Нова редакція ст. 15 ККУ з Коментарями.

1. Замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

2. Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

3. Замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Коментар до ст. 15 КК України

1. Замах на злочин — це невдала спроба вчинити злочин. Суб’єкт намагався, доклав усіх зусиль, що вчинити дії, які задумував учинити. Замах — це безпосередні дії, спрямовані на те, щоб учинити злочин, але бажані для винного наслідки не виникли незалежно від його волі, чи винний не зміг учинити всіх дій, які мав намір учинити. ‘

2. Зміст і характер дій замаху визначаються ознаками об’єктивної сторони того злочину, який хотів учинити винний. Це можуть бути: дія чи бездія (вистрелив, але не влучив, мати не годувала свою дитину і т. ін.); дія, що не спричинила ніяких наслідків (відімкнув сейф, але він порожній і т. п.); дія, що спричинила наслідки, але1 не ті, яких бажав винний (хотів убити, але тільки поранив); лише частина дій, які винний мав намір учинити, наприклад, невдала спроба запустити двигун автомобіля з метою його угону; дії, які винний мав намір вчинити і які, на його думку, могли бути достатніми для досягнення мети, але мета не була досягнута від незалежних вщ нього причин (наприклад, пропозиція хабара була відхилена посадовою особою).

3. Від закінченого злочину замах відрізняється тільки ознаками об’єктивної сторони — при замахові вона: або неповно виконана, тобто не всі дії вчинені, а лише якась частина; або вчинені дії не дали бажаних наслідків.

4. Залежно від того, повністю чи не повністю виконані були дії, що складають об’єктивну сторону злочину, відрізняють: замах незакінчений і закінчений.

Незакінченим називають такий замах, при якому винний не виконав усіх дій, що були необхідні, на його думку, для досягнення бажаних для нього наслідків (скупив, але не зміг перепродати куплене при спекуляції; застосував насильство до потерпілої, але через фізіологічну невідповідність не зміг здійснити статевий акт, намагаючись її зґвалтувати). При незакінченому замахові злочинні наслідки того злочину, на який посягає винний, не тільки відсутні, а й взагалі неможливі, бо невиконані всі необхідні для цього злочину дії.

Закінченим називають замах, при якому винний виконав усі дії, що були, як він гадав, необхідні для наслідків, але наслідки не настали за обставин, від нього незалежних. Наприклад, винний зробив постріл із рушниці, намагаючись убити потерпілого, але не влучив. У складі злочину закінченого замаху відсутня тільки одна ознака — злочинні наслідки, які могли настати, якби цьому не перешкодили незалежні від волі винного обставини. Наприклад, відсутність грошей у шафі чи гаманця у кишені, або майна в коморі і т. ін.

У деяких випадках злочин не доводиться до кінця у зв’язку з відсутністю предмета злочину, чи тому, що були вжиті непридатні знаряддя або засоби. Такий замах називається негодящим. Відрізняють: замах на негодящий чи відсутній предмет — постріл у мерця (труп), проникнення

в пусту хату чи квартиру з метою заволодіти чужим майном; замах з негодящими засобами, тобто застосування таких засобів, які нездатні, неспроможні спричинити бажані наслідки — спроба отруїти зубним порошком, заподіяти смерть ворожбою, намовленням тощо. Негодящий замах тягне за собою кримінальну відповідальність на загальних підставах.

5. Відповідальність виключається: якщо замах здійснюється з особливо непридатними засобами, які ні в якому разі не можуть заподіяти бажану винним шкоду, або погрожують дуже малозначними наслідками. Такий замах за ч. 2 ст. 11 КК не є злочином за відсутністю суспільної небезпеки. Наприклад, судова колегія Верховного Суду України визнала, що дії В., який викрав у свого брата М. кілька рецептурних бланків із печаткою лікаря, власноручно заповнив два з них і намагався одержати в аптечному кіоску ліки — «Реланіум» і «Седуксен», але був затриманий працівниками міліції, за своїм характером не мають суспільної небезпеки і кримінальним злочином не є.

