Нова редакція ст. 237 ККУ з Коментарями.

Ухилення від проведення або неналежне проведення на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення особою, на яку покладено такий обов’язок, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, –

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Коментар до ст. 237 КК України

1. Законом Украины от 26 июня 1991 г. «Об охране окружающей природной среды» (ЗУ. Том 2.— К., 1991.— С. 60-63) и Положением о Государственной экологической инспекции Министерства экологии и природных ресурсов Украины, утвержденным Постановлением Кабинета Министров Украины от 2 марта 1998 г. (ОВУ.- 1998.-№ 9.— С. 348) предусмотрен перечень мер по ликвидации последствий экологического загрязнения.

2. Состав преступления образует одно из деяний, указанных в ст. 237 УК:

а) уклонения от проведения на загрязненной территории дезактивационных или других обновительных мер по ликвидации или устранению последствий экологического загрязнения,

б) ненадлежащее проведение таких мероприятий, если такое бездействие привело к гибели людей или наступления других тяжких последствий (заболевания людей, большие материальные убытки и т. п).

3. Уклонение от проведения на загрязненной территории дезактивационных или других обновительных мер по ликвидации последствий экологического загрязнения совершается умышленно (уклонение не может быть неосторожным), а ненадлежащее проведение таких мероприятий может быть умышленным и неосторожным.

4. Ответственными за непринятие мер по ликвидации последствий экологического загрязнения являются лица, на которых были возложены обязанности принять меры, которые достигли возраста шестнадцати лет.

Інший коментар до статті 237 Кримінального кодексу України

1. Об’єктом даного злочину виступають відносини у сфері захисту населення, яке перебуває на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, від негативних наслідків такого забруднення.

2. З об’єктивної сторони злочин характеризується вчиненням одного з двох альтернативних діянь:

– ухилення від проведення дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів;

– неналежне проведення дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів.

Ухилення – це непроведення (не здійснення) дій щодо усунення або ліквідації наслідків екологічного забруднення, обов’язкових у відповідності з вимогами чинного законодавства або рішеннями уповноважених органів.

Ухилення може полягати: у непроведенні відповідних заходів; знищенні або приховуванні матеріалів, техніки, засобів, устаткування, машин і механізмів, необхідних для ефективної ліквідації шкідливих для довкілля наслідків; невідданні відповідних наказів, розпоряджень або вказівок; залишенні місця події без відповідного дозволу; приховуванні інформації тощо.

Неналежне проведення – це здійснення дезактиваційних чи інших відновлюваних заходів з порушенням чинних вимог, норм, стандартів і правил, що призводить до значного зниження їхньої ефективності і зменшення можливості ліквідації та усунення наслідків екологічного забруднення.

Під територією, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, слід розуміти певну територію України, включаючи її надра і атмосферне повітря, що зазнала негативного впливу випромінювання, речовин, матеріалів, виробів чи відходів виробничої або іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей та за наявності певних факторів можуть заподіяти шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей і тварин або до знищення рослинності.

Небезпечними речовинами слід вважати: гази; легкозаймисті розчини; легкозаймисті тверді речовини; речовини, схильні до самозаймання; речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; речовини, що окислюють; органічні пероксиди, токсичні речовини; інфекційні речовини, корозійні речовини, інші небезпечні речовини та вироби (див. ст.1 Закону України “Про перевезення небезпечних вантажів” від 6 квітня 2000 р. № 1644-ІІІ). Крім цього, до небезпечних речовин відносяться:

а) деякі хімічні речовини – хімічні сполуки і суміші, які під впливом зовнішнього імпульсу здатні до самопоширення з великою швидкістю хімічної реакції з утворенням газоподібних продуктів та виділенням тепла (порох, тротил, амоніти, амонали тощо);

б) їдкі речовини – тобто хімічно активні речовини, що мають подразнюючий, денатуруючий або деструктивний вплив на живі тканини і деякі неорганічні матеріали (зокрема, всі види кислот і лугів);

в) радіоактивні матеріали – природного або штучного походження джерела іонізуючого випромінювання, що перебувають у будь-якому стані або вигляді;

г) ядерні матеріали – будь-які вихідні або спеціально розщеплювальні матеріали (уран, торій, плутоній, інші речовини, що містять одну або декілька їхніх сполук).

Під випромінюванням розуміється виділення джерелами іонізуючого випромінювання електромагнітних або корпускулярних променів.

Під ухиленням від проведення або неналежним проведенням дезактиваційних заходів слід вважати: ухилення від здійснення заходів по виявленню або невиявленню радіаційної обстановки через недбалість або помилкову оцінку; ухилення від організації і здійснення дозиметричного контролю чи його неналежне ведення; неналежне розроблення типових режимів радіаційного захисту; незабезпечення населення засобами індивідуального і колективного захисту, забезпечення неякісними або непридатними засобами чи в недостатній кількості; неналежну організацію і проведення спеціальної обробки або її непроведення взагалі тощо.

Ухиленням від проведення або неналежним проведенням інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення є ухилення від проведення або неналежне проведення заходів біологічного, хімічного і медичного характеру.

