Нова редакція ст. 11 ККУ з Коментарями.

1. Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом кримінального правопорушення.

2. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Коментар до ст. 11 КК України

1. Чинний Кримінальний кодекс України, визначаючи діяння як злочин, виділяє в ньому дві головні ознаки — суспільну небезпечність та протиправність. Ст. 11 КК виділяє дві важливі особливості злочину — вчинення злочину винно-навмисно чи необережно, а також караність злочину. Отже, юридичне визначення поняття злочину може бути таким: злочином називається суспільне небезпечне, винне і каране діяння (дія чи бездіяльність), передбачене кримінальним законом.

Практичне значення поняття злгічину в тому, що воно окреслює коло кримінальне караних діянь, дає злочинові чітку суспільно-політичну характеристику, вказує на його соціальну спрямованість і суспільну небезпечність, викриває зміст тих суспільних благ (цінностей), які виступають його об’єктом, виконує роль міри (масштабу) для відмежування злочину від інших правопорушень.

Законодавче визначене поняття злочину, по-перше, утворює в громадській свідомості образ і характер забороненого кримінальним законом діяння і, таким чином, виконує інформаційну та запобіжницьку роль. По-друге, воно дає правозастосовникам знання про злочин, уяву про його головні ознаки, істотні особливості, що дає змогу відмежовувати його від незлочинних дій. Розмежування злочину і дій не злочинних — дуже важливе практичне завдання, бо від того, як воно буде виконане, залежить доля громадянина, його волі, прав і законних інтересів, а також стан і рівень законності в суспільстві.

Враховуючи всі ознаки злочину, його можна визначити як заборонене кримінальним законом суспільне небезпечне, винне та протиправне посягання на суспільні відносини, що завдає або призводить до суспільне небезпечної шкоди чи утворює реальну загрозу заподіяння

такої шкоди. Із законодавчого визначення злочину випливає, що це: суспільне небезпечне, протиправне, аморальне, винне та каране діяння.

2. Злочинне діяння. Поняття злочину у ст. 11 КК визначається через поняття суспільне небезпечного діяння. Злочинним діянням у кримінальному праві визнається поведінка людини — дії чи бездіяльність,— що спричиняє суспільне небезпечну шкоду, або загрожує заподіянням такої шкоди. Таке діяння містить у собі суспільне істотні:

а) дії (активна поведінка);

б) бездіяльність (невиконання обов’язків);

в) наслідки діяння;

г) причинний зв’язок між діянням та його наслідками.

Значення поняття діяння у визначенні злочину полягає в тому, що злочинною І караною визнається лише певна поведінка людини у вигляді дії чи бездіяльності. Не утворюють злочину і не можуть бути караними думки, переконання, погляди людини, хоча 6 вони буди і дуже суспільна шкідливими.

3. Суспільна небезпечність діяння. Найістотніша, головна ознака злочину — його суспільна небезпечність: властивість злочину заподіювати тяжку шкоду пануючому в суспільстві правопорядку або ставити під загрозу заподіяння такої шкоди. Суспільна небезпечність злочину — це його об’єктивна проява, його зовнішня шкідливість. Суспільна небезпечність визначається:

а) суспільною цінністю, важливістю тих суспільних відносин (об’єкта), на які спрямоване посягання;

б) характером та розміром заподіяної шкоди;

в) способом дії;

г) мотивами дії;

д) ступенем вини.

Діяння визнається суспільне небезпечним за наявності сукупності цих його ознак. Але головна його суспільне небезпечна властивість полягає в тому, що злочин шь шкоджує важливі, найбільш цінні суспільні відносини, і ці пошкодження значні, істотні, тобто цим спричиняється тяжка шкода. Суспільна небезпечність є властивістю всілякого злочину, вона — його суспільно-політична характеристика. Суспільна небезпечність невід’ємна від злочину.

Дії, які не мають таких властивостей, не можуть визнаватися злочинними. Іншими словами, злочин — це небезпечне пошкодження суспільних відносин, яке загрожує вільному існуванню суспільства. Сйме цим злочин і відрізняється від інших правопорушень.

Суспільна небезпечність має два виміри — характер і ступінь.

Характер суспільної небезпечності діяння складають його, так би мовити, якісні показники. Визначається він суспільною цінністю об’єкта посягання, а також злочинними наслідками, способом вчинення злочину, мотивом і формою вини. Характером суспільної небезпечності відрізняються види злочинів. Так, характер суспільної небезпечності вбивства інший, ніж хуліганства.

Ступінь суспільної небезпечності діяння складає, так би мовити, кількість небезпеки, а вона визначається головним чином, способом вчинення злочину та розміром заподіяної шкоди. Ступенем суспільної небезпечності відрізняються злочини одного виду. Наприклад, ступінь суспільної небезпечності простої крадіжки (ч. І ст. 185 КК України) значно менший від крадіжки з прониканням в житло (ч. З ст. 185 КК України).

