Нова редакція ст. 12 ККУ з Коментарями.

1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

2. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

3. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

4. Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п’яти років.

5. Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

6. Особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

7. Ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин.

Коментар до ст. 12 КК України

І. У кримінальному праві класифікація злочинів проводиться за різними підставами:

1. За ознаками та видами об’єкту злочинів.

2. За формами вини.

3. За мотивами вчинення.

4. За ступенем тяжкості наслідків.

За ознаками та видами об’єктів виділяють:

1. Злочини проти особи.

2. Проти держави.

3. Посадові злочини.

4. Господарські злочини.

5. Проти власності та інші.

За формами вини злочини розподіляються на:

1) навмисш — крадіжка, хабарництво, хуліганство, зґвалтування та інші;

2) необережні — порушення правил безпеки, халатність.

Деякі злочини можуть бути вчинені як навмисно, так і необережно — вбивство, спричинення тілесних ушкоджень, знищення чужого майна тощо.

За мотивами вчинення злочини ділять на:

1) корисливі — викрадання, хабарництво;

2) вчинювані за мотивом помста — вбивство (п. 8 ч. 2 ст. 115, 127 КК України);

3) вчинювані із хуліганських спонукань — п. 7 ч. 2 ст. 115, 296 КК.

II. Класифікація злочинів у ст. 12 КК проведена за ознакою їх суспільної тяжкості. Всі злочини поділені на чотири групи (класи):

1. Злочини невеликої тяжкості;

2. Середньої тяжкості;

3. Тяжкі і

4. Особливо тяжкі.

III. Законодавча класифікація злочинів має значення для кваліфікації злочинів, для призначення виду і розміру покарання за злочин, для звільнення особи від кримінальної відповідальності чи від покарання за злочин.

Інший коментар до статті 12 Кримінального кодексу України

1. Класифікація злочинів — це розподіл злочинів, передбачених чинним Кодексом, на групи за певними ознаками. В теорії кримінального права злочини поділяються в залежності від важливості об’єкта, який охороняється, способів вчинення злочинів, форм вини тощо. Законодавча класифікація злочинів здійснена в ст. 12 за однією з ознак — тяжкості злочину, в основу чого покладено ступінь його суспільної небезпеки, що виражається в санкціях статей. В Кримінальному кодексі 1960 року не було чітко визначеної системи класифікації злочинів, що створювало певні ускладнення на практиці.

2. При класифікації злочинів враховуються максимальні покарання, передбачені в статтях Особливої частини Кодексу, а не ті, які обираються судом для конкретної особи. Як передбачено в ст. 12, для злочинів невеликої тяжкості — це позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м’яке покарання; для злочинів середньої тяжкості — позбавлення волі на строк не більше п’яти років; для тяжких злочинів — позбавлення волі на строк не більше десяти років. Особливо тяжким є злочин, за який передбачене покарання в виді позбавлення волі на строк понад десяти років або довічного позбавлення волі.

Оскільки в ст. 12 відсутнє посилання, до якої групи за ступенем тяжкості можуть відноситись необережні злочини, то законодавець передбачає включення таких злочинів до будь-якої з перелічених чотирьох груп злочинів, в тому числі і до особливо тяжких. У чинному Кодексі містяться склади необережних злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років (наприклад, ч. 2 ст. 267, ч. 2 ст. 274, ч. З ст. 276 та ін.). Ці злочини слід вважати особливо тяжкими на підставі ст. 12. Між тим, така позиція законодавця є не безспірною. Які б тяжкі наслідки не наступили від злочинів, сама по собі необережна форма вини представляє значно меншу суспільну небезпеку вчиненого, ніж при умисній формі вини. Такі злочини не завжди можна відносити до особливо тяжких.

3. Майже всі інститути і норми Загальної частини Кодексу пов’язані з класифікацією злочинів. Так, віднесення злочинів до тої чи іншої класифікаційної групи впливає на можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності, враховується при призначенні покарання, умовно-дострокового звільнення від покарання, заміни не відбутої частини покарання більш м’яким, при застосуванні амністії тощо.

Класифікація злочинів впливає і на побудову Особливої частини Кодексу, зокрема на розподіл складів злочинів на прості, кваліфіковані, особливо кваліфіковані та з пом’якшуючими обставинами. Класифікація злочинів зобов’язує при конструюванні санкцій за злочини враховувати наслідки віднесення злочинів до тої чи іншої групи в залежності від визначення вищої межі позбавлення волі.