Нова редакція ст. 118 ККУ з Коментарями.

Умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, –

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Коментар до ст. 118 КК України

1. Кримінальна відповідальність за вбивство настає лише тоді, коли воно було вчинене в стані необхідної оборони, але винний явно, безсумнівно, перевищив її межі.

2. Злочинність вбивства при перевищенні меж необхідної оборони полягає в тому, що заподіяння його не було необхідним. Винний міг захистити свої інтереси (чи іншої особи) без заподіяння смерті нападаючому. Але оскільки це було вчинено при захисті правоохоронних інтересів винного від нападу потерпілого, то вбивство в стані необхідної оборони з перевищенням її меж визнається законом вчиненим при пом’якшуючих відповідальність обставинах.

3. За змістом закону перевищення меж необхідної оборони — це явна, очевидна невідповідність захисту характерові і небезпеці нападу, коли нападаючому навмисно спричиняється смерть.

4. Якщо нападаючому була заподіяна шкода (навіть смерть) з необережності, то це не буде перевищенням меж необхідної оборони.

5. Перевищення меж необхідної оборони може статися, лише під час оборони, коли винний перебував у стані необхідної оборони і діяв з мотиву захисту. Якщо ж цього стану ще не було, тобто напад ще не почався і не було ніяких підстав вважати, що він негайно і неминуче почнеться, або напад уже закінчився і не було ніяких підстав вважати, що він продовжуватиметься, то заподіяна в таких випадках смерть не може кваліфікуватися за ст. 118 КК. Відповідальність у таких випадках настає на загальних підставах як за звичайний злочин проти особи ( стаття 115 КК ).

6. Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, треба враховувати не лише відповідність чи невідповідність знаряддя захисту і нападу, характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил нападаючих і тих, хто захищаеться, а саме: місце і час, раптовість нападу, неготовність до його відбиття, кількість нападаючих і тих, хто захищається, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров’я тощо) та інші обставини.

7. Стаття 118 КК охоплює також вбивство злочинця під час його затримання з метою доставлення до відповідних органів влади, якщо при цьому були перевищені межі необхідності.

8. Якщо вбивство було вчинене в стані необхідної оборони з перевищенням її меж і той, хто захищався, перебував у стані фізіологічного афекту, то дії винного кваліфікуються за ст. 118 КК, тобто за більш м’яким законом, а не за ст. 116 КК.

9. Замах на вбивство не підпадає під ознаки ст. 118 КК, оскільки при щіому не може бути перевищення меж необхідної оборони.

10. Досить складною є оцінка діяння винного в стані так званої уявної оборони, тобто тоді, коли в дійсності нападу не було, а винному лише здалося, що на нього нападають.

Відповідальність за вбивство в стані уявної оборони настає в залежності від конкретних обставин, вона:

а) підпадає під ознаки ст. 118 КК — якщо вся обстановка події давала підстави думати, що це був справжній напад, але винний перевищив межі тієї оборони, яка була необхідною при відповідному реальному посяганні;

б) охоплюється ст. 115 КК — якщо обстановка не давала підстав для помилкового висновку про напад і винний міг розібратися в обставинах подій, але був неуважним, байдужим;

в) відповідальність виключається, якщо обстановка давала достатні підстави вважати, що відбувається дійсне? реальне посягання і винний не міг усвідомлювати своєї помилки (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р.).

11. Вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, охоплюється ст. 118 КК і в тих випадках, коли воно має обтяжуючі ознаки, передбачені пунктами 1, 2, 5, 13 ч. 2 ст. 115 КК.

Інший коментар до статті 118 Кримінального кодексу України

1. Статтею 118 фактично встановлена відповідальність за два самостійних злочини, які вчинені за пом’якшуючих обставин і в яких безпосереднім об’єктом є життя людини: умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони і умисне вбивство в разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

2. Об’єктивною стороною вбивства при перевищенні меж необхідної оборони є умисне позбавлення життя того, хто посягає, з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання, коли спричинення такого результату явно не відповідає небезпечності посягання чи обстановці захисту.

Об’єктивною стороною вбивства при перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця, є умисне позбавлення життя особи, що вчинила злочин, під час дій, спрямованих на її затримання і доставлення до відповідних органів влади, коли спричинення смерті не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця.

