Нова редакція ст. 160 ККУ з Коментарями.
1. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання виборцем, учасником референдуму, членом виборчої комісії або комісії з референдуму, офіційним спостерігачем для себе чи третьої особи неправомірної вигоди за вчинення або невчинення будь-яких дій, пов’язаних з безпосередньою реалізацією ним своїх виборчих прав, прав на участь у референдумі, –
караються штрафом від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Пропозиція, обіцянка або надання виборцю чи учаснику референдуму, кандидату, члену виборчої комісії або комісії з референдуму неправомірної вигоди за вчинення або невчинення будь-яких дій, пов’язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права, права на участь у референдумі, –
караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на строк від двох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк п’ять років.
3. Надання виборцям, учасникам референдуму, юридичним особам неправомірної вигоди, що супроводжується передвиборною агітацією або агітацією з референдуму, згадуванням імені кандидата, назви політичної партії, яка висунула кандидата на відповідних виборах, або використанням зображення кандидата, символіки політичної партії, яка висунула кандидата на відповідних виборах, –
караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі від двох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк п’ять років.
4. Дії, передбачені частиною другою або третьою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії або комісії референдуму, членом ініціативної групи референдуму, кандидатом або його довіреною особою, іншою особою на прохання кандидата або за дорученням кандидата або політичної партії, яка його висунула, уповноваженою особою політичної партії, представником організації політичної партії у виборчій комісії, уповноваженою особою суб’єкта процесу всеукраїнського референдуму, а також офіційним спостерігачем, –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк п’ять років.
5. Особа, крім організатора та підбурювача кримінального правопорушення, звільняється від відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, якщо вона добровільно до притягнення до кримінальної відповідальності повідомила про вчинення злочину та сприяла його розкриттю.
Примітка. У цій статті під неправомірною вигодою слід розуміти продукти харчування, спиртні напої та тютюнові вироби, незалежно від їх вартості, а також грошові кошти, товари (крім матеріалів агітації, визначених законом), послуги, роботи, пільги, переваги, подарункові сертифікати, цінні папери, кредити, лотерейні білети, інші матеріальні та нематеріальні активи, вартість яких перевищує 0,06 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, які на безоплатних або на інших пільгових умовах пропонуються, обіцяються, надаються кандидатам, виборцям, учасникам референдуму або членам виборчої комісії, комісії з референдуму чи одержуються зазначеними особами.
Коментар до ст. 160 КК України
1. Згідно зі ст. 73 і ст. 156 Конституції України, виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну Конституції і території України. Тому дотримання норм законодавства про проведення референдуму має таке важливе значення.
2. Порушення законодавства про референдум може вчинюватися різними діяннями:
— перешкоджанням вільному здійсненню громадянином права брати участь у референдумі застосуванням насильства, обману, погроз, підкупу тощо;
— перешкоджанням такими засобами вести агітацію;
— фальсифікуванням документів референдуму — підлог, приписки, завідомо неправильний підрахунок голосів тощо;
— порушенням таємниці голосування.
3. Порушення законодавства про референдум — це злочин умисний, він може вчинюватися з різних мотивів.
4. Відповідальними за діяння, передбачене ч. 1 ст. 160 КК, є всі приватні особи старше шістнадцяти років, а за діяння, передбачені ч. 2 і 3 ст. 160 КК,— лише члени виборчої комісії і посадові особи виборчих органів.
Інший коментар до статті 160 Кримінального кодексу України
1. Референдум є однією із форм безпосередньої демократії, через яку здійснюється народне волевиявлення (ст.69 Конституції України). Це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення (див. ч.1 ст.1 Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 р. з наступними змінами).
Питання, що можуть вирішуватися всеукраїнським референдумом визначаються Конституцією України та ст.5 Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”. До них відносяться питання, віднесені Конституцією України до відання України.
Виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про реалізацію права народу України на самовизначення та входження України до державних федеративних і конфедеративних утворень або вихід з них.
Однак на всеукраїнський референдум не виносяться питання, віднесені законодавством України до відання органів суду і прокуратури; питання податків, бюджету, амністії та помилування; питання про вжиття державними органами України надзвичайних і невідкладних заходів щодо охорони громадського порядку, захисту здоров’я та безпеки громадян; питання, пов’язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції ВРУ, Президента України та КМУ.
Питання, що можуть вирішуватися місцевими референдумами, визначаються ст.6 Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”. До них відносяться питання, віднесені законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також питання дострокового припинення повноважень відповідної Ради та її голови.
Виключно місцевими референдумами вирішуються питання про найменування або перейменування сільрад, селищ, міст, районів, областей; питання про об’єднання в одну однойменних адміністративно-територіальних одиниць, які мають спільний адміністративний центр; питання про зміну базового рівня місцевого самоврядування у сільських районах.
На місцеві референдуми не виносяться питання про скасування законних рішень вищестоящих органів державної влади і самоврядування; питання, віднесені до відання органів суду і прокуратури; питання, пов’язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції відповідної місцевої Ради та її виконавчих і розпорядчих органів.
