому було проведено обшук або виїмку; особа, у якої проведено обшук або виїмку; дії слідчого і результати обшуку або виїмки. Щодо кожного предмета, який підлягає вилученню, повинно бути зазначено, в якому саме місці і при яких обставинах він був виявлений. До протоколу обшуку або виїмки заносяться всі заяви і зауваження присутніх під час обшуку або виїмки осіб, зроблені з приводу тих чи інших дій слідчого. Обидва примірники протоколу, а також опис вилучених предметів підписують слідчий, особа, у якої проводився обшук або виїмка, та запрошені особи, що були присутні.

Другий примірник протоколу обшуку або виїмки, а також другий примірник опису вручається особі, у якої проведено обшук або виїмку, а в разі її відсутності – повнолітньому членові її сім’ї або представникові житлово-експлуатаційної організації чи місцевої Ради народних депутатів.

При проведенні обшуку або виїмки на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу і опису вручається представникові підприємства, установи або організації. При наявності в протоколі зауважень на неправильні дії, допущені під час обшуку, слідчий не пізніше двох днів повідомляє про це прокурора, який здійснює нагляд за слідством.

Ці ж норми кримінально-процесуального закону слід враховувати і при вирішенні питання щодо законності дій, які можуть кваліфікуватися за ст.162.

6. Об’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.1 ст.163, полягає у вчиненні дій, що мали своїм наслідком порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер тобто до протиправного ознайомлення з інформацією, що передається приватними особами за допомогою засобів зв’язку або через комп’ютер. Отже як злочин, передбачений коментованою статтею, слід розцінювати будь-які дії, що здійснюються всупереч зазначеним вище вимогам закону, зокрема, КПК.

Однак, не є злочином прослуховування телефонних переговорів, за умови, коли особа, що їх здійснює, знає, що зміст цих переговорів стає відомим третім особам, але свідомо їх продовжує. Така ситуація виникає при веденні телефонних переговорів у службових приміщеннях при наявності у них інших осіб, у людних місцях по телефонну-автомату або мобільному телефону тощо.

7. Кваліфікуючі ознаки злочину – вчинення його щодо державних чи громадських діячів, вчинення службовою особою або з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації.

8. Поняття “службової особи” визначається приміткою до ст.364.

9. Використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації, може вважатися застосування для незаконного отримання інформації будь-яких технічних засобів, за допомогою яких без відома потерпілого можна зняти інформацію з каналів зв’язку.

10. Злочин, передбачений ст.163, є закінченим з моменту порушення конституційного права громадянина на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, тобто з моменту протиправного ознайомлення з інформацією приватних осіб, що міститься у вказаних джерелах.

Настання будь-яких наслідків порушення таємниці листування законом не передбачено, тому якщо такі наслідки настали, вони підлягають, за наявності достатніх підстав, додатковій кваліфікації в залежності від форми вини щодо їх настання.

11. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

12. Суб’єкт злочину – загальний: фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років.

Спеціальним суб’єктом злочину, передбаченого ч.2 ст.163, може бути службова особа. За наявності кваліфікуючих ознак, що зазначені в ч.2 або ч.3 ст.365, можлива додаткова кваліфікація дій службової особи за відповідною частиною ст.365.