Стаття 95. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру

Нова редакція ст. 95 ККУ з Коментарями.

1. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися судом також за заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, її захисника або законного представника у разі, якщо така особа за станом свого здоров’я не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними, в тому числі не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного нею незалежного лікаря-психіатра.

2. Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник закладу з надання психіатричної допомоги (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник закладу з надання психіатричної допомоги (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.

Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру, мають право звертатися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося судом це питання в зазначений період.

Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру.

3. У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов’язковим лікарським наглядом.

4. У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили кримінальні правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання.

Коментар до ст. 95 КК України

1. Стаття 95 КК передбачає умови і порядок зміни ^ш припинення примусових заходів медичного характеру, якщо психічний стан особи змінився на краще і тримання цієї особи у психіатричному закладі не є необхідним.

2. У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання щодо осіб, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до винесення вироку або під час відбування покарання, то такі особи підлягають кримінальній відповідальності за вчинений злочин на загальних підставах.

Інший коментар до статті 95 Кримінального кодексу України

1. Строки застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру визначаються особливостями психічного стану, тяжкістю захворювання і його перебігом.

Основним критерієм для перегляду застосування примусових заходів медичного характеру є усунення суспільної небезпеки хворого, обумовленої психічними розладами.

2. Примусові заходи медичного характеру припиняються у разі повного одужання особи, стійкого покращення її психічного стану або такої зміни психічного стану, за якої попередня небезпека для себе або інших осіб повністю зникає або суттєво змінюється. Слід пам’ятати, що зникнення або зниження суспільної небезпеки може наступати не тільки у разі покращення психічного стану, але і в результаті його погіршення. Наприклад, при поглибленні деменції (слабоумства), при значному погіршенні соматичного стану (інсульт з паралічем тощо), коли зникає активність хворого.

3. Заміна одного виду примусових заходів медичного характеру іншим здійснюється, коли загальна підстава для їх застосування зберігається, але вид, обраний раніш, не е оптимальним для хворого з урахуванням динаміки його психічного стану.

Поступове скасування примусових заходів медичного характеру через заміну більш суворого його виду на менш суворий не е обов’язковим.

4. Застосування обраного судом виду примусових заходів продовжується у випадках відсутності стійкого покращення психічного стану хворого, відсутності позитивної динаміки тих психопатологічних феноменів, з якими було пов’язане суспільне небезпечне діяння.

5. Порядок розгляду обставин, що свідчать про необхідність припинення застосування примусових заходів медичного характеру або зміни їх виду, детально описаний у ч. 2 ст. 95. Встановленням максимального строку періодичного огляду хворого комісією лікарів-психіатрів “не рідше одного разу на шість місяців” вводиться принципово нова правова норма — продовження застосування примусових заходів медичного характеру кожного разу на строк, який не може перевищувати шести місяців.

Регулювання процедури прийняття судом рішення про продовження, зміну або припинення примусових заходів медичного характеру правовими нормами чинного Кодексу гарантує захист прав осіб, що страждають на психічні розлади.

6. Застосування примусових заходів медичного характеру у психіатричних закладах охорони здоров’я регламентується відповідною інструкцією МОЗ України “Про порядок застосування заходів медичного характеру до осіб з психічними розладами, які скоїли суспільне небезпечні діяння”.

7. Зазначений у ч. 2 ст. 95 порядок продовження або аміни примусових заходів медичного характеру застосовується також до осіб, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлений вироку, і до осіб, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання. Але у разі видужання від психічної хвороби після припинення примусових заходів медичного характеру такі особи відповідно підлягають покаранню на загальних підставах або можуть підлягати подальшому відбуванню покарання. При цьому час, протягом якого до осіб застосовувались примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк призначеного або відновленого покарання (ч. 4 ст. 84).