Нова редакція ст. 173 ККУ з Коментарями.

1. Грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою, –

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Ті самі дії, вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України, –

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Коментар до ст. 173 КК України

1. Статтею 43 Конституції України примусова праця в Україні заборонена. Кожна особа згідно ст. 43 Конституції України має право на вільний вибір виду та умов праці, держава зобов’язана створювати умови для вільного вибору професії та роду трудової діяльності.

2. Стаття 173 КК передбачає відповідальність за грубе порушення угоди про працю — порушення виду і роду роботи, оплата праці, тривалість робочого дня і відпочинку тощо. Склад злочину утворює грубе порушення угоди про працю, яке було вчинене обманом, зловживання довірою (різновидом обману) або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою (ч. 1 ст. 173 КК України), або такі дії стосовно громадянина, з яким укладена угода про роботу за межами України (ч. 2 ст. 173 КК України).

3. Грубе порушення угоди про працю може бути умисним і необережним.

4. Відповідальності за грубе порушення угоди про працю підлягають посадові особи, які наділені правом укладати угоду про працю.

Інший коментар до статті 173 Кримінального кодексу України

1. Згідно з ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, індивідуального селянського (фермерського) господарства і до іншого роботодавця. У період тимчасового перебування за кордоном громадяни також мають право займатися трудовою діяльністю, якщо вона не суперечить чинному законодавству України і країни перебування (див. ч.1 ст.8, ч.1 ст.10 Закону України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 р. в редакції від 21 листопада 1997 р.).

2. Поняття “угода про працю” є більш широким, ніж поняття “трудовий договір”. Крім трудових договорів до угод про працю відносяться і деякі цивільно-правові договори на виконання певних робіт, зокрема, договір підряду, договір про створення твору у галузі науки, літератури і мистецтва. З особами, що залучаються до роботи у селянському (фермерському) господарстві, які не є членами такого господарства, укладається у письмовій формі трудовий договір (контракт, угода) (див. ст.23 Закону України “Про селянське (фермерське) господарство” від 22 грудня 1992 р. в редакції від 22 червня 1993 р.). Працевлаштування громадян оформляється трудовим договором – угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (ст.21 КЗпП).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 р. № 260 затверджені Форма трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою. Зазначений Порядок поширюється на фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму працівників та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов’язану з наданням послуг (кухарі, няні, водії тощо). Названою Формою трудового договору передбачається визначення у ньому найбільш істотних умов роботи: вимоги до рівня виконання роботи (за обсягом, якістю, норм та нормативних завдань, дотримання правил з охорони праці), строків виконання роботи, розмір заробітної плати, час виконання роботи, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка. Вирішення питань, не передбачених безпосередньо у договорі, здійснюється на підставі загальних норм законодавства про працю України.

3. Із об’єктивної сторони злочин виражається у грубому порушенні угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином-роботодавцем або уповноваженою ними особою. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є спосіб грубого порушення угоди про працю, альтернативно визначений у диспозиції ч.1 ст.173: 1) обман; 2) зловживання довірою; 3) примус до виконання роботи, не обумовленої угодою.

Під обманом слід розуміти введення працівника в оману шляхом повідомлення йому неправдивих відомостей чи неповідомлення йому певних відомостей щодо істотних умов угоди про працю при її укладенні (розміру заробітної плати, умов виконання роботи тощо), а під зловживанням довірою – несумлінне використання довіри з боку працівника, заснованої на правових чи особистих взаємовідносинах винного і працівника.

Примус до виконання роботи, не обумовленої угодою, може виражатись у застосуванні до працівника насильства чи погрозі його застосування, погрозі заподіяти шкоду його правоохоронюваним інтересам (звільнити з роботи, позбавити передбачених угодою додаткових виплат чи зменшити розмір заробітної плати тощо).

Термін “грубе” характеризує як саме діяння, так і його наслідки у вигляді суттєвого, істотного ущемлення законних інтересів працівника. Питання про визнання порушення угоди про працю грубим має вирішуватись у кожному конкретному випадку окремо. Мають враховуватися розмір заподіяної працівникові матеріальної чи іншої шкоди, характер порушення, зокрема, характер дій, якими працівника примушують до виконання не обумовленої угодою роботи (погроза звільнити з роботи, застосувати насильство, розголосити конфіденційні відомості тощо), характер роботи, виконувати яку незаконно примушують працівника, тривалість порушення (ненадання протягом тривалого часу відпустки, примушування працювати тривалий час без вихідних чи понаднормово) тощо.

4. Із суб’єктивної сторони злочин характеризується умисною виною, вид умислу прямий.

5. Суб’єкт злочину спеціальний. Ним може бути:

– службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форми власності;

– окремий громадянин, в тому числі громадянин-підприємець, що здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, та голова селянського (фермерського) господарства;

– особа, уповноважена службовою особою чи окремим громадянином.

Про поняття службова особа підприємства, установи, організації див. коментар до ст.364.

Окремий громадянин – це приватна особа, яка уклала з працівником угоду про виконання певної роботи. Перш за все таким є громадянин-підприємець, що здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, використовує найману працю інших громадян, а також голова селянського (фермерського) господарства, який залучає до роботи у господарстві осіб, які не є членами господарства.

Особою, уповноваженою службовою особою підприємства, установи, організації чи окремим громадянином, є будь-яка особа, яка діє від їх імені у взаємовідносинах із найманим працівником (укладає угоду, здійснює керівництво виконанням роботи тощо). Наприклад, голова селянського (фермерського) господарства може доручити виконувати свої обов’язки і використовувати право голови одному із своїх членів господарства (див. ч.6 ст.23 Закону України “Про селянське (фермерське) господарство”), який і буде уповноваженою особою такого голови.

6. Кваліфікованим видом злочину є вчинення передбачених ч.1 ст.173 дій стосовно громадянина України, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України.

Виконання робіт за межами України громадянами України можливе або при їх працевлаштуванні у іноземного роботодавця, або при направленні їх роботодавцем-резидентом України для виконання певних робіт за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними з іноземними суб’єктами господарської діяльності. Працевлаштування громадян України в інших країнах може здійснюватись в порядку і на умовах, визначених двосторонніми угодами України з іншими країнами. Зокрема, згідно з Угодою між Урядом України та Урядом Республіки Польща про взаємне працевлаштування працівників від 16 лютого 1994 р., на території Польщі можуть працювати дві категорії громадян України: 1) які працюють у роботодавців на території Польщі та 2) які направлені на територію Польщі з метою реалізації експортного будівництва та експортних послуг на підставі контрактів, укладених між суб’єктами господарської діяльності обох країн. Для залучення працівників іноземними роботодавцями останні, як правило, зобов’язані отримувати на їх працевлаштування дозволи компетентних органів своїх країн.

Посередницькою діяльністю з працевлаштування на роботу за кордоном є діяльність посередників (суб’єктів підприємницької діяльності, незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності), яка включає збір достовірної інформації про наявність вакансій у роботодавців, ведення обліку осіб, які бажають працювати за кордоном, з метою подальшого їх працевлаштування, надання інформаційно-консультаційних послуг про наявність вакансій, умов та розміру оплати праці, найменування та місцезнаходження роботодавців.

Однією із обов’язкових умов здійснення посередницької діяльності з працевлаштування на роботу за кордоном є наявність зовнішньоекономічного договору (контракту) з іноземними суб’єктами господарської діяльності про працевлаштування громадян України. Якщо такий договір укладено з суб’єктом господарської діяльності, який є посередником, то обов’язковою умовою є наявність відповідного дозволу на здійснення посередництва у працевлаштуванні, оформленого згідно з законодавством країни, де офіційно зареєстровано головний орган управління (контора) іноземного суб’єкта господарської діяльності.

Крім того, посередницька діяльність з працевлаштування за кордоном може здійснюватись за наявності дозволу компетентних органів іноземної влади іноземним суб’єктам господарської діяльності на працевлаштування громадян України (крім випадків посередництва у працевлаштуванні моряків на судна іноземних власників), оформленого згідно з законодавством країни, де офіційно зареєстровано головний орган управління (контора) іноземного суб’єкта господарської діяльності роботодавця.

При укладанні від імені іноземного роботодавця угоди про працевлаштування (виконання роботи) за межами України посередник зобов’язаний повідомляти громадянина у письмовій (засвідченій цим посередником) формі про загальні умови праці та обставини, що стосуються його особисто або групи громадян, членом якої він є, а також укладати з клієнтом письмовий договір, який повинен містити повну і достовірну інформації про послуги з посередництва у працевлаштуванні, порядок оплати, строк дії договору, а також обов’язки і відповідальність сторін (див. Інструкція про умови і правила провадження господарської діяльності (ліцензійні умови) з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном та контроль за їх дотриманням, затверджена наказом Ліцензійної палати України, Державного Центру зайнятості від 22 лютого 1999 р. № 19/15).

7. Суб’єктом злочину, передбаченого ч.2 ст.173, крім осіб, охарактеризованих у п.5 коментаря, може бути також працівник чи службова особа суб’єкта підприємницької діяльності, який займається посередницькою діяльністю з працевлаштування за кордоном.