Нова редакція ст. 136 ККУ з Коментарями.

1. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження, –

караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців.

2. Ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан дитини належним установам чи особам –

караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого, –

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Коментар до ст. 136 КК України

1. Стаття 136 КК встановлює загальний юридичний обов’язок подати допомогу кожному, хто такої допомоги потребує, оскільки перебуває в небезпечному для життя становищі.

2. Подати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя становищі, значить:

а) подати їй допомогу самому (відвезти до медичної установи, подати необхідні ліки, одежу, їжу, притулок тощо);

б) викликати необхідні служби: швидку медичну допомогу, пожежну команду, міліцію);

в) покликати інших осіб, які здатні подати допомогу потерпілому тощо.

3. Неподання допомоги полягає в невиконанні встановленого законом обов’язку подати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя становищі, якщо внаслідок такої бездіяльності сталася смерть потерпілого або тяжкі тілесні ушкодження.

4. Відповідальність за ст. 136 КК настає лише за умови, що особа мала можливість подати допомогу, відповідальність виключається, якщо у неї такої можливості не було.

5. Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умислом, умисел побічний, оскільки суб’єкт усвідомлює небезпечність становища (без цього немає вини) і байдуже ставиться до настання тяжких наслідків для потерпілого.

6. Відповідальність за залишення в небезпечному становищі виключається у випадках:

а) коли потерпілий сам міг вжити необхідних заходів;

б) Коли допомога потерпілому була уже непотрібною (у випадках негайного настання смерті).

7 Суб’єктами відповідальності за неподання допомоги є особи, яким виповнилося шістнадцять років, які не були зобов’язані піклуватися про потерпілого і самі не поставили його в небезпечне для життя становище.

Інший коментар до статті 136 Кримінального кодексу України

1. Злочин, передбачений ст.136, встановлює загальний юридичний обов’язок надати допомогу кожному, хто такої допомоги потребує, оскільки перебуває в небезпечному для життя стані.

2. Об’єктивна сторона злочину передбачає бездіяльність у вигляді:

– ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу;

– неповідомлення про такий стан належним установам чи особам.

Відповідальність за ч.1 ст.136 настає, якщо у разі цієї бездіяльності потерпілому спричинені тяжкі тілесні ушкодження і між бездіяльністю винного та суспільно небезпечними наслідками є причиновий зв’язок.

3. Обов’язковою умовою відповідальності за цей злочин є наявність у винного можливості надати допомогу потерпілому (відвезти, наприклад, до медичної установи, надати притулок, їжу та ін.) , а при відсутності такої можливості – повідомити про стан потерпілої особи належним установам (тобто тим, до функцій яких входить надання необхідної допомоги – медичним закладам, рятувальним та аварійним службам та ін., – або тим, що можуть у даних умовах надати таку допомогу чи вжити заходів для її надання (наприклад, органам місцевої влади) чи належним особам (службовим особам та особам, до професійних обов’язків яких входить надання необхідної допомоги, а також громадянам, які у конкретних умовах можуть надати таку допомогу).

4. Небезпечний для життя стан охарактеризований у п.3 коментаря до ст.135.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умислу (стосовно бездіяльності) та необережності (щодо наслідків).

6. Ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про це належним установам чи особам (без наслідків, передбачених ч.1 цієї статті) визнаються кваліфікованим видом злочину (ч.2 ст.136).

7. Частина 3 ст.136 передбачає відповідальність у разі настання смерті потерпілого. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є причиновий зв’язок між залишенням у небезпеці та вказаними наслідками.

8. Суб’єктом злочину, передбаченого ст.136, є осудна особа, яка досягла 16 років, не була зобов’язана піклуватися про потерпілого і сама не поставила його в небезпечний для життя стан.