Проведення референдумів з питань, що не відносяться до відання Республіки Крим та органів місцевого і регіонального самоврядування адміністративно-територіальних одиниць в Україні, не допускається, а результати таких референдумів визнаються такими, що не мають юридичної сили.
2. У контексті даної статті поняття “законодавство про референдум” слід розглядати у широкому розумінні, тобто як таке, що включає не лише закони, а й підзаконні акти. Відповідно до цього основу системи законодавства про референдум утворюють:
– Конституція України;
– Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 р.;
– акти Центральної виборчої комісії, що стосуються питань, пов’язаних з організацією і проведенням референдумів. Прикладом може служити Постанова Центральної виборчої комісії “Про Положення про порядок акредитації і статус офіційних спостерігачів від інших держав та міжнародних організацій на всеукраїнському референдумі та зразок посвідчення офіційного спостерігача” від 15 лютого 2000 р.
3. Законодавство про референдуми може порушуватися у формах:
– перешкоджання вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі;
– перешкоджання громадянину вести агітацію до дня проведення референдуму. Це – протиправний вплив на громадянина з метою порушення вільного здійснення ним права брати або не брати участь у референдумі, вести відповідну агітацію до дня проведення референдуму (наприклад, створення або чинення перешкод ініціативним групам у збиранні підписів громадян під вимогою про проведення референдуму);
– примушування громадянина брати або не брати, всупереч його волі, участь у голосуванні при проведенні референдуму; примушування громадянина голосувати “так” або “ні” щодо вирішення питань, винесених на референдум. Такий вплив може здійснюватися різними способами, основні з яких названі в ч.1 ст.160: насильство, обман, погроза, підкуп, перешкоджання іншим чином (визначення змісту цих понять з урахуванням особливостей референдуму див. у коментарі до ст.157).
3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: винна особа усвідомлює протиправність своїх дій і бажає шляхом їх вчинення перешкодити вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму.
Для складу злочину не має значення чисельність громадян, щодо яких вчиняються протиправні дії, достатньо однієї особи. Така чисельність може бути врахована при визначенні ступеня тяжкості вчиненого злочину і призначенні покарання.
4. Суб’єктом злочину є приватна особа, яка досягла до моменту вчинення злочину 16 років. Якщо суб’єктом злочину (ч.1 ст.160) є член комісії з проведення референдуму чи інша службова особа або якщо цей злочин вчинено за попередньою змовою групою осіб, відповідальність настає за ч.2 ст.160.
До членів комісії з проведення всеукраїнського та місцевого референдумів належать: голова, заступники голови, секретарі та члени Центральної виборчої комісії, комісій Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних, а також дільничних комісій з референдуму.
До інших службових осіб, які можуть бути причетними до порушень законодавства про референдум, належать службові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації, об’єднань громадян тощо, на яких згідно із законом покладаються відповідні обов’язки щодо сприяння в організації підготовки і проведення референдуму, зокрема реєстрації ініціативних груп референдуму, перевірки листів з підписами громадян під вимогою про проведення референдуму (підписних листів), подання комісіям з проведення референдуму необхідних для їх роботи відомостей та матеріалів, забезпечення проведення до дня референдуму зборів, мітингів, інших заходів щодо агітації стосовно референдуму, опублікування в друкованих засобах масової інформації необхідних матеріалів, рішень комісій з референдуму тощо.
5. За частиною 3 ст.160 настає відповідальність члена комісії з проведення референдуму або іншої службової особи за порушення законодавства про референдум вчиненням однієї чи декількох дій:
– підроблення документів референдуму;
– приписування;
– завідомо неправильний підрахунок голосів;
– порушення таємниці голосування.
До документів референдуму за приписами Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” належать: протоколи зборів ініціаторів референдуму; список їх учасників; точне формулювання питання, що пропонується винести на референдум; список членів ініціативної групи референдуму; свідоцтво про реєстрацію в установленому порядку відповідної ініціативної групи; посвідчення членів ініціативної групи; рішення про припинення діяльності членів ініціативної групи; підписні листи; підсумкові протоколи збирання підписів громадян; рішення про призначення референдуму; списки громадян, які мають право брати участь у референдумі; бюлетені для голосування; протоколи засідань комісій з референдуму, зокрема протоколи підрахунку голосів та встановлення результатів референдуму тощо.
Підроблення документів референдуму виражається у виготовленні будь-якого фальшивого документа референдуму або внесення в документи (документ) референдуму завідомо неправдивих відомостей.
Приписування – це завідомо неправдиві відомості про кількість громадян, які: включені до списків осіб, що мають право брати участь у референдумі на відповідній дільниці для голосування, у відповідному населеному пункті, районі, області тощо; одержали бюлетені для голосування; взяли участь у голосуванні; голосували за схвалення поставленого на референдум проекту закону, рішення; голосували проти його схвалення та ін.
Завідомо неправильний підрахунок голосів означає умисну зміну (збільшення або зменшення) результатів голосування при підрахунку фактично поданих голосів на референдумі.
Про поняття “порушення таємниці голосування” див. коментар до ст.159.
6. Суб’єктом злочину (ч.3 ст.160) може бути член комісії з проведення референдуму або інша службова особа.
Про поняття “інша службова особа” див. коментар до ч.2 ст.160.