Інший коментар до статті 15 Кримінального кодексу України

1. Замах на злочин є другою стадією його вчинення. Об’єктивні ознаки замаху на злочин:

– вчинення діяння (дії чи бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину;

– злочин не доведено до кінця;

– причини недоведення злочину до кінця не залежать від волі винного.

Під діянням, безпосередньо спрямованим на вчинення злочину, слід розуміти діяння, що безпосередньо посягає на об’єкт, який знаходиться під охороною закону, створює безпосередню небезпеку спричинення йому шкоди. Тут вже починається виконання об’єктивної сторони злочину і найчастіше вчиняються діяння, передбачені диспозицією певної статті Особливої частини Кодексу як обов’язкові ознаки об’єктивної сторони складу злочину (наприклад, проникнення в житло з метою крадіжки майна, спроба запустити мотор з метою заволодіння автомобілем та ін.). У конкретних злочинах обсяг виконання об’єктивної сторони складу злочину може бути різним.

Законодавець прямо вказав на наявність діяння, яке вчинюється з прямим умислом. Підкреслимо, раніше діюче законодавство спеціально не передбачало, що при цьому має місце прямий умисел. Мова йшла про умисні дії без конкретизації виду умислу.

Недоведення злочину до кінця вказує на незавершеність об’єктивної сторони злочину. Вона не одержує свого повного розвитку, тобто повною мірою не здійснена. Особа або не виконує всі дії, що утворюють об’єктивну сторону (наприклад, вбивця не встиг нанести удар потерпілому чи натиснути на курок), або не настають наслідки, вказані у відповідній статті чинного Кодексу (наприклад, смерть потерпілого не настала, бо вбивця промахнувся чи наніс лише незначне поранення). Наприклад, В. у приміщенні районного суду вчинила спробу дати судді хабара, але суддя хабар не взяла, і В. була затримана на місці злочину з вилученням у неї предмета хабара.

Замах на злочин — це невдала спроба посягання на об’єкт, коли діяння винного не спричинили шкоди об’єкту. Замах на злочин характеризується недоведенням злочину до кінця з причин, які не залежали від волі винного. Злочин припиняється, переривається, не завершується всупереч бажанню особи довести його до кінця.

Причини недоведення злочину до кінця можуть бути різноманітними (опір жертви, невміння користуватися зброєю, затримання злочинця тощо). Якщо злочин не доведено до кінця з власної волі особи, кримінально-караного замаху на злочин немає внаслідок добровільної відмови (ст. 17). Причини, з яких злочин не було доведено до кінця, повинні бути виявлені та вказані у вироку суду.

2. З суб’єктивної сторони замах на злочин можливий лише з прямим умислом. Якщо особа не бажала вчинення злочину, вона не може і здійснити замах на нього, тобто зробити спробу вчинити його. При замаху на злочин особа усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільне небезпечні наслідки і бажає доведення початого нею злочину до кінця та настання вказаних наслідків. Пленум Верховного Суду України в постанові “Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я людини” від 1 квітня 1994 р. № 1 роз’яснив, що суди повинні враховувати, що замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винний передбачав настання смерті потерпілого і бажав цього, але такі наслідки не настали з незалежних від його волі обставин.

3. Відповідальність за замах на злочин можлива лише при умислі на вчиненая певного конкретного злочину. Так, Пленум Верховного Суду України в постанові “Про судову практику в справах про зґвалтування та інші статеві злочини” від 27 березня 1992 р. зазначив, що у справах про замах на зґвалтування суди повинні встановлювати, чи діяв підсудний з метою вчинення статевого акту і чи було застосовано фізичне насильство або погрозу з метою подолання опору потерпілої та з яких причин злочин не було доведено до кінця. В зв’язку з цим потрібно відрізняти замах на зґвалтування від інших злочинних посягань на честь, гідність і недоторканність особи жінки (задоволення статевої пристрасті неприродним способом, заподіяння тілесних ушкоджень тощо).

