Нова редакція ст. 161 ККУ з Коментарями.
1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками –
караються штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, –
караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
Коментар до ст. 161 КК України
1. Злочин, передбачений ст. 161 КК посягає на рівноправність громадян України незалежно від їх раси, нації чи віри. Конституція України закріплює рівність усіх громадян України перед законом, рівність їх конституційних прав і свобод. «Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками» (ч. 2 ст. 24 Конституції України).
2. Стаття 161 Кримінального кодексу України захищає рівноправність громадян, яка закріплена Конституцією України.
3. Об’єктивно діяння, передбачені ст. 161 КК, проявляються в таких формах:
— вчинення дій, спрямованих на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті;
— приниження національної честі і гідності;
— образа почуттів громадян у зв’язку з їх релігійними переконаннями;
— пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх расової, національної приналежності або ставлення до релігії.
Для наявності в діях особи складу злочину достатньо встановити вчинення нею однієї із зазначених у ст. 161 КК форм порушення рівноправності громадян.
4. Частина 2 ст. 161 КК передбачає відповідальність за діяння, вчинене за обтяжуючих обставин. Кваліфікуючими ознаками ч. 2 ст. 161 є:
— вчинення діяння із застосуванням насильства, обману або погрози;
— вчинення діяння посадовою особою.
5. Частина 3 ст. 161 КК передбачає відповідальність за особливо кваліфіковані види цього злочину, кваліфікуючими ознаками якого є:
— вчинення діяння організованою групою осіб;
— загибель людей;
— настання інших тяжких наслідків (тяжких тілесних ушкоджень, великої майнової шкоди тощо).
6. Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умислом (прямим), оскільки суб’єкт діє з метою викликати національну, расову чи релігійну ворожнечу та ненависть. Досягнення чи не досягнення винним цієї мети не змінює сутності його наміру.
7. Відповідальними за злочин, передбачений ст. 161 КК, є всі осудні особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.
Інший коментар до статті 161 Кримінального кодексу України
1. Конституція України встановлює принцип рівноправності громадян незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Частина 2 ст.24 Основного Закону встановлює цю рівноправність шляхом заборони привілеїв та обмеження у конституційних правах і свободах громадян за вказаними ознаками. Встановлення кримінальної відповідальності за діяння, передбачені у ст.161, є однією з гарантій цього конституційного принципу.
2. Об’єктом злочину є суспільні відносини у сфері реалізації виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, що ґрунтуються на конституційному принципі рівності громадян України.
3. Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні дій, спрямованих на:
– розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті;
– приниження національної честі та гідності громадян;
– образу почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями;
– пряме чи непряме обмеження прав громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
– встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян залежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовних або іншими ознаками.
Розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті може виражатися, наприклад, в закликах до масових заворушень або до групового порушення громадського порядку з причин зневажання певної нації, раси або релігії в цілому, в розповсюдженні (у тому числі шляхом опублікування) матеріалів, що викликають ненависть до певної нації, раси або релігії.
Приниження національної честі та гідності громадян матиме місце в разі умисної образи в особі конкретного громадянина у зв’язку з належністю його до певної нації. Образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями може виражатися у публічному зневажливому ставленні до проведення релігійних обрядів, умисній образі громадянина у зв’язку з його релігійними переконаннями тощо.
Обмеження прав громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками може виражатися у встановленні, наприклад, правил прийому на роботу тільки громадян певної національності, обслуговуванні в магазині виключно осіб певної раси, відмові в прийомі на навчання або на роботу віруючих або атеїстів та ін.
Встановленням прямих чи непрямих привілеїв громадян залежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками слід вважати встановлення і надання переваг громадянам у залежності від зазначених обставин при прийомі на навчання або на роботу, при поселенні в гуртожитку або при наданні житла та ін.
Усі форми обмеження прав або встановлення привілеїв громадян характеризуються явним вираженням зневажливого, негативного відношення винного до представників певної раси, нації, релігії, кольору шкіри, мови, соціального походження, майнового стану тощо.
4. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його у поєднанні з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинення службовою особою (ч.2 ст.161) та організованою групою осіб або спричинення злочином загибелі людей чи інших тяжких наслідків (ч.3 ст.161).
Насильство – це нанесення хоча б одному потерпілому побоїв, удару, вчинення інших насильницьких дій щодо потерпілих, які завдали їм фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, заподіяння хоча б одному потерпілому легкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Застосування до потерпілого насильницького позбавлення волі з метою порушити рівноправність громадян, принизити честь або гідність потерпілого у зв’язку з його расою, кольором шкіри, політичними, релігійними та іншими переконаннями, етнічним походженням потребує додаткової кваліфікації за відповідною частиною ст.146. Заподіяння тілесних ушкоджень з метою залякування потерпілих так само потребує додаткової кваліфікації за відповідними частинами статей, якими встановлено відповідальність за злочини проти життя та здоров’я особи. Так, заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень також є застосуванням насильства, але в такому випадку дії винного кваліфікуються ще й за ознакою заподіяння злочином тяжких наслідків за ч.3 ст.161.
Обман може виражатися в неповідомленні громадянинові дійсних причин відмови в прийомі на роботу, які є дискримінацією громадян.
Погроза – це висловлені усно або письмово наміри щодо застосування насильства з метою залякування громадянина з тим, щоб змусити його покинути роботу, переїхати до іншої місцевості тощо.
Вчинення злочину організованою групою передбачає, що в його готуванні або вчиненні брали участь три і більше особи, які попередньо організувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення плану, відомого всім учасникам групи. Детальніше зміст поняття “організована група” див. у коментарі до ст.28. Якщо учасники організованої групи вчиняють ще й злочинні дії, які не обумовлені спільним єдиним планом, вони потребують додаткової самостійної кваліфікації в обвинуваченні конкретної особи, яка вчинила такі дії. Наприклад, вчинення одним з учасників організованої групи, яка зорганізувалася для розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, крадіжки майна тощо.
Загибеллю людей вважається настання смерті хоча б однієї особи.
Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння потерпілому або зазначеним особам тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.
У всіх випадках слід встановлювати наявність причинового зв’язку між вчиненням злочинних дій, передбачених ст.161, та настанням смерті або інших тяжких наслідків.
Злочини, передбачені ч.1 та 2 ст.161, вважаються закінченими з моменту вчинення вказаних суспільно небезпечних дій.
Злочин, передбачений ч.3 ст.161, відноситься до матеріальних складів злочину і закінченим буде з моменту настання зазначених у ній наслідків.
5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, що підкреслено законодавцем в диспозиції ч.1 ст.161.
Тільки необережністю характеризується ставлення винного до настання наслідків, передбачених ч.3 ст.161.
При встановлені прямого умислу щодо смерті або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, дії кваліфікуються за ч.3 ст.161 та відповідно за ст.115 або ст.121.
6. Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років.
Частина 2 та 3 ст.161 передбачають відповідальність за вчинення цього злочину спеціальним суб’єктом – службовою особою. Використання службовою особою свого службового становища для вчинення злочину має кваліфікуватися додатково за відповідною частиною ст.365.
Про зміст поняття “службова особа” див. коментар до ст.364.