3. Стаття 27 Конституції України передбачає право кожного громадянина захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Це положення реалізується в ст.36 чинного Кодексу про необхідну оборону. Перевищення меж необхідної оборони полягає в умисному заподіянні тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (див. коментар до ст.36).

4. Щоб встановити наявність чи відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, слідство і суд повинні врахувати не лише відповідність чи невідповідність знаряддя захисту і нападу, але і характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил нападаючих і тих, хто захищався, а так само: місце і час, раптовість нападу, неготовність до його відбиття, кількість нападаючих і тих, хто захищається, їх фізичні дані (вік, стать, інвалідність, стан здоров’я) та інші обставини.

Лише за наявності стану необхідної оборони можна зробити висновок, перевищила особа межі необхідної оборони чи ні.

5. Слід також мати на увазі вимоги кваліфікації за ч.4 і 5 ст.36 про те, що особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідності заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту, а також за застосування зброї або будь-яких засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або групи осіб і для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Якщо при необхідній обороні випадково вчинено вбивство особи, яка не причетна до нападу, особа, що захищалась, буде нести відповідальність за вбивство через необережність за ст.119.

Коли при перевищенні меж необхідної оборони потерпілому заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть, при відсутності умислу на позбавлення життя дії винного належить кваліфікувати за ст.124.

Дії осіб, що вчинили вбивство при перевищенні меж необхідної оборони й одночасно перебували в стані сильного душевного хвилювання, що раптом виникло, належить кваліфікувати за ст.118.

6. Необхідно відрізняти необхідну оборону від уявної оборони, коли реального суспільно небезпечного посягання не було і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

Якщо особа, перебуваючи в стані уявної оборони, не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення про наявність посягання, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах реального посягання, вона підлягає відповідальності за ст.118, щоб винний відповідав за фактично скоєне і в той же час не було застосування закону по аналогії.

У тому ж випадку, коли особа не усвідомлювала факту відсутності реального посягання, але повинна була і могла це усвідомлювати, і, припустившись помилки, заподіяла “посягаючому” шкоду, вона підлягає відповідальності за вбивство з необережності (ст.119) або необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст.128) (про уявну оборону див. коментар до ст.37).

7. Вбивство під час правомірного затримання особи, яка вчинила злочин, або після його вчинення при затриманні і доставленні її до відповідних органів влади, якщо при цьому не допущено явної невідповідності заходів затримання характеру і ступеню суспільної небезпечності вчиненого та обставинам затримання, не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Затримання відрізняється від необхідної оборони тим, що активно діє не злочинець, а особа, яка вживає заходів для затримання злочинця, якщо при цьому не допущено явної невідповідності заходів затримання характерові і ступеню суспільної небезпечності та обставинам затримання.

Згідно із Законами України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р. № 565-ХІІ, “Про Державну прикордонну службу України” від 3 квітня 2003 р. № 661-ІV, “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 р. № 2135-ХІІ та ін. працівники, які у зв’язку з виконанням службових обов’язків заподіяли шкоду нападаючому чи затриманому, не несуть за це кримінальної відповідальності, якщо діяли з додержанням закону.

Дії громадян, які при виконанні громадського обов’язку по підтриманню правопорядку заподіяли шкоду особі чи вчинили вбивство особи у зв’язку із вжиттям заходів по припиненню її суспільно небезпечного посягання, по затриманню з метою передачі чи доставки у відповідні органи, повинні розглядатись як вчинені в стані необхідної оборони або у стані затримання особи, що вчинила злочин, якщо ними не було допущено явної невідповідності заходів затримання характеру і ступеню суспільної небезпечності вчиненого та обставинам затримання (про затримання особи, що вчинила злочин, викладено в коментарі до cт. 38).

8. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною (стосовно смерті умисел може бути як прямий, так і не прямий), а також метою – захистом від суспільно небезпечних посягань або затриманням злочинця.

9. Суб’єктом злочину є особа, яка досягла віку 16 років і перебуває в стані необхідної або уявної оборони чи правомірного затримання особи, що вчинила злочин.