4. Поділ замаху на злочин проведено законодавцем за суб’єктивним критерієм на закінчений і незакінчений, тобто за ставленням самого винного до вчинених ним діянь, за власним уявленням про ступінь виконання діяння у вчиненні злочину. Закінчений замах на злочин називають невдалим. Наприклад, К., коли був викритий в підробці документа, запропонував слідчому, в провадженні якого знаходилась справа, хабара і поклав на стіл конверт з грошима. Слідчий конверт не взяла, а запросила до кабінету свого співробітника і склала протокол огляду конверта, в якому були гроші. Або ще приклад: винний з метою вбивства зробив постріл у потерпілого, але промахнувся чи лише його поранив. Тут він зробив усе, щоб вбити потерпілого, однак смерть не настала з обставин, що не залежали від його волі, тому злочин (вбивство) не був доведений до кінця.

Незакінчений замах на злочин називають перерваним. Наприклад, злодій був затриманий, як тільки проник у житло, або при нападі для вбивства з рук винного було вибито зброю.

5. Деякі криміналісти пропонують для розподілу замаху на злочин закінчений і незакінчений використовувати об’єктивний критерій, тобто ступінь виконання об’єктивної сторони. Вони вважають незакінченим той замах, в якому не були виконані всі дії, необхідні для закінчення злочину, а закінченим замахом на злочин — виконання всіх дій, які були необхідні для закінчення злочину. Але об’єктивний критерій непридатний для розмежування незакінченого і закінченого замаху, бо в тих випадках, коли злочинні наслідки не настали, об’єктивно не було виконано все те, що необхідно для їх настання. Таким чином, тут завжди слід констатувати незакінчений замах на злочин і не залишається місця для закінченого замаху на злочин, бо завжди якихось дій винного було недостатньо для доведення злочину до кінця. Отже, не все було зроблено, що необхідно, для спричинення наслідків.

6. Не можна використовувати для поділу замаху на закінчений і незакінчений змішаний критерій, тобто одночасне застосування об’єктивного і суб’єктивного критеріїв. Формула змішаного (об’єктивно-суб’єктивного) критерію, яка пропонує визнавати закінчений замах на злочин там, де зроблено все, що можливо на думку винного для вчинення злочину, невдала тому, що ставить поняття закінченого замаху в повну залежність від розсуду суддів.

7. Залежно від придатності об’єкта і засобів посягань розрізняють придатний і непридатний замах на злочин. Останній, в свою чергу, поділяється на такі: замах на непридатний об’єкт і замах з непридатними засобами. Таким же може бути і непридатне готування до злочину.

8. Замах на непридатний об’єкт (він може бути закінченим або незакінченим) має місце тоді, коли об’єкт не володіє необхідними властивостями (ознаками) або зовсім відсутній, внаслідок чого винний і не може довести злочин до кінця. Особа тут допускає фактичну помилку, що і позбавляє її можливості довести злочин до кінця. Наприклад, спроба крадіжки з порожнього сейфа чи порожньої кишені; постріл у труп, помилково прийнятий за живу людину; викрадення предмета, помилково прийнятого за бойові принаси чи наркотичні засоби.

9. Замах з непридатними засобами (він також може бути як закінченим, так і незакінченим) є тоді, коли винний застосовує помилково чи через незнання такі засоби, за допомогою яких через їх об’єктивні властивості неможливо вчинити злочинне діяння. При цьому засоби можуть бути як абсолютно, так і відносно непридатними для спричинення шкоди. Абсолютно непридатними вважаються засоби, використання яких за будь-яких умов (обставин) не може привести до закінчення злочину, зокрема настання суспільне небезпечних наслідків (наприклад, спроба отруїти людину речовиною, помилково прийнятою за отруту).

Відносно непридатні ті засоби, які лише за даних конкретних обставин не можуть привести до виконання задуманого (наприклад, спроба вчинити вбивство з вогнепальної зброї, яка виявилась несправною (зіпсованою). Наявність непридатного замаху визнається нашою судовою практикою. Так, Пленум Верховного Суду України в постанові “Про судову практику в справах про незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами” від 8 липня 1994 р. № 6 роз’яснив, що якщо винна особа викрала непридатні до використання вогнепальну зброю, бойові припаси або вибухову речовину, помилково вважаючи їх такими, що можуть бути використані за призначенням, вчинене належить розцінювати як замах на викрадання вказаних предметів.

