Нова редакція ст. 135 ККУ з Коментарями.
1. Завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов’язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, –
карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, вчинені матір’ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані, –
караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, –
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Коментар до ст. 135 КК України
1. Небезпечне для життя становище може бути наслідком хвороби, старості, малолітства, непритомності, сильного сп’яніння, це може бути безпорадний стан, перебуваючи в якому особа потребує негайної допомоги.
Наприклад, за ч. 1 ст. 135 КК було засуджено тренера, який залишив у басейні без догляду малолітнього, що призвело до загибелі хлопчика (Практика судів…— С. 142-143).
2. Об’єктивна сторона злочину полягає в злочинній бездіяльності — винна особа усвідомлює необхідність негайного подання допомоги потерпілому, але не виконує цього обов’язку. Мотиви неподання допомоги потерпілому суттєвого юридичного значення не мають.
3. Суб’єктивна сторона залишення потерпілого в небезпеці характеризується умислом — винна особа усвідомлює небезпечність для життя і здоров’я потерпілого його стану і байдуже ставиться до настання смерті потерпілого чи тяжких наслідків для його здоров’я.
4. Залишення без допомоги малолітнього батьками чи опікуном дитини чи матір’ю своєї новонародженої дитини (ч. 2 ст. 135 КК України) визнається кваліфікованими видами цього злочину.
5. Частина 3 ст. 135 КК передбачає відповідальність за кваліфікований вид цього злочину, кваліфікуючою ознакою якого є настання смерті потерпілого або інших тяжких наслідків. До настання смерті потерпілого чи інших тяжких наслідків винний ставиться байдуже,— тобто з побічним умислом. Якщо винний, залишаючи потерпілого у небезпечному для життя чи здоров’я потерпілого становищі, бажав настання його смерті, то діяння є навмисним убивством (ст. 115 КК України).
6. Відповідальність за ст. 135 КК настає з шістнадцяти років.
Відповідальними є особи, які зобов’язані піклуватися про потерпілого (вихователі, тренери, батьки, няні дитячих ясел тощо), а так само особи, які поставили своїми діями потерпілого в небезпечне для життя становище (водії транспортних засобів, мисливці тощо).
Винні, які вчинили проти потерпілого злочини (заподіяли тілесні ушкодження, зґвалтування, аборт) і залишили його без допомоги, підлягають відповідальності лише за статтями 121-122, 134, 155 КК.
Інший коментар до статті 135 Кримінального кодексу України
1. Безпосереднім об’єктом злочину є життя та здоров’я людини.
Моральним обов’язком кожної людини є подання допомоги особам, що перебувають у небезпечному для життя стані, а для деяких осіб – і правовий обов’язок, за невиконання якого передбачена відповідальність.
2. Об’єктивна сторона злочину полягає в бездіяльності у вигляді ненадання чи неналежного надання необхідної допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, за наявності можливості надання такої допомоги.
3. Небезпечний для життя – це стан, у якому опинилася особа, коли вона без сторонньої допомоги не має можливості до самозбереження внаслідок безпорадного стану. Причиною такого стану є хвороба, старість, малолітство або інший безпорадний стан (непритомність, наркотичне або алкогольне сп’яніння, травма, нещасний випадок або відсутність необхідних навичок під час знаходження в екстремальній ситуації, наприклад невміння плавати, та ін.).
Такий стан може бути також обумовлений діями або поведінкою винного.
4. Злочин вважається закінченим з моменту залишення потерпілого, який перебуває у безпорадному стані, без допомоги. При цьому не суттєво, відвернула б чи ні надана допомога з боку винного можливу смерть або інші наслідки для особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані.
5. Для відповідальності за цією статтею обов’язковою ознакою є наявність можливості з боку винного надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Відповідальність з боку такої особи виключається у разі відсутності такої можливості.
Якщо надання допомоги пов’язане із ризиком для життя, то питання про відповідальність повинне вирішуватися за правилами про крайню необхідність (див. коментар до ст.39). При цьому треба враховувати, що для певної категорії громадян така допомога є правовим обов’язком, зумовленим їх професійним чи службовим становищем (рятувальники, пожежники, працівники міліції та ін.).
6. Суб’єктивна сторона залишення потерпілого в небезпеці (ч.1 ст.135) характеризується умисною виною: винна особа усвідомлює небезпечність для життя і здоров’я потерпілого його стану і байдуже ставиться до настання смерті потерпілого чи тяжких наслідків для його здоров’я.
Мотиви залишення у небезпеці при цьому мають значення лише для індивідуалізації відповідальності і покарання, а на кваліфікацію дій винного не впливають.
7. Залишення матір’ю без допомоги своєї новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані (ч.2 ст.135), визнається кваліфікованим видом злочину.
При цьому під обумовленим пологами станом матері розуміють такий стан, у якому вона не може надати необхідну допомогу народженій нею дитині (безпорадний стан).
З суб’єктивної сторони злочин, передбачений ч.2 ст.135, характеризується умисною виною. Психічне ставлення до можливих наслідків може бути як у вигляді непрямого умислу, так і необережної вини.
Залишення матір’ю без допомоги своєї новонародженої дитини відразу ж після пологів, бажаючи її смерті, кваліфікується як замах на вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (ст.117).
8. Частина 3 цієї статті передбачає відповідальність у разі настання смерті потерпілого або інших тяжких наслідків – заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є причиновий зв’язок між залишенням у небезпеці та вказаними наслідками.
9. Суб’єктом злочину, передбаченого ст.135, є осудна особа, яка досягла 16 років.
Диспозиція статті передбачає три категорії осіб, які можуть бути притягнені до відповідальності за залишення в небезпеці: які зобов’язані були піклуватися про осіб, що перебувають в небезпечному для життя стані; які самі поставили потерпілого в небезпечний для життя стан; мати новонародженої дитини.
Зобов’язання піклування про осіб, що перебувають в небезпечному для життя стані, можуть бути зумовлені відповідними законами або іншими правовими актами.
Сімейний кодекс України, зокрема, зобов’язує батьків утримувати своїх неповнолітніх і непрацездатних повнолітніх дітей і піклуватися про них; діти, у свою чергу, зобов’язані утримувати непрацездатних батьків; подружжя – матеріально підтримувати одне одного.
Це може бути договір довічного утримання або договір про догляд за хворим, дитиною та ін.
Поставлення потерпілого в небезпечний для життя стан може бути зумовлено попередньою поведінкою особи, яка своїми діями створила ситуацію, коли інша особа була поставлена в небезпечний для життя стан. Наприклад, дії водія транспортного засобу, зокрема коли ним не були порушені правила безпеки руху але внаслідок порушення правил потерпілим життя останнього поставлено під загрозу, а водій не виконав обов’язків по наданню невідкладної допомоги.
10. Винні, які вчинили проти потерпілого злочин (заподіяння тілесних ушкоджень, зґвалтування, аборт) і залишили його без допомоги, підлягають відповідальності за ст.121, 122, 134, 155.