Стаття 137. Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей

Нова редакція ст. 137 ККУ з Коментарями.

1. Невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров’ю потерпілого, –

карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, –

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Коментар до ст. 137 КК України

1. Охорона життя та здоров’я дітей має особливе значення для суспільства і тому ці блага є важливими об’єктами кримінально-правової охорони. На певних осіб покладаються суспільні обов’язки щодо захисту життя чи здоров’я дітей (вихователі, лікарі, акушери, няні, медичні сестри тощо).

2. Невиконання чи неналежне виконання цими особами своїх професійних чи службових обов’язків щодо охорони життя чи здоров’я неповнолітніх, якщо внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення було заподіяно істотну шкоду здоров’ю потерпілого, утворюють склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 137 КК.

3. Якщо така недбалість призвела до настання смерті потерпілого або цим були заподіяні інші тяжкі наслідки (заподіяння шкоди здоров’ю кількох дітей, захворювання на тяжку невиліковну хворобу тощо), то діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 137 КК.

4. Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується, у більшості випадків, злочинною недбалістю.

5. Відповідальними за діяння, передбачене ст. 137 КК, є спеціальні суб’єкти, тобто особи, на яких були покладені спеціальні обов’язки щодо охорони життя і здоров’я дітей. Це можуть бути особи, що уже досягли шістнадцяти років.

Інший коментар до статті 137 Кримінального кодексу України

1. Суспільна небезпека злочину, передбаченого ст.137, полягає в неналежному та несумлінному виконанні своїх обов’язків особами, які займаються вихованням і навчанням дітей, внаслідок чого здоров’ю неповнолітніх спричиняється істотна шкода, або смерть, або інші тяжкі наслідки.

Потерпілим від цього злочину є дитина. Дитиною вважається неповнолітня особа, тобто особа, якій не виповнилося 18 років, якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше (ст.1 Закону України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІІІ). Цивільним кодексом передбачено, що у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу (ч.2 ст.34 ЦК).

2. Норми статті, що коментується, є новими для кримільного законодавства України та передбачають кримінальну відповідальність спеціальних суб’єктів за невиконання або за неналежне виконання ними професійних чи службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх.

Мета зазначених норм полягає у правовому захисті суспільних відносин у сфері охорони життя і здоров’я дітей.

3. Об’єктом злочину є життя та здоров’я особи.

4. Об’єктивна сторона злочину передбачає:

1) діяння (дію або бездіяльність);

2) суспільно небезпечні наслідки;

3) причиновий зв’язок між діянням і наслідками.

Діяння полягає у невиконанні або неналежному виконанні професійних чи службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх.

5. Невиконання професійних чи службових обов’язків – це бездіяльність особи (працівника навчально-виховних, професійно-технічних, соціальних, позашкільних, оздоровчо-профілактичних закладів, вихователя дошкільних навчальних закладів, вчителя та ін.), тобто невиконання особою передбачених як безумовних для виконання такою особою дій, які входять в коло її обов’язків, зафіксованих у трудових договорах (контрактах), службових інструкціях, кваліфікаційних вимогах до посади і професії, в інших подібних документах. Це, зокрема, ненадання безоплатної психологічної, медичної допомоги дітям, ненаправлення дітей, які працюють, на щорічні обов’язкові профілактичні огляди; непроведення безоплатного протезування дітям-інвалідам та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку; недотримання санітарно-гігієнічних правил працівниками їдалень, харчоблоків у школах, дошкільних закладах, закладах для дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку, у школах-інтернатах; ненадання державної допомоги дітям, хворим на СНІД та інші невиліковні та тяжкі хвороби, та ін.

6. Неналежним виконанням службових і професійних обов’язків треба вважати дії, виконані особою не так, як вимагають інтереси служби чи престиж професії. Такі дії можуть полягати у недотриманні (порушенні) порядку використання праці дітей; прийнятті на роботу дітей без попереднього медичного огляду та за відсутності письмового медичного висновку про відсутність протипоказань для участі в трудовій діяльності та ін. Невиконання, а так само й неналежне виконання службових і професійних обов’язків можуть виявлятись не лише в одноразовій бездіяльності або дії, але й у тривалій бездіяльності або в ряді дій, виконаних неналежним чином.

7. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину, що розглядається, є наслідки. Частина 1 ст.137 передбачає спричинення істотної шкоди потерпілому. У зв’язку з цим необхідно встановити, які конкретно дії службового чи професійного характеру винна особа мала здійснити, але фактично не здійснила або здійснила неналежно, що обумовило негативні наслідки для здоров’я потерпілого у вигляді істотної шкоди.

8. Під істотною шкодою слід розуміти в даному випадку наслідки у вигляді спричинення короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності, тобто заподіяння легкого тілесного ушкодження. Такими наслідками можуть бути випадки отруєння дітей, внаслідок, наприклад, залишення їх без нагляду з боку вихователя, спричинення травм, у тому числі і психічних, розповсюдження інфекційних хвороб та ін.

9. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину також є причиновий зв’язок між діянням і наслідками. Для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст.137 необхідно встановити, які саме обов’язки, передбачені законом, підзаконними нормативно-правовими актами (правилами, інструкціями, положеннями тощо), нею не виконані чи виконані неналежним чином, що в свою чергу призвело до настання наслідків.

10. Суб’єкт злочину – спеціальний. Ним можуть бути особи, уповноважені в силу службових обов’язків або своїх професійних якостей забезпечувати охорону життя і здоров’я дітей (наприклад, директори, вихователі, педагогічні працівники та обслуговуючий персонал шкіл, інтернатів, дитячих будинків тощо, керівники закладів позашкільної освіти, інструктор з плавання, туризму та ін.), в тому числі особи, на яких покладено обов’язки по контролю виконання таких обов’язків іншими особами. Суб’єктами злочину можуть бути службові особи і працівники органів та закладів охорони здоров’я і народної освіти, які відповідно до ст.62 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р. № 2801-ХІІ зобов’язані здійснювати контроль за охороною здоров’я дітей та проведення оздоровчих заходів у дитячих виховних і навчальних закладах. Також ними можуть бути органи охорони здоров’я разом з органами управління освітою, які відповідно до ч.3 ст.34 Закону України “Про дошкільну освіту” від 11 липня 2001 р. № 2628-ІІІ здійснюють контроль за дотриманням санітарного законодавства у дошкільних навчальних закладах, щорічно забезпечують медичний огляд дітей, моніторинг і корекцію стану їх здоров’я, несуть відповідальність за додержання санітарно-гігієнічних норм, проведення лікувально-профілактичних заходів у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типу і форми власності; засновники (власники) дошкільних закладів, відповідні органи охорони здоров’я та відповідні органи управління освітою, на яких відповідно до ч.4 ст.35 цього Закону покладається контроль і державний нагляд за якістю харчування у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності.

11. У випадках бездіяльності влади суб’єктом злочину можуть визнаватись представники владних утворень: служби у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах неповнолітніх та ін.

12. Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережністю у вигляді злочинної недбалості (винна особа не передбачає шкідливих наслідків своєї неналежної роботи, хоча повинна була і могла їх передбачити) або злочинної самовпевненості (винна особа передбачає можливість настання шкідливих наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховує на їх відвернення) щодо наслідків, передбачених ч.1 і ч.2 ст.137; саме діяння може бути вчинене як умисно, так і необережно.

13. Шкідливі наслідки, що настали через недосвідченість, недостатні кваліфікацію та професійні якості або через інші обставини, не залежні від особи, яка не справилась зі своїми службовими або професійними обов’язками, не дають підстав для кваліфікації її дії чи бездіяльності за ст.137.

14. Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченими ч.2 ст.137, є смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки. Смерть неповнолітнього може настати як внаслідок дії інших людей, так і внаслідок дії різних фізичних, технічних, хімічних, біологічних та інших факторів або ж дій самих неповнолітніх. Інші тяжкі наслідки – це заподіяння хоча б одному неповнолітньому тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень.