Нова редакція ст. 174 ККУ з Коментарями.
Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або шляхом інших незаконних дій –
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Коментар до ст. 174 КК України
1. Стаття 44 Конституції України встановлює право всіх працюючих на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів, а частина 3-тя цієї статті Конституції України визначає, що ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.
2. Злочин, передбачений ст. 174 КК, посягає на це конституційне право громадянина.
3. Засобами примушування до участі у страйку або до відмови від участі у страйку можуть бути різні види насильства (побої, тілесні ушкодження, позбавлення можливості рухатися тощо) або погрози застосування такого насильства.
4. Примушування, передбачене ст. 174 КК, вчинюється умисно, з метою позбавити громадянина можливості використати своє конституційне право,
5. Відповідальність за примушування до участі у страйку чи до відмови від участі у страйку настає з шістнадцяти років.
Інший коментар до статті 174 Кримінального кодексу України
1. Згідно з ч.1 ст.44 Конституції України особи, які працюють, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.
Під страйком розуміється тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту). Застосовується страйк як крайній засіб (коли всі інші можливості вичерпано) вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у зв’язку з відмовою власника або уповноваженого ним органу (представника) задовольнити вимоги найманих працівників або уповноваженого ними органу, профспілки, об’єднання профспілок чи уповноваженого нею (ними) органу (див. ст.17 Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” від 3 березня 1998 р.).
2. Страйк може бути розпочато, якщо примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту) або власник чи уповноважений ним орган (представник) ухиляється від примирних процедур або не виконує угоди, досягнутої в ході вирішення колективного трудового спору (конфлікту).
Підстави прийняття рішення про оголошення страйку та порядок його проведення регламентуються розділом ІІІ (ст.17-28) Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”.
Страйк може проводитись на окремому підприємстві або бути галузевим чи територіальним, якщо на підприємствах, на яких оголошено страйк, кількість працюючих становить більше половини загальної кількості працюючих відповідної галузі чи території. При цьому наймані працівники підприємств галузі чи адміністративно-територіальних одиниць самостійно приймають рішення про оголошення чи неоголошення страйку на своєму підприємстві. Нікого не може бути примушено до участі або до неучасті у страйку (ч.3-5 ст.19 названого Закону).
3. Із об’єктивної сторони злочин характеризується активними діями, якими 1) працівник примушується взяти участь у страйку чи 2) навпаки, працівникові перешкоджається брати участь у страйку.
Під примушуванням до участі у страйку чи перешкоджанням участі у страйку слід розуміти висловлену у категоричній формі вимогу до працівника взяти участь у страйку всупереч його волі чи, навпаки, не брати участі у страйку. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є спосіб його вчинення: застосування насильства, або погроза його застосування, або вчинення інших незаконних дій.
Поняттям “насильство” охоплюється нанесення удару, побоїв, легких тілесних ушкоджень, позбавлення волі. Заподіяння середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень не охоплюється поняттям “насильство” і потребує додаткової кваліфікації за ст.122 чи ст.121. Під погрозою застосуванням насильства слід розуміти погрозу заподіяння будь-якої шкоди здоров’ю потерпілого, в тому числі і погрозу вбивством.
Інші незаконні дії – це дії, спрямовані на позбавлення працівника можливості виконувати роботу при примушуванні його до участі у страйку (блокування входу на підприємство, відключення електроенергії, відсторонення від роботи чи переведення на іншу роботу тощо), або спонукання його взяти участь у страйку чи відмовитись від участі у ньому (погроза звільнити з роботи чи фактичне звільнення з роботи, підкуп (обіцянка оплати участі (неучасті) у страйку), невиплата заробітної плати чи погроза не виплатити її, погроза позбавити певних благ чи, навпаки, обіцянка їх надання тощо).
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, спрямованих на примушування до участі у страйку чи перешкоджанню участі у ньому, незалежно від того, чи вдалось фактично примусити працівника взяти участь у страйку або перешкодити йому взяти участь у страйку.
4. Примушування до участі у страйку шляхом вчинення зазначених у ст.174 дій є злочином незалежно від того, до участі у законному чи незаконному страйку примушується працівник, а перешкоджання участі у страйку – лише при вчиненні таких дій з метою перешкодити працівникові брати участь у законному страйку.
5. Не є злочином агітація до участі (неучасті) у страйку, інші способи психологічного впливу на працівника з метою спонукати його до участі (неучасті) у страйку, в тому числі і введення його в оману, наприклад, щодо можливих наслідків участі (неучасті) у страйку, дійсних причин чи мети його організації (проведення) організаторами страйку.
6. Із суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом та спеціальною метою: примусити працівника проти його волі взяти участь у страйку чи перешкодити йому брати участь у ньому.
7. Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-річного віку. Як правило, це працівники підприємства, які є ініціаторами проведення страйку чи є його противниками, представники профспілкових органів. Вчинення передбачених ст.174 дій службовою особою з використанням службового становища, за наявності підстав, утворює сукупність злочинів, передбачених ст.174 та відповідними частинами ст.364 чи ст.365.
8. Незаконні дії при примушуванні до участі у страйку чи перешкоджанні участі у ньому можуть поєднуватись із вчиненням дій, що містять ознаки інших злочинів, зокрема передбачених ст.175, 341, 342, 343, 350. За наявності підстав такі дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів – за ст.174 та відповідною статтею КК, що передбачає відповідальність за їх вчинення.