Злочин характеризується певним ступенем суспільної небезпечності. Незначна ступінь суспільної небезпечності діяння виключає визначення його як злочину. Так, згідно з ч. 2 ст. 11 КК, не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК, але через малозначність не становить суспільної небезпеки. Малозначність діяння позначає незначний обсяг посягання на важливий об’єкт або посягання на незначний, малоцінний об’єкт. Частина 2 ст. 11 КК підкреслює відсутність злочину в діяннях, які не мають суспільної небезпечності, закріплює принцип економії кримінальної репресії, стимулює застосування засобів громадського впливу.

4. Протиправність діяння. Протиправність діяння — обов’язкова, невід’ємна ознака злочину. Вона вказана у ст. 2 та ст. 11 КК. Злочином може бути визнано лише таке діяння, яке позначене в законі, передбачене законом. Не передбачене законом — не злочин: пшіит сгітеп 8іпе 1е§е. Визнання чи не визнання того чи іншого діяння злочином — повноваження лише Вищого органу законодавчої влади України.

Таким чином, Протиправність — форма виразу суспільної небезпечності діяння, що закріплена у законі, законом. Протиправність є юридичним відображенням у законі суспільної небезпечності злочину, оскільки протиправним може бути визнане лише суспільне небезпечне діяння. Протиправність — це забороненість діяння кримінальним законом.

5. Винність діяння. Згідно зі ст. 11 КК, злочином може бути визнано тільки винне діяння, тобто вчинене навмисно чи необережно. Невинне заподіяння суспільна небезпечної шкоди (савив) злочином не визнається. Саме винність діяння є головним внутрішнім змістом злочину, бо якраз

у цьому знаходить вихід лиха воля злочинця. Тому і в провинність особі можна поставити лише такі дії та їх наслідки, які охоплювались її умислом, намірами, які вона передбачала або могла усвідомлювати та передбачати. Об’єктивно насталі наслідки, яких особа не могла усвідомлювати і передбачати, не можна ставити їй у провину.

Наприклад, Б. на вечорницях у хаті В. у відповідь на жарт В., яка плеснула на нього водою із кухля, схопив відро з рідиною, що стояло в кутку, і плеснув із відра рідиною на В., яка стояла біля печі. У відрі був бензин. Від вогню в печі бензин загорівся, спалахнула й одежа на В. Внаслідок В. були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, а майно в її хаті згоріло. Розглядаючи цю справу, суд зазначив, що Б. не знав, яка рідина була у відрі, не передбачав і не міг передбачити, що від його дій настануть такі наслідки, а тому він не повинен і не може нести кримінальну відповідальність за невинно заподіяну шкоду.

6. Караність діяння. Визнання діяння злочином водночас значить визнання і його караності, оскільки воно заборонене з погрозою покарання. Як немає покарання без злочину, так і немає злочину без покарання. Видом та розміром покарання, встановленого законом за конкретний злочин, дається оцінка його суспільної небезпечності, визначається його тяжкість, установлюються підстави віднесення його до тієї чи іншої групи у певній класифікації.

7. Аморальність діяння. Кожен злочин є, крім всього іншого, також аморальним вчинком, грубим порушенням панівної моральності суспільства. Порушення моральних норм дуже негативно впливає на дотримання кримінально-правових норм, оскільки порушення правових норм є водночас порушенням і норм моралі. А порушення моральних норм дуже послаблює силу закону, оскільки сила закону в його моральних підставах, засадах. Наскільки міцні моральні підстави, засади закону, настільки міцний і сам закон. Закони слабкі, якщо слабкі звичаї,— твердив Цицерон.

Отже, злочином є суспільне небезпечне, протиправне, винне, каране і аморальне діяння, передбачене кримінальним заковом.

Інший коментар до статті 11 Кримінального кодексу України

1. Аналіз ст. 11 дає підстави для висновку, що поняття злочину включає такі ознаки:

– наявність діяння;

– передбаченість діяння чинним Кодексом;

– суспільне небезпечний характер діяння;

– винність особи у вчиненні діяння;

– вчинення діяння суб’єктом злочину.

2. Злочин має місце лише тоді, коли особою вчинене певне діяння. Ст. її тлумачить термін діяння, як дію або бездіяльність.

Злочинна дія — це активна форма поведінки особи.

Злочинна бездіяльність — це пасивна форма поведінки людини. Вона Іює місце тоді, коли на особу покладались законом, договором, випливали з професійних, посадових, сімейних відносин певні обов’язки і особа їх не виконала.

