Стаття 14. Готування до кримінального правопорушення

Нова редакція ст. 14 ККУ з Коментарями.

1. Готуванням до кримінального правопорушення є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення кримінального правопорушення, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення.

2. Готування до кримінального проступку або злочину, за який статтею Особливої частини цього Кодексу передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років або інше, більш м’яке покарання, не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Коментар до ст. 14 КК України

1. Готуванням злочину — називаються дії, спрямовані на створення умов і можливості вчинити злочин. Це може бути: придбання зброї, транспортних засобів, документів, інструментів, інших знарядь; вивчення місця, обставин (приміщень, охорони, розташування об’єкта нападу, квартири, перебування в ній мешканців тощо); усунення різних перешкод (сторожів, собак, тинів тощо).

2. Таким чином, готування до злочину відрізняється від замаху на злочин тим, що створює тільки умови для злочину, не загрожуючи безпосередньо об’єктові посягання. При цьому дії, які створюють об’єктивну сторону складу злочину, ще не виконуються.

3. Сутність готування до злочину в тому, що ці дії не спрямовані безпосередньо на заподіяння шкоди об’єктові охорони, вони не створюють безпосередньої загрози об’єктові охорони (наприклад, готування ножа для вбивства, його загострення, скільки б воно не продовжувалось, заподіяти смерть неспроможне), не створюють об’єктивної сторони складу злочину, не наближають суб’єкта до об’єкта злочину чи до потерпілого, не утворюють їх безпосереднього зіткнення.

4. Кримінальна відповідальність за готування до злочину має загальні підстави І настає в усіх випадках, якщо воно є суспільне небезпечним.

5. Суспільна небезпека готування визначається: важливістю об’єкта посягання; змістом готувальних дій, їх загрозливістю для об’єкта посягання; особою суб’єкта посягання, його рішучістю вчинити злочин, попередньою злочинною поведінкою; іншими обставинами, які підтверджують реальність погрози вчинити злочин, довести його до кінця.

6. Не становить суспільної небезпеки готування до: малозначних злочинів (пошкодження малозначних об’єктів або заподіяння дуже невеликої шкоди); малозначних готувальних дій (придбання сірників для підпалу хліва сусіда; паперу для напису доносу тощо).

7. Іноді готування до одного злочину містить в собі склад закінченого іншого злочину — наприклад, придбання зброї для вбивства. Такі дії створюють сукупність двох злочинів і кваліфікуються за сукупністю (ет. 263, ст. 14 і ч. 1 чи 2 ст. 115 КК України). Сукупність злочинів не створюється тоді, коли готування є складовою, необхідною частиною іншого, більш тяжкого злочину. Наприклад, придбання зброї для створення банди, оскільки група без зброї — не банда.

8. Готування для вчинення злочину може утворювати як дія (придбання зброї, документів, отрути і т. п. дії), так і бездіяльність — незамикання дверей складу, сейфа для того, щоб дати можливість іншим особам (чи самому) потай викрасти гроші чи зброю абощо.

Інший коментар до статті 14 Кримінального кодексу України

1. Готування до злочину є першою стадією вчинення злочину, одним з видів незакінченого злочину. При готуванні до злочину дії винного ще безпосередньо не спрямовані на об’єкт і не ставлять його в безпосередню небезпеку. Суб’єкт ще не виконує того діяння, яке є необхідною ознакою складу злочину.

З об’єктивної сторони готування до злочину може проявлятися в різноманітних діяннях, але загальним для них е те, що всі вони передбачають створення умов для вчинення закінченого злочину. Проте він не доводиться до кінця, припиняється з причин, що не залежали від волі винного. Наприклад, останнього затримали органи влади чи інші обставини перешкодили завершити злочин.

З суб’єктивної сторони готування до злочину можливе лише з прямим умислом, тобто винний усвідомлює, що він створює умови з метою вчинення певного злочину і бажає створити такі умови. При цьому винний має намір не обмежуватись лише готуванням до злочину, а вчинити такі дії, які призведуть до закінчення злочину, але йому не вдається реалізувати свій умисел, зробити це.

2. Відповідно до ч. 1 ст. 14 готування до злочину проявляється в слідуючому:

– підшукуванні засобів чи знарядь для вчинення злочину;

– пристосуванні засобів чи знарядь для вчинення злочину;

– підшукуванні співучасників;

– змові на вчинення злочину;

– усуненні перешкод;

– іншому умисному створенні умов для вчинення злочину.

3. Підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину — це будь-які дії по придбанню, отриманню, тимчасовому запозиченні, купівлі, пошуку, знайденні засобів чи знарядь для вчинення злочину. Спосіб підшукання засобів та знарядь вчинення злочину може бути як злочинним, так і незлочннним. Під засобами вчинення злочину слід розуміти предмети матеріального світу, які застосовуються при вчиненні злочину. Вони або необхідні для вчинення злочину, або полегшують чи прискорюють його здійснення. Наприклад, підроблені документи для шахрайства, одурманюючі речовини для зґвалтування та ін.

Знаряддя вчинення злочину — це предмети, призначені для безпосереднього виконання дій, що утворюють об’єктивну сторону складу закінченого злочину, наприклад: зброя, відмички тощо. Наприклад, під знаряддям злочину стосовно корисливих посягань на власність належить розуміти такі предмети чи технічні засоби, які умисно використовувались для викрадення майна чи заволодіння ним, а також для полегшення вчинення чи приховування злочину.

Засоби та знаряддя вчинення злочину можуть бути призначені тільки для злочинної мети (наприклад, виготовлена отрута для вбивства) або рівною мірою можуть використовуватись і для інших цілей (наприклад, папір та фарби — для фальшивомонет-ництва і для живопису).

4. Пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину — це будь-які дії по виготовленню або зміні предметів, внаслідок чого вони стають придатними, або більш зручними, або більш ефективними для відповідного застосування.

5. Підшукування співучасників — це будь-які дії по залученню (підбору) до вчинення злочину інших осіб: виконавця (співвиконавця), організатора, підмовника або пособника. Як готування до злочину кваліфікуються і невдалі підмова та пособ- ництво, що мають місце в тих випадках, коли особа не сприймає, відкидає пропозицію підмовника чи пособника вчинити злочин. Наприклад, вона не дає згоду бути виконавцем вбивства. В цих ситуаціях немає згоди на спільне вчинення злочину, тому немає і співучасті. Тут діяльність підмовника чи пособника являє собою створення умов для вчинення злочину у вигляді підшукування співучасників.

6. Змова на вчинення злочину — це попередній зговір двох або більше осіб з метою спільного вчинення злочину (див. коментар до ч. 2 ст, 28).

7. Усунення перешкод — це усунення перепон, що заважають вчиненню злочину, здійсненню злочинного наміру.

8. Інше умисне створення умов для вчинення злочину — це найрізноманітніші, не перераховані в ч. 1 ст. 14, дії, що створюють можливість для вчинення злочину. Наприклад, підготовка місця здійснення злочину, дії особи щодо його приховування, попередження розкриття запланованого злочину, бо вони роблять можливим його вчинення.

Підшукування і пристосування засобів чи знарядь для вчи нення злочину, підшукування співучасників, змова на вчиненн. злочину, усунення перешкод також охоплюються поняттям створення умов для вчинення злочину. Але, враховуючи поширення таких готувань, законодавець виділяє їх у самостійні види.

9. Готування до злочину необхідно відмежовувати від прояву умислу, під яким слід розуміти прояв особою тим чи іншим способом (усно, письмово, іншим шляхом) наміру вчинити певний злочин. Відповідно до ст. 11 злочином визнається передбачене чинним Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Воно посягає на об’єкт, який знаходиться під охороною закону. Тому і початкова стадія вчинення злочину може бути проявлена лише в суспільно небезпечній дії чи бездіяльності. При виявленні умислу відсутні самі дія чи бездіяльність, тому виявлення умислу не розглядається як стадія вчинення злочину і не тягне за собою кримінальної відповідальності. Наприклад, Верховний Суд України скасував вирок у справі засудженого за замах на дачу хабара і справу припинили з тих підстав, що пропозиція хабара за відсутності будь-яких дій, спрямованих на його дачу, не містить в собі складу злочину.

Від прояву умислу слід відрізняти такі самостійні злочини, як погроза вбивством, погроза знищення майна, заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку тощо (наприклад, ст. 129, 195, 295 та ін„). У цих випадках карається не самий умисел, а суспільно небезпечне діяння (погроза або заклики), навіть якщо у особи і не було наміру в подальшому реалізувати погрозу або заклики, бо тут спричиняється безпосередня шкода особистій чи громадській безпеці, громадському спокою тощо.

Наведене свідчить про те, що прояв умислу на вчинення злочину — з одного боку і погроза вчинити злочин або заклики до вчинення злочину — з другого — це різні поняття. В першому випадку кримінальна відповідальність відсутня, в другому вона має місце тоді, коли це передбачено спеціальною статтею.