Нова редакція ст. 134 ККУ з Коментарями.

1. Проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти, –

карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Примушування до аборту без добровільної згоди потерпілої особи –

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

3. Незаконне проведення аборту, що спричинило тривалий розлад здоров’я, безплідність або смерть потерпілої особи, –

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

4. Примушування до стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи –

карається обмеженням волі на строк до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

5. Дія, передбачена частиною четвертою цієї статті, якщо вона спричинила смерть потерпілої особи чи інші тяжкі наслідки, –

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Коментар до ст. 134 КК України

1. Абортом у медицині називають передчасне припинення вагітності і вилучення з матки плідного яйця чи плоду, ще не здатного до життя поза тілом матері, у перші 28 тижнів вагітності.

2. У медицині відрізняють два види аборту: а) патологічний — вагітність припиняється внаслідок захворювання вагітної жінки; б) штучний — вагітність припиняється побічним втручанням в організм вагітної жінки. Патологічний аборт не є об’єктом кримінального права. Штучний аборт буває законним і незаконним (кримінальним).

3. Згідно з діючою в медичній практиці інструкцією «Про порядок проведення операції штучного переривання вагітності (аборту)» штучний перерив вагітності визнається законним, якщо він був проведений за згодою вагітної:

а) в стаціонарній медичній установі, спеціально пристосованій для проведення таких операцій;

б) у перші 12 тижнів вагітності чи в зв’язку з тим, що продовження вагітності і пологи загрожували життю жінки (у таких випадках аборт буде законним і тоді, коли вагітність тривала більше 12 тижнів).

4. Незаконним (кримінальним) визнається аборт, проведений за згодою потерпілої:

а) поза спеціальною медичною установою, незалежно від того, хто проводив операцію;

б) при тривалості вагітності більше 12 тижнів, якщо відсутні протипоказання вагітності і пологів;

в) особою, яка не має спеціальної вищої медичної освіти.

При наявності хоча б однієї з цих обставин аборт визнається незаконним (кримінальним).

5. У медичній літературі зазначається, що аборт, проведений навіть у лікарні з дотриманням усіх правил асептики й антисептики (зерзік — гниття), заподіює значну шкоду здоров’ю жінки (Авдеев М. Я. Курс судебной медицини.- М., 1959.- С. 494).

6. Вагітність при кримінальному аборті припиняється різними засобами:

а) механічними — введенням у матку різноманітних предметів (бушів, дерев’яних кийків тощо), розчинів (мила, соди, йоду тощо) або нанесенням ударів по животу і т. ін.;

б) медикаментозними — вживанням різних ліків чи хімічних речовин (хініну, сулеми, миш’яка, керосину тощо);

в) термічними — впливом тепла на тіло вагітної жінки (гарячі ванни, спринцювання і т. ін.).

Аборт може бути викликаний і психічною травмою, переляком. Обов’язковою ознакою аборту є настання злочинного наслідку — припинення вагітності. З цього моменту злочин вважається закінченим. Якщо ці наслідки не настали, то вчинене кваліфікується як замах на аборт за ст. 15 КК і відповідною частиною ст. 134 КК.

7. Проведення аборту — злочин навмисний. Необережне припинення вагітності під ознаки ст. 134 КК не підпадає. За певних умов необережне припинення вагітності може бути підставою для відповідальності за необережне тілесне ушкодження (ст. 128 КК України).

8. Аборт може бути проведений з різних мотивів (користь, співчуття). Судова статистика свідчить, що аборт проводять лікарі (12,3%), медсестри (11,6%) і особи, які це мають ніякої медичної освіти (76,1%).

9. Незаконне проведення аборту припускає згоду вагітної жінки на цю операцію. Якщо аборт проводиться без згоди потерпілої, то вчинене кваліфікується за ст. 121 КК. У тих випадках, коли жінку примусили вчинити аборт, дії винних кваліфікуються за ст. 121 КК, а якщо примушування не вдалося і операція не була проведена чи не була, завершена — як замах на примусовий аборт за ст. 15 і ст. 121 КК.

10. Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за два види аборту.

Проведення аборту особою, яка не має вищої медичної\ освіти (ч. 1 ст. 134 КК України). Суб’єктами цього злочину визнаються особи, які не мають вищої медичної освіти (медсестри, акушерки, фельдшери та інші особи, що мають середню медичну освіту), незалежно від того, де вони провели аборт, а також особи, які не мають ніякої медичної освіти.

Кваліфікований аборт (ч. 2 ст. 134 КК України). Незаконний аборт визнається кваліфікованим, якщо його проведення спричинило тривалий розлад здоров’я, безплідність, чи внаслідок якого сталася смерть потерпілої. За ч. 2 ст. 134 КК кваліфікуються випадки заподіяння смерті необережно. Якщо винний байдуже ставився до можливості настання смерті, то вчинене утворює сукупність умисного вбивства і проведення аборту (ст, 115 КК та ч. 2 ст. 134 КК України).

Спричинений абортом тривалий розлад здоров’я — це втрата загальної працездатності більше ніж на 15%^ чи. необхідність лікування наслідків аборту більше 21 дня, чи поява у потерпілої хвороби і т. ін.

11. Незаконне проведення аборту — злочин умисний, оскільки винна особа має при цьому мету припинити вагітність. Щодо настання смерті потерпілої вина може бути лише необережною.

12. Відповідальність за незаконне проведення аборту настає з шістнадцяти років. Жінка, якій було проведено кримінальний аборт, визнається потерпілою і кримінальній відповідальності не підлягає.

Інший коментар до статті 134 Кримінального кодексу України

1. Згідно зі ст.281 ЦК України фізична особа має невід’ємне право на життя і не може бути позбавлена життя. Частиною 6 цієї статті із змінами, внесеними Законом від 2 листопада 2004 р., які наберуть чинності з 1 січня 2005 р., штучне переривання вагітності, якщо воно не перевищує 12 тижнів, може здійснюватися за бажанням жінки, а у випадках, встановлених законодавством – і при вагітності від 12 до 22 тижнів. Перелік обставин, що дозволяють переривання вагітності після дванадцяти тижнів вагітності, встановлюється законодавством.

Цією ж статтею ЦК України до внесення зазначених змін передбачалось, відповідно до ст.50 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р., що за медичними та соціальними показаннями у випадках, встановлених законодавством, штучне переривання вагітності може бути проведене при вагітності від 12 до 28 тижнів.

2. З об’єктивної сторони проведення аборту дістає вияв у активних діях особи, яка його проводить, спрямованих на штучне переривання вагітності, які призвели до її фактичного переривання. Способи штучного переривання вагітності можуть бути різними:

1) механічний – введення в порожнину матки сторонніх предметів і рідин;

2) операційний – використання спеціально призначених інструментів;

3) токсичний – введення в організм жінки токсичних речовин;

4) вакуумно-респіраторний.

Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків у вигляді переривання вагітності.

3. Суб’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.1 ст.134, характеризується прямим умислом.

4. Частина 1 ст.134 передбачає відповідальність за проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти. Відповідно до Інструкції про порядок проведення операції штучного переривання вагітності такі операції можуть проводитись винятково лікарями акушерами-гінекологами у акредитованих стаціонарних лікувально-профілактичних закладах (пологові будинки, лікарні, у складі яких гінекологічні загально хірургічні відділення). Суб’єктом цього злочину може бути особа, яка досягла 16 років і яка не має спеціальної медичної освіти. До таких осіб відносяться і медичні працівники, в тому числі лікарі, які мають іншу фахову медичну підготовку. Проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти, завжди є незаконним.

5. Частина 2 ст.134 передбачає відповідальність за незаконне проведення аборту, що спричинило тривалий розлад здоров’я, безплідність або смерть потерпілої.

Незаконним має вважатись аборт, який 1) проведений особою, яка не має спеціальної медичної освіти, або 2) проведений лікарем акушером-гінекологом (медичним працівником, що має належну спеціальну медичну освіту, наявність якої надає право на проведення операції штучного переривання вагітності) з порушенням підстав та порядку його проведення.