Ухиленням від проведення або неналежним чином проведенням відновлювальних заходів біологічного характеру слід вважати ухилення від проведення або неналежне проведення комплексу заходів по запровадженню режимів карантину і обсервації, порушення таких режимів, неякісне чи неповне знеуражування осередку ураження, неналежне чи неповне знезаражування людей, тварин, несвоєчасну або недостатню локалізацію зони біологічного ураження, непроведення екстреної і специфічної профілактики, її неякісне чи неповне проведення, недодержування протиепідеміологічного режиму тощо.

Під ухиленням від проведення або неналежним проведенням відновлювальних заходів хімічного характеру розуміється ухилення від проведення або неналежне проведення комплексу заходів по виявленню і оцінці хімічної обстановки, її неправильна оцінка, ухилення від організації і здійснення хімічного контролю чи його неналежне проведення, неналежне розроблення режимів хімічного захисту, незабезпечення засобами індивідуального і колективного захисту, забезпечення неякісними, непридатними засобами чи в недостатній кількості, неналежна організація чи неналежне проведення спеціальної обробки або її непроведення взагалі тощо.

Ухиленням від проведення або неналежним проведенням відновлювальних заходів медичного характеру є розгортання недостатньої кількості лікувальних закладів чи їх нерозгортання взагалі, несвоєчасне застосування або незастосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів, недбалий контроль за якістю харчових продуктів, продовольчої сировини, питної води і джерелами водопостачання чи його відсутність взагалі, відсутність контролю чи неналежний контроль за станом атмосферного повітря і опадів, за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідеміологічною ситуацією тощо.

Рішенням органів державної влади, місцевого самоврядування, аварійно-рятувальних служб на відповідних службових осіб можуть покладатись й інші обов’язки щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення.

За певних обставин відповідальність за ст.237 повинні нести особи, які ухиляються від здійснення або неналежно здійснюють: інформування і опитування про екологічне забруднення або екологічний стан на певній території, евакуаційні заходи або заходи з укриття в захисних спорудах тощо.

Ліквідацією наслідків екологічного забруднення є комплекс заходів, спрямованих на припинення дії небезпечних для людей і довкілля факторів, збереження життя і здоров’я людей, тварин, рослинності, а також на локалізацію зон екологічного забруднення і ліквідацію його джерела.

Усуненням наслідків екологічного забруднення вважається комплекс заходів, спрямованих на зменшення впливу небезпечних для довкілля і людей факторів.

3. Передбачений ст.237 склад злочину є матеріальним і вважається закінченим з моменту настання: а) загибелі людей або б) інших тяжких наслідків.

4. Під загибеллю людей слід розуміти загибель хоча б однієї людини.

5. Поняття “інші тяжкі наслідки” є оціночним, воно охоплює випадки настання екологічної катастрофи чи підвищеної екологічної небезпеки, масової загибелі тварин чи знищення рослин, заподіяння значної матеріальної шкоди, підвищеної захворюваності населення, розширення зони ураження небезпечними речовинами чи випромінюванням тощо. Докладніше про зміст поняття “інші тяжкі наслідки” – див. п.19 коментаря до ст.236.

6. З суб’єктивної сторони злочин може характеризуватися як умисною, так і необережною формою вини. Ставлення до наслідків має бути або необережним, або характеризуватись непрямим умислом. У разі якщо стосовно наслідків особа діяла з прямим умислом і бажала їх настання, то її діяння слід кваліфікувати як злочин проти життя або здоров’я особи, власності, національної безпеки України, громадського порядку або безпеки людства.

7. Стаття 237 передбачає обов’язкову наявність спеціального суб’єкта, яким є особа, на яку покладено обов’язок здійснювати дезактиваційні або інші відновлювальні заходи щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення. Такими суб’єктами можуть виступати:

– службові особи, керівники і власники підприємств, установ і організацій усіх форм власності, на яких Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” покладено обов’язок негайно приступити до ліквідації наслідків екологічного забруднення;

– службові особи місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, на яких Законом України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” покладається обов’язок забезпечення і організації аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

– службові особи Державного комітету ядерного регулювання України, які здійснюють функції згідно із Законом України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”;

– службові особи Міністерства екології та природних ресурсів, які здійснюють функції з координації такої діяльності відповідно до Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р. № 1264-ХІІ;

– службові особи Міністерства надзвичайних ситуацій, військовослужбовці військ цивільної оборони;

– інші військовослужбовці, залучені в установленому законом порядку до участі в ліквідації або усуненні наслідків екологічного забруднення (наприклад, військовослужбовці хімічних військ);

– члени аварійно-рятувальних служб і формувань, створених відповідно до Закону України “Про аварійно-рятувальні служби” від 14 грудня 1999 р. № 1281-XIV;

– інші особи (наприклад, працівники медичної чи санітарноепідеміологічної служби, пожежної охорони тощо).

8. Слід враховувати, що склади таких злочинів, як службова недбалість (ст.367) та неналежне проведення на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів, співвідносяться як загальний і спеціальний склади, а тому діяння, передбачені ст.237, додаткової кваліфікації за ст.367 не потребують.

Якщо ухилення від проведення таких заходів було поєднане із зловживанням владою або службовим становищем чи перевищенням службових повноважень, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.237, 364, 365.

Військовослужбовець за ухилення від здійснення таких заходів або неналежне їх здійснення може нести відповідальність за ст.237 як за окремі військові злочини.