Нова редакція ст. 238 ККУ з Коментарями.

1. Приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, в тому числі радіаційний, стан, який пов’язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров’я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою –

караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, вчинені повторно або в місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, –

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Коментар до ст. 238 КК України

1. Згідно зі ст. 25 Закону України від 26 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища» (ЗУ. Том 2.— К., 1991.— С. 61) порядок надання інформації про екологічний стан і захворювання населення визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Предметами утаювання або перекручення є: а) відомості про стан екологічної обстановки, тобто інформація про стан радіоактивного та іншого забруднення води, повітря, продуктів тощо; б) відомості про стан захворювання людей у районах з підвищеною екологічною небезпекою.

3. Суб’єктами злочину є посадові особи, які відповідальні за збирання, узагальнення такої інформації і надання її відповідним державним органам.

4. Якщо внаслідок утаювання чи перекручення (фальшування) такої інформації сталася загибель людей чи спричинено інші тяжкі наслідки чи утаювання, або перекручення було вчинене повторно, то діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 238 ЮС.

Інший коментар до статті 238 Кримінального кодексу України

1. Об’єктом цього злочину є порядок інформування про екологічне чи радіаційне забруднення території, що негативно впливає на здоров’я людей, рослинний та тваринний світ, а також на стан захворюваності населення на цих територіях.

2. Предметом злочину є відомості про екологічний, у тому числі радіаційний, стан в певних районах чи на певних територіях. Цей стан, згідно зі ст.33 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р. № 1264-ХІІ, визначається додержанням або порушенням існуючих екологічних нормативів.

3. Об’єктивна сторона злочину характеризується такими діяннями:

а) приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, у тому числі радіаційний стан, який пов’язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров’я людей, рослинний та тваринний світ;

б) приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою.

Приховування може виражатися у бездіяльності відповідальної службової особи або несвоєчасному інформуванні нею про різку зміну (або значне перевищення встановлених нормативів і звичайного для даної місцевості ступеня радіації) екологічного чи радіаційного стану, який пов’язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і можливістю реального негативного впливу такого стану на здоров’я людей, рослинний та тваринний світ, а також на стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою.

Відповідно до ч.2 ст.25 зазначеного Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” порядок інформування про стан навколишнього природного середовища визначається КМУ. Постановою КМУ від 17 листопада 2001 р. № 1520 (в редакції постанови від 16 червня 2004 р. № 770) затверджене Положення про Державну екологічну інспекцію. Згідно з ч.1 п.4 організовує та здійснює державний контроль за:

– додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів (крім надр та лісів), екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами і організаціями, громадянами;

– додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, поводження з відходами; виконанням вимог висновків державної екологічної експертизи у сфері використання і охорони природних ресурсів (крім надр та лісів); додержанням умов виданих дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів (крім надр та лісів), викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та допустимі рівні шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів на його стан, транскордонне переміщення об’єктів рослинного та тваринного світу;

– додержанням вимог екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, у тому числі: в процесі проведення наукових, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, впровадження у виробництво відкриттів, винаходів, використання нової техніки, а також устаткування, технологій і систем, що імпортуються; на військових і оборонних об’єктах, об’єктах органів внутрішніх справ, Державного департаменту з питань виконання покарань, СБУ та Державної прикордонної служби у місцях їх постійної дислокації, а також під час передислокації військ і військової техніки з використанням автомобільних, повітряних, залізничних та плавучих транспортних засобів, проведення військових навчань, маневрів; у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення; у процесі транспортування, зберігання, застосування, утилізації, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів, небезпечних хімічних речовин, виробничих, побутових та інших видів відходів; у зонах спостереження атомних електростанцій, на об’єктах, що використовують джерела іонізуючого випромінювання.

Крім цього, постановою КМУ від 27 липня 1995 р. № 554 затверджений Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять собою підвищену екологічну небезпеку.

Також Законом України “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000- 2015 роки” від 21 вересня 2000 р. № 1989-ІІІ запроваджується моніторинг стану екологічної мережі – система спостережень за змінами компонентів довкілля в межах екологічної мережі з метою своєчасного виявлення негативних тенденцій у їх стані, оцінки можливих наслідків таких змін, прогнозування, запобігання негативним процесам, ліквідації їх наслідків (див. абз. 7 п.1 розд. 1 Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки).

Умисне перекручення службовою особою зазначених вище відомостей пролягає у навмисному їх викривленні, що спотворює реальний зміст.

4. Негативний вплив на здоров’я людей – це спричинення певної шкоди здоров’ю людей у вигляді підвищення рівнів конкретних захворювань, настання спадкових змін, зменшення тривалості життя тощо.

5. За конструкцією об’єктивної сторони склад злочину, передбачений ч.1 ст.238, є формальним. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення діяння (дії чи бездіяльності), що полягає у приховуванні або умисному перекрученні службовою особою відомостей про екологічний, в тому числі радіаційний, стан, який пов’язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров’я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою.

6. Кваліфікуючими ознаками, передбаченими ч.2 ст.238, є:

а) повторність названих діянь;

б) вчинення їх у місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації;

в) спричинення зазначеними діяннями загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

7. Про поняття повторності див. коментар до ст.32.

8. Зона надзвичайної екологічної ситуації – це окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація, тобто ситуація, при якій на окремій місцевості сталися негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави (див. абз. 2 ст.1 Закону України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 13 липня 2000 р. № 1908-ІІІ). У свою чергу, негативними змінами в навколишньому природному середовищі слід вважати втрату, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, що обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах (див. ч.3 ст.1 зазначеного Закону України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації”).

Згідно зі ст.5 цього Закону підставами для оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації є:

– значне перевищення гранично допустимих норм показників якості навколишнього природного середовища, визначених законодавством;

– виникнення реальної загрози життю та здоров’ю великої кількості людей або заподіяння значної матеріальної шкоди юридичним, фізичним особам чи навколишньому природному середовищу внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи чи інших факторів;

– негативні зміни, які сталися в навколишньому природному середовищі на значній території і які неможливо усунути без застосування надзвичайних заходів з боку держави;

– негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі і суттєво обмежують або виключають можливість проживання населення і провадження господарської діяльності на відповідній території;

– значне збільшення рівня захворюваності населення внаслідок негативних змін у навколишньому природному середовищі.

Порядок оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації передбачений ст.6 названого Закону України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації”.

9. Під загибеллю людей слід розуміти настання смерті хоча б однієї особи.

10. Інші тяжкі наслідки – це результат різкого погіршення екологічного чи радіаційного стану, що викликав забруднення земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини, внаслідок чого значно постраждали здоров’я людей, рослинний та тваринний світ. Докладніше про зміст поняття “інші тяжкі наслідки” див. п.19 коментаря до ст.236.

11. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною щодо встановленого порядку інформування про екологічне чи радіаційне забруднення, а також щодо стану захворюваності населення і непрямим умислом чи необережністю – щодо суспільно небезпечних наслідків зазначених діянь.

12. Суб’єктом злочину є лише службова особа, відповідальна за подання відомостей про екологічний стан і захворюваність населення.