6. Підстави і порядок проведення операцій штучного переривання вагітності строком до 12 тижнів регламентуються Інструкцією про порядок проведення операції штучного переривання вагітності та Інструкцією про порядок проведення операції штучного переривання вагітності методом вакуум-аспірації, які затверджені наказом МОЗ від 28 червня 1994 р. № 111, а підстави і порядок проведення медикаментозного штучного переривання вагітності ранніх строків (вагітності в терміні до 49 днів з першого дня останньої менструації) – Інструкцією про порядок проведення медикаментозного штучного переривання вагітності ранніх строків шляхом застосування препаратів міфепростону та мізопростону й інших зареєстрованих в Україні препаратів аналогічної дії, затвердженою наказом МОЗ від 5 травня 2003 р. № 192.

7. Закон надає право на аборт кожній жінці при дотриманні певних правил і відсутності медичних протипоказань. Дозволяється проведення аборту тільки в спеціальних акредитованих закладах охорони здоров’я і фахівцями, які мають необхідну кваліфікацію, підготовку і дозвіл на проведення аборту.

8. Переривання вагітності строком до 12 тижнів може проводитися будь-якій жінці за її бажанням за відсутності медичних протипоказань, які визначені в Інструкції про порядок проведення операції штучного переривання вагітності: гостра і підгостра гонорея; гострі і підгострі запальні процеси будь-якої локалізації; гострі інфекційні хвороби. Інші протипоказання для переривання вагітності строком до 12 тижнів в нормативних актах не передбачені. Перелік обставин, що дозволяють штучне переривання вагітності після дванадцяти тижнів вагітності, згідно з ч.3 ст.6 і ст.281 ЦК України, встановлюється законодавством. На даний час такий перелік не встановлений. Переривання вагітності від 12 до 28 тижнів до 1 січня 2005 р. могло бути проведене за наявності медичних чи соціальних показань, перелік яких містився в додатках № 1 і № 2 до постанови КМУ “Про порядок штучного переривання вагітності від 12 до 28 тижнів” від 12 листопада 1993 р. № 926. При цьому за наявності медичних показань вагітність переривалась на підставі відповідного висновку лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу за місцем диспансерного нагляду хворої жінки, а за наявності соціальних показань – на підставі заяви жінки, до якої повинен бути доданий відповідний документ, що підтверджує необхідність штучного переривання вагітності. До соціальних показань вказаною постановою КМУ віднесені: наявність трьох і більше дітей; розлучення під час вагітності; смерть чоловіка під час вагітності; вагітність внаслідок зґвалтування; перебування жінки або її чоловіка у місцях позбавлення волі; позбавлення жінки батьківських прав; наявність у жінки дитини-інваліда; тяжке захворювання або травма чоловіка, що зумовили його інвалідність під час вагітності дружини. Крім того, постановою передбачалось, що при вагітності від 12 до 28 тижнів її штучне переривання могло бути проведено за наявності у вагітної жінки захворювань, що не зазначені в затвердженому постановою переліку, але при яких продовження вагітності та пологи становлять загрозу для здоров’я або життя вагітної, а також інших соціальних показань, що не обумовлені переліком, але визнані поважними для вагітної, на підставі дозволу постійно діючої комісії у складі, що затверджується відповідним органом охорони здоров’я.

