Стаття 162. Порушення недоторканності житла

Нова редакція ст. 162 ККУ з Коментарями.

1. Незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, –

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування, –

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Коментар до ст. 162 КК України

1. Конституцією України кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення в житло або в інше володіння особи, проведення в них огляду або обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ч.2 ст. 30 Конституції України).

2. Стаття 162 КК захищає це важливе конституційне право громадянина України.

3. Об’єктивну сторону цього злочину утворюють:

а) незаконний обшук;

б) незаконне виселення;

в) Інші дії, якими порушується недоторканність житла громадянина.

4. Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умислом. Сумлінна помилка виключає кримінальну відповідальність. Відповідальними за порушення недоторканності житла громадян, згідно ст. 162 КК, особи, яким до моменту вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.

5. Порушення недоторканності житла, вчинене службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою застосувати насильство, визначається за ч. 2 ст. 162 КК кваліфікованими видами цього злочину.

6. Відповідальними за порушення недоторканності житла громадян, згідно ст. 162 КК, є особи, яким до моменту вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.

Інший коментар до статті 162 Кримінального кодексу України

1. Встановлення кримінальної відповідальності за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, є однією з юридичних гарантій закріпленого у ст.30 Конституції України права кожного на недоторканність житла.

2. Об’єктом злочину є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з реалізацією особою конституційного права на житло.

Предметом злочину може бути житло або інше володіння особи.

Про зміст поняття “житло” див. коментар до ст.185.

Під іншим володінням особи слід розуміти будь-які інші будівлі (хлів, гараж, погріб тощо), земельні ділянки, транспортні засоби, що знаходяться в її володінні.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає в діях, спрямованих на незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, або в незаконному проведенні огляду чи обшуку житла, незаконному виселенні, або у вчиненні інших дій, що порушують недоторканність житла особи.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є місце вчинення злочину – житло або інше володіння особи.

У частині 2 ст.30 Конституції України встановлюється: “Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду”. Порядок одержання такого рішення встановлюється КПК. У той же час, згідно ч.3 ст.30 Конституції України у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку. Виходячи з цього, незаконним є будь-яке проникнення у житло чи інше володіння особи, якщо при цьому не дотримані вимоги, що містяться у ч.2, 3 ст.30 Конституції України. З тих же підстав незаконними визнаються і проведення огляду або обшуку у житлі чи іншому володінні особи.

4. Незаконним виселенням є активні дії, в результаті яких особа виселяється із займаного нею житлового приміщення, якщо при цьому відсутні передбачені законом підстави або порушені встановлені законом процедури.

Іншими діями, що порушують недоторканність житла громадян, може бути, наприклад, протиправне проникнення до житла чи іншого володіння громадян без наміру вчинити будь-який злочин, якщо воно здійснене без законних підстав і проти волі особи, що ними володіє.

5. Частина 2 ст.162 передбачає дві кваліфікуючі ознаки цього злочину: вчинення його службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою застосування такого.

Поняття “службова особа” див. у примітці до ст.364 та коментарі до неї.

Вказані у статті дії визнаються вчиненими службовими особами, якщо такі особи не мають повноважень на їх здійснення (наприклад, головою органу місцевого самоврядування, комендантом гуртожитку тощо), або вчинені службовою особою, яка уповноважена їх здійснювати (слідчим, державним виконавцем тощо), але у даному випадку відсутнє рішення суду щодо проведення таких дій.

6. Вчинення службовою особою незаконного проникнення у житло чи інше володіння особи, незаконного проведення в них огляду чи обшуку, незаконного виселення чи інших дій, що порушують недоторканність житла громадян, із застосуванням насильства або з настанням тяжких наслідків потребує кваліфікації за ч.2 ст.162 і, відповідною, за ч.2 або 3 ст.365 (перевищення влади або службових повноважень).

Застосування насильства полягає в нанесенні хоча б одній особі удару, побоїв, вчиненні інших насильницьких дій щодо потерпілих, які завдали їм фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, заподіянні хоча б одній особі легкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, тяжкого тілесного ушкодження. Погроза його застосування – висловлення наміру щодо вчинення зазначених та інших насильницьких дій.

Заподіяння тяжких тілесних ушкоджень має кваліфікуватися додатково за відповідними статтями Особливої частини КК, що передбачають відповідальність за злочини проти життя і здоров’я особи. Погрозу вбивством за наявності реальних підстав її побоюватися слід кваліфікувати додатково за ст.129.

7. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених в диспозиції ч.1 ст.162 дій.

8. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

9. Суб’єкт злочину, передбаченого ч.1 ст.162, – загальний: фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років.

Суб’єкт злочину, передбаченого ч.2 ст.162, може бути як загальним, якщо злочин вчиняється із застосуванням насильства, так і спеціальним – у разі вчинення його службовою особою.

10. Частина 1 ст.162 визначає злочином дії, що порушують недоторканність житла громадян, тобто осіб, які належать до громадянства України. Однак ч.1 ст.30 Конституції гарантує недоторканність житла кожному, тобто як громадянам України. так і особам без громадянства та іноземцям. Виходячи з того, що Конституція, як Основний Закон, має вищу, у порівнянні з Кримінальним кодексом, юридичну силу, потерпілим від злочину, передбаченого ст.162, можуть бути не лише громадяни України, а й особи без громадянства та іноземці.