Стаття 140. Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником

Нова редакція ст. 140 ККУ з Коментарями.

1. Невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, –

карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, –

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Коментар до ст. 140 КК України

1. Стаття 140 КК передбачає кримінальну відповідальність медичних (лікарів, фельдшерів, акушерів, сестер, санітарів тощо) і фармацевтичних працівників за професійну халатність, тобто за неналежне виконання чи невиконання своїх професійних обов’язків, якщо внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення хворому були заподіяні тяжкі наслідки — втрата працездатності, тілесні ушкодження, тривалий розлад здоров’я тощо.

2. Якщо внаслідок недбалого ставлення до виконання своїх професійних обов’язків шкода була заподіяна неповнолітньому хворому, то діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 140 КК.

3. Професійна недбалість медичних чи фармацевтичних працівників вчинюється необережно.

4. Відповідальними за професійну недбалість за ст. 140 КК несуть лише медичні і фармацевтичні працівники, що досягли шістнадцятирічного віку.

Інший коментар до статті 140 Кримінального кодексу України

1. Об’єктом злочину виступає життя та здоров’я людини і встановлений порядок виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків.

2. Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р. № 2801-ІІІ медичні і фармацевтичні працівники зобов’язані:

– сприяти охороні та зміцненню здоров’я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, подавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу;

– безплатно подавати першу невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях;

– поширювати наукові та медичні знання серед населення, пропагувати, у тому числі власним прикладом, здоровий спосіб життя;

– дотримувати вимоги професійної етики і деонтології, зберігати лікарську таємницю;

– постійно підвищувати рівень професійних знань та майстерності;

– подавати консультативну допомогу своїм колегам та іншим працівникам охорони здоров’я. Медичні та фармацевтичні працівники несуть також інші обов’язки, передбачені законодавством.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає:

– у діянні (дії або бездіяльності), яке зводиться до невиконання чи неналежного виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення;

– у наслідках у вигляді тяжких наслідків для хворого;

– у причиновому зв’язку між діянням і наслідками.

4. Невиконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків полягає в утриманні від здійснення передбачених цими обов’язками дій, спрямованих на надання медичної допомоги, що спричинило тяжкі наслідки для хворого. Це, наприклад, відмова від проведення невідкладної операції, від госпіталізації хворого, який потребує негайної допомоги, залишення хворого без належного нагляду та ін.

5. Під неналежним виконанням професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником слід розуміти виконання цих обов’язків при наданні ними медичної допомоги не в повному обсязі, недбало, поверхово або з порушенням встановлених правил правового або деонтологічного характеру, що спричинило тяжкі наслідки для хворого. Зокрема, це може бути недбале проведення операції, медичного огляду та діагностики хворого, застосування неправильного лікування, неправильне застосування лікарських препаратів, порушення правил виготовлення ліків та ін.

6. Відповідальність за ст.140 виключається у випадках, коли медичний або фармацевтичний працівник не мав об’єктивної можливості виконати свої обов’язки належним чином і тяжкі наслідки, що настали для хворого, не пов’язані з невиконанням чи неналежним виконанням медичним працівником своїх професійних обов’язків, а мали місце через інші обставини. Наприклад, потерпілий пізно звернувся за медичною допомогою, непереборна сила, стан крайньої необхідності тощо.

7. Злочин, передбачений ст.140, є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків для хворого. Під тяжкими наслідками слід розуміти смерть хворого, заподіяння тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, суттєве погіршення стану його здоров’я, самогубство, інвалідність або інше ускладнення хвороби.

8. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони даного злочину є причиновий зв’язок між діянням медичного працівника і наслідками. У кожному конкретному випадку необхідно встановлювати, які саме професійні обов’язки покладалися на медичного або фармацевтичного працівника і які з них не виконані взагалі чи виконані неналежним чином, що спричинило тяжкі наслідки для хворого.

9. Про суб’єкт злочину див. п.7 коментаря до ст.138.

Відповідальними за ст.140 можуть бути медичні та фармацевтичні працівники, які займаються приватною практикою як одним із видів підприємницької діяльності.

10. Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини щодо тяжких наслідків для хворого і умислом або необережністю щодо самого діяння.

11. Кваліфікуюча ознака злочину – невиконання або неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо воно спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.

Неповнолітнім є особа, якій на момент вчинення злочину не виповнилося 18 років.

12. Даний злочин необхідно відрізняти від злочину, передбаченого ч.2 ст.139, яка встановлює відповідальність за ненадання взагалі допомоги хворому медичним працівником, якщо це спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки. Heнадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником є невиконанням ним своїх професійних обов’язків. Тобто склад злочину, передбачений ч.2 ст.139, є спеціальним щодо складу злочину, передбаченого ст.140, якщо злочин було вчинено шляхом невиконання взагалі покладеного обов’язку по наданню допомоги хворому, а тому дії винного слід кваліфікувати у подібних випадках за ч.2 ст.139. Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником завжди є умисним діянням, а невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов’язків може бути вчинено і з необережності. Суб’єктом злочину, передбаченого ст.139, є лише медичний працівник, а передбаченого ст.140, – також і фармацевтичний працівник.