9. Незаконним аборт, проведений лікарем акушером-гінекологом, буде у разі:

1) відсутності підстав для проведення аборту: а) наявність медичних протипоказань для проведення аборту (при терміні вагітності до 49 днів медичні протипоказання щодо медикаментозного аборту визначаються згідно з Інструкцією про медичне застосування засобів міфепристону та мізопростону (інформація для лікарів), затвердженими наказом МОЗ “Про державну реєстрацію лікарських засобів” від 29 липня 2002 р. № 289; при терміні вагітності до 12 тижнів медичні протипоказання визначаються згідно з Інструкцією про порядок проведення операції штучного переривання вагітності, затвердженої наказом МОЗ від 28 червня 1994 р. № 111; при терміні вагітності від 12 до 28 тижнів медичні показання визначались згідно з додатком № 1 до постанови КМУ “Про порядок штучного переривання вагітності від 12 до 28 тижнів” від 12 листопада 1993 р. № 926; при вагітності понад 28 тижнів проведення аборту заборонено, за винятком випадків, якщо необхідність її переривання зумовлена станом крайньої необхідності); б) відсутність соціальних показань для проведення аборту при строку вагітності від 12 до 28 тижнів (перелік соціальних показань містився в додатку № 2 до постанови КМУ “Про порядок штучного переривання вагітності від 12 до 28 тижнів” від 12 листопада 1993 р. № 926);

2) проведення аборту з порушенням визначеного названими нормативно-правовими актами порядку його проведення: а) не у спеціально акредитованих закладах охорони здоров’я; б) без відповідного документального оформлення, в тому числі без заповнення згоди на проведення штучного переривання вагітності ранніх строків та інформування вагітної жінки про можливі наслідки переривання вагітності певним способом; в) проведення аборту недозволеними чи забороненими способами (методами) або з порушенням Методики проведення аборту (наприклад, проведення медикаментозного штучного переривання вагітності в терміні до 49 днів з порушенням методики медикаментозного штучного переривання вагітності ранніх строків шляхом застосування препаратів міфепристону та мізопристону й інших зареєстрованих в Україні препаратів аналогічної дії (додаток до названої Інструкції МОЗ від 5 травня 2003 р.)).

10. Під тривалим розладом здоров’я треба розуміти такий розлад здоров’я, який пов’язаний з тривалим порушенням функцій яких-небудь органів потерпілої (зору, слуху, мови, кінцівок тощо), а так само втрату працездатності (тимчасову тривалістю понад 21 день, постійну – від 10 %).

Обов’язкова ознака об’єктивної сторони кваліфікованого виду незаконного проведення аборту – наявність причинового зв’язку між незаконним проведенням аборту і наслідками у вигляді смерті, безплідності чи тривалого розладу здоров’я потерпілої.

11. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.134, характеризується різним психічним ставленням винного до факту проведення аборту (прямий умисел) і його подальших наслідків (необережна вина).

12. При умисному ставленні винного до наслідків незаконно проведеного аборту залежно від виду умислу і наслідків його дії необхідно кваліфікувати: а) за наявності прямого умислу до заподіяння смерті, тривалого розладу здоров’я чи безплідності потерпілої – як умисне вбивство чи умисне заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень; б) за наявності непрямого умислу до смерті безплідності потерпілої чи тривалого розладу її здоров’я, тобто коли винний усвідомлює можливість настання таких наслідків, не бажає їх, але свідомо припускає їх настання, – за сукупністю злочинів за ст.115 або 122 і ч.1 чи ч.2 ст.134.

13. Суб’єктом злочину за ч.2 ст.134 може бути як особа, яка не має спеціальної медичної освіти, оскільки проведення нею аборту завжди є незаконним, так і лікар акушер-гінеколог, який має право проводити операції штучного переривання вагітності, за умови, що передбачені ч.2 ст.134 наслідки спричинені проведенням ним аборту незаконно. Само по собі незаконне проведення аборту лікарем акушером-гінекологом, за що передбачалась відповідальність ч.1 ст.109 КК 1960 р., за відсутності наслідків у вигляді заподіяння шкоди життю чи здоров’ю потерпілої, кримінальної відповідальності не тягне.

14. Оскільки ч.2 ст.134 передбачає відповідальність за незаконне проведення аборту, що спричинило тривалий розлад здоров’я, безплідність чи смерть потерпілої, то настання таких наслідків внаслідок проведення аборту лікарем акушером-гінекологом на законних підставах при необережному ставленні до таких наслідків повинно кваліфікуватися за ст.128 чи ст.119 як необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження чи як вбивство через необережність.