Нова редакція ст. 239 ККУ з Коментарями.

1. Забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, –

караються штрафом від однієї до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, –

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Коментар до ст. 239 КК України

1. Земельний кодекс України встановлює обов’язки власників землі і землекористувачів:

а) зберігати і підвищувати родючість ґрунтів, а також поліпшувати корисні властивості землі;

б) захищати землі від водної та вітрової ерозії, підтоплення, заболочування, висушування, забруднення, відходами виробництва, хімічними чи радіоактивними речовинами, відходами;

в) захищати землі від заростання чагарниками і дрібноліссям;

г) проводити рекультивацію порушених земель (ст. 84 Земельного кодексу України).

2. Забруднення чи псування земель речовинами, відходами або іншими матеріалами, шкідливими для здоров’я людей або довкілля внаслідок порушення вимог Земельного кодексу України утворює склад злочину, якщо таке порушення створило небезпеку для життя чи здоров’я людей або для довкілля (ч. 1 ст. 239 КК України).

3. Діяння визнається вчиненим при обтяжуючих об* ставинах, якщо псування чи забруднення землі спричинило загибель чи масове захворювання людей або інші тяжкі наслідки (велику матеріальну шкоду тощо) і кваліфікується за ч. 2 ст. 239 КК.

4. Забруднення або псування земель може бути умисним (з метою помсти власникові землі тощо) або необережним.

5. Відповідальними за забруднення чи псування земель є всі власники землі і землекористувачі, які дрсягли шістнадцяти років.

Інший коментар до статті 239 Кримінального кодексу України

1. Суспільна небезпечність забруднення або псування земель полягає в тому, що ці дії завдають шкоди навколишньому природному середовищу в цілому та земельним ресурсам держави зокрема і, крім того, можуть негативно впливати на життя та здоров’я людей.

2. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок використання земель. Додатковим – життя і здоров’я особи.

3. Предметом злочину є земля (земельні ресурси) – тобто верхній шар земної поверхні в межах зони аерації (див. підпункт 2.5 п.2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27 жовтня 1997 р. № 171).

4. Об’єктивна сторона злочину полягає у порушенні винною особою спеціальних правил, що призвело до забруднення або псування земель будь-якого цільового призначення і створило небезпеку для життя, здоров’я людей, довкілля, спричинило загибель людей, їх масове захворювання або викликало інші тяжкі наслідки.

Необхідною умовою кваліфікації таких діянь є встановлення причинового зв’язку між порушенням спеціальних правил і настанням суспільно небезпечних наслідків. Злочин може вчинюватись як діями винного, так і його бездіяльністю.

5. Забруднення земель – це накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок діяльності людини пестицидів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких значно перевищує природний фон на даних землях, що призводить до їх кількісних або якісних змін. При цьому зміни можуть бути зумовлені не лише появою в зоні аерації нових речовин, яких раніше не було, а й збільшенням вмісту речовин, характерних для складу незабрудненого ґрунту, у порівнянні з даними агрохімічного паспорта на землі сільськогосподарського призначення.

6. Псування земель – це порушення природного стану земель без обґрунтованих проектних пропозицій, погоджених та затверджених у встановленому порядку; забруднення їх хімічними та радіоактивними речовинами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами; порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель способами, що погіршують їх природну родючість.

7. Речовини – це радіоактивні, хімічні, природні та синтетичні речовини, що використовуються у виробництві та побуті; шкідливі викиди в атмосферне повітря і забруднюючі речовини, що містяться в скидах. Усі вони негативно впливають на здоров’я людей та довкілля.

8. Під відходами слід розуміти:

– будь-які речовини, матеріали і предмети, які утворюються в процесі людської діяльності, не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення і від яких їх власник має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (див. абз. 2 ст.1 Закону України “Про відходи” від 5 березня 1998 р. № 187/98-ВР в редакції Закону від 7 березня 2002 р. № 3073-III);

– будь-які речовини, матеріали і предмети, які утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (див. абз. 2 п.2 Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою КМУ від 13 липня 2000 р. № 1120 в редакції постанови КМУ від 11 листопада 2002 р. № 1518; абз. 4 п.3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою КМУ від 29 лютого 1996 р. № 269 в редакції постанови КМУ від 29 березня 2002 р. № 431);

– шлаки та відходи промисловості, сільського господарства, комунально-побутових та інших підприємств, які можуть бути джерелом або сировиною для видобутку чи виробництва альтернативних видів палива (див. абз. 3 ст.1 Закону України “Про альтернативні види рідкого та газового палива” від 14 січня 2000 р. № 1391-XIV).

9. Інші матеріали – це не перераховані тут матеріали, що можуть призвести до забруднення або псування земель.

10. Спеціальні правила – правила щодо запобігання забруднення або псування земель, викладені у ЗК, Законах України “Про відходи”, “Про пестициди і агрохімікати” від 2 березня 1995 р. № 86/95-ВР, постановах КМУ “Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів” від 20 червня 1995 р. № 440, а також в інших нормативно-правових актах міністерств і відомств, органів місцевого самоврядування, виданих у межах їх повноважень, спрямованих на запобігання дій, що можуть створити небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля.

11. Небезпека для життя людей – створення реальної можливості загибелі хоча б однієї людини. Небезпека для здоров’я – це створення реальної загрози здоров’ю людей чи здоров’ю майбутніх поколінь (поширення захворювань, зменшення тривалості життя в регіоні, поява каліцтв чи видимих відхилень у розвитку дітей тощо).

Небезпека для довкілля – це загроза заподіяння шкоди рослинному і тваринному світу (знищення або пошкодження рослин, падіж худоби тощо).

12. Загибель людей – настання смерті хоча б однієї людини.

13. Про поняття масового захворювання людей див. п.19 коментаря до ст.236.

14. Суб’єктивна сторона злочину характеризується наявністю складної структури вини. До факту порушення спеціальних правил особа ставиться умисно або необережно, до наслідків – лише необережно (ч.2 ст.239), а до можливості їх настання (ч.1 ст.239) не виключається прямий умисел.

15. Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16 років і здійснює господарську чи іншу діяльність, пов’язану із вказаними в ч.1 статті речовинами. Дії службових осіб слід кваліфікувати за сукупністю зі злочинами у сфері службової діяльності.

16. Інші тяжкі наслідки можуть виражатись у масовій загибелі тварин, спричиненні значної матеріальної шкоди земельним ресурсам і в кожному окремому випадку визначаються виходячи з конкретних обставин справи.

Шкода, завдана забрудненням земель, визначається на підставі згаданої вище Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.