3. Наступною ознакою поняття злочину є передбаченість діяння кримінальним законом. Це означає, що злочин має місце лише тоді, поли те чи інше діяння безпосередньо передбачено статтею Особливої частини Кодексу.

4. Суспільна небезпека як ознака злочину полягає в тому, що злочин залодіює або створює загрозу заподіяння шкоди об’єктам кримінально-правової охорони. Ця ознака виражає соціальну сутність злочину, її називають матеріальною ознакою злочину.

У теорії кримінального права суспільна небезпека визначається двома критеріями: характером і ступенем. Характер суспільної небезпечності — це якісний показник, що визначається групою соціальних цінностей, на які посягає злочин, а також співставленнцм у межах одного і того ж об’єкта окремих складів злочину.

Якраз за характером суспільної небезпеки злочинів і побудована Особлива частина Кодексу.

Найбільш високий характер суспільної небезпеки в сучасних умовах властивий злочинам проти основ національної безпеки України (розд. І Особливої частини Кодексу), проти життя та

здоров’я населення (розд. II), проти волі, честі та гідності особи (розд. ПІ) тощо. Ступінь суспільної небезпеки — це кількісний показник. На нього в межах окремого складу злочину впливають форма вини, мотив і мета злочину, спосіб вчинення, обстановка, стадії вчинення злочину, тяжкість наслідків. Наприклад, крадіжка, вчинена з метою отримання коштів для збагачення, і крадіжка, викликана складним матеріальним становищем злочинця будуть мати різний ступінь суспільної небезпеки.

5. Злочин — це завжди винне діяння. Особа при вчиненні злочину має відповідне психічне відношення до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кодексу, та їх наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Жодне діяння, які б небезпечні наслідки не наступили, не може розглядатися як злочин, якщо воно вчинене невинно. Наприклад, застосування до винної особи фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми діями, дії непереборної сили тощо.

Ця ознака не була безпосередньо передбачена в ст. 7 Кримінального Кодексу 1960 року як ознака злочину. Але в розробках вчених вона завжди називалась як ознака злочину. При цьому робилось посилання на ст. З Кримінального Кодексу 1960 року, яка проголошувала, що кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину.

6. Новою ознакою поняття злочину за ст. 11 чинного Кодексу е посилання на те, що злочинне діяння вчинюється суб’єктом злочину. Поняття суб’єкта злочину дано в ст. 18. Якщо діяння вчинено особою, у якої відсутні ознаки суб’єкта злочину, то таке діяння не можна вважати злочином, воно може визначатись тільки як су спільно небезпечне діяння.

7. Передбачені і проаналізовані ознаки поняття злочину безпосередньо вказані в ст. 11. Між тим у теорії кримінального права називається ще одна ознака, характерна для поняття злочину. Мова йде про те, що за вчинення злочину завжди передбачається застосування до винної особи покарання. Більшість вчених серед ознак поняття злочину називають караність діяння. При цьому підкреслюється, що кримінальний закон, забороняючи певні діяння, передбачає за порушення цих заборон застосування покарання. Це не означає, що передбачені в кримінальному законі покарання (ст. 51—64) обов’язково і в усіх випадках повинні застосовуватись за вчинення суспільне небезпечного діяння. Цілий ряд статей чинного Кодексу передбачає можливість звільнення особи, винної у вчиненні злочину, від кримінальної відповідальності або покарання (ст. 44—49, 74). Однак це не знімає тезу про караність як обов’язкову ознаку злочину. Покарання не може існувати без вчинення злочину і в зв’язку з цим може бути наслідком тільки реально вчиненого особою злочину. Вказана ознака логічно виводиться з поняття злочину, передбаченого чинним Кодексом. Тому до названих раніше ознак поняття злочину слід додати і таку ознаку, як караність діяння. Доцільно відмітити, що законодавець Росії безпосередньо ввів караність діяння як ознаку злочину.

8. У ч. 2 ст. 11 передбачено положення, згідно з яким при певних умовах діяння не розглядається як злочин. Мова йде про так звані малозначні діяння, в яких:

– формально містяться ознаки діяння, передбаченого чинним Кодексом, тобто формальна ознака злочину присутня;

– відсутня матеріальна ознака злочину, тобто діяння або зовсім не містять суспільної небезпеки або вона е мізерною.

У зв’язку з тим, що чинний Кодекс декриміналізував ряд діянь з 1 вересня 2001 р., вони не можуть розглядатись як малозначні, тому що відсутня їх кримінально-правова заборона.

Малозначність діяння в зв’язку з відсутністю суспільної небезпеки не містить складу злочину, але може містити склад іншого правопорушення, наприклад адміністративного чи дисциплінарного. В такому випадку до особи, яка його вчинила, можуть застосовуватися заходи адміністративного чи дисциплінарного впливу, які не є кримінальним покаранням.