10. Поділ замаху на злочин на види має значення для призначення покарання. Закінчений замах на злочин за ступенем реалізації умислу, за своїми ознаками ближче до закінченого злочину і тому він завжди більш небезпечний, ніж незакінчений замах на злочин. Між закінченим і незакінченим замахом на злочин існує різниця в ступені реалізації умислу і, виходячи з цього, у виконанні об’єктивної сторони злочину. В закінченому замаху на злочин суб’єкт виконав (закінчив) усі заплановані ним дії, зробив усе, що вважав необхідним для доведення злочину до кінця. А при незакінченому замаху на злочин винний не зробив всього, що він вважав необхідним, для доведення злочину до кінця. У злочинах із матеріальним складом у закінченому замаху на злочин відсутня лише одна ознака об’єктивної сторони — суспільне небезпечний наслідок, хоча суб’єктом вже повністю здійснено діяння, якого достатньо для спричинення наслідку. При незакінченому ж замаху на злочин у злочинах з матеріальним складом не тільки відсутній суспільно небезпечний наслідок, але й не завершене, повністю не виконане саме діяння, яке може його спричинити.

При незакінченому і закінченому замахах на злочин суспільно небезпечний наслідок не настає з різних причин. При незакінченому замаху на злочин він взагалі не міг настати, бо винний не закінчив саме діяння, яке є необхідним для спричинення наслідку, а при закінченому замаху на злочин суспільно небезпечний наслідок міг настати, бо винним виконані всі дії для його спричинення.

11. Поділ замаху на злочин на закінчений і незакінчений має значення і при вирішенні питання про добровільну відмову від доведення злочину до кінця. Добровільна відмова при неза- кіиченому замаху на злочин можлива завжди, а при закінченому замаху на злочин — лише в окремих випадках (див. коментар до ст. 17). Специфічні особливості непридатного замаху інколи можуть бути підставою для пом’якшення покарання чи для повного звільнення від кримінальної відповідальності згідно з ч. 2 ст. 11. Наприклад, у зв’язку з відсутністю суспільної небезпеки не тягнуть за собою кримінальної відповідальності замахи з марнозвісними (забобонними) засобами та замахи з використанням абсолютно непридатних засобів із-за крайньої неосвіченості (неуцтва, невігластва) винного. Перші з них полягають у здійсненні таких дій, які, на думку особи, повинні через потойбічні сили спричинити шкоду конкретній людині чи предмету (наприклад, закляття, ворожба). Другі, тобто замахи з абсолютно непридатними засобами, застосованими винним із-за своєї крайньої неосвіченості, полягають у тому, що ця особа внаслідок вказаних обставин застосовує для спричинення шкоди абсолютно нешкідливі засоби (наприклад, спроба отруїти висушеним м’ясом гадюки тощо).

12. Замах на злочин відрізняється від закінченого злочину об’єктивною стороною. При замаху на злочин вона не завершена, відсутні деякі її ознаки (або не доведено до кінця діяння, яке утворює об’єктивну сторону складу злочину, або відсутній не- спричинений суспільно небезпечний наслідок), а при закінченому злочині об’єктивна сторона повністю виконана. Визнання здійсненого діяння замахом чи закінченим злочином залежить від опису об’єктивної сторони злочину в диспозиції закону.

13. Замах на злочин відрізняється від готування до злочину характером вчинених діянь, а в злочинах з матеріальним складом — і близькістю настання суспільно небезпечних наслідків. При замаху на злочин діяння безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, а при готуванні до злочину лише створюються умови для вчинення злочину. При замаху на злочин створюється безпосередня небезпека спричинення шкоди об’єкту, бо здійснюється діяння, яке безпосередньо може привести до закінчення злочину, в тому числі і до настання наслідків у матеріальному складі злочинів. При готуванні до злочину створюється опосередкована небезпека, тому що дії при готуванні до злочину ніколи не можуть самі по собі, без вчинення інших дій, спричинити шкоду об’єкту, привести до закінчення злочину і настання, зокрема, суспільне небезпечних наслідків у злочинах з матеріальним складом. У зв’язку з цим замах на злочин у порівнянні з готуванням до злочину за інших однакових умов має більший рівень суспільної небезпеки, володіє більшим ступенем тяжкості.