Нова редакція ст. 94 ККУ з Коментарями.

1. Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:

1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;

3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;

4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

2. Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров’я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.

3. Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.

4. Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах посиленого нагляду.

5. Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.

6. Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов’язковим лікарським наглядом.

Коментар до ст. 94 КК України

1. У залежності від тяжкості психічного захворювання і тяжкості вчиненого діяння, а також ступеня небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб суд призначає вид примусових заходів медичного характеру, передбачених частиною 1 ст. 94 КК.

2. Умови тримання психічно хворого у психіатричному закладі і примусового лікування чи умови нагляду за психічно хворим визначається психічним станом хворого і характером та тяжкістю вчиненого діяння.

3. Суд може звільнити психічно хворого від примусових заходів медичного характеру і передати його на піклування родичам або опікунам з обов’язковим лікарським наглядом у разі втрати необхідності тримати хворого у психіатричному закладі.

Інший коментар до статті 94 Кримінального кодексу України

1. У ст. 94 дається перелік видів примусових заходів медичного характеру та типів психіатричних закладів, в яких вони проводяться. Різниця між ними полягає у характері обмежень прав і свобод особи та специфіці нагляду: мінімальні обмеження при наданні амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та більш значні при примусовому лікуванні у психіатричних стаціонарах, яке надається з організацією звичайного, посиленого та суворого видів нагляду. Встановлення диференційованих режимів утримування психічно хворих, які скоїли суспільне небезпечні діяння, спрямоване на виключення можливості здійснення ними нових суспільне небезпечних діянь.

2. Критерії вибору судом виду примусових заходів медичного характеру, викладені у ч. 1 даної статті, залежать від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням небезпеки психічно хворого для себе та інших осіб.

У кожному окремому випадку при виборі виду примусових заходів медичного характеру суду необхідно оцінювати суспільну небезпеку хворого, яка визначається як ризик скоєння хворим повторного суспільне небезпечного діяння. Ступінь суспільної небезпеки психічно хворого визначається на підставі аналізу тяжкості вчиненого діяння і типу його суспільної небезпеки (активного чи пасивного), з урахуванням можливості повторення суспільне небезпечних діянь.

3. Надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку — новий для вітчизняного законодавства вид примусових заходів медичного характеру. Стаття не вказує на конкретні ознаки психічного розладу як підстави для призначення примусової амбулаторної психіатричної допомоги.

Підкреслюється, що головною засадою е такий психічний стан особи, який не потребує госпіталізації до психіатричного стаціонару, тобто при якому можливе проведення обов’язкового систематичного нагляду і необхідних лікувально-реабілітаційних заходів в амбулаторному порядку. Такий вид примусового лікування може застосовуватись до осіб з соціальною цілісністю, здатних усвідомлювати зміст примусової міри і організувати свою поведінку в амбулаторних умовах згідно з приписами лікаря.

4. Психіатричний заклад із звичайним наглядом призначений для психічно хворих, які за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільне небезпечного діяння потребують примусового лікування, але без значних обмежень чи посиленого нагляду.

Психіатричний заклад із посиленим наглядом призначений для психічно хворих, стан яких потребує тримання і лікування в умовах посиленого нагляду, хоча вони не скоїли суспільне небезпечних дій проти життя інших осіб і не складають загрози для суспільства.

Психіатричний заклад із суворим наглядом призначений для психічно хворих, які за своїм психічним станом і характером діянь складають особливу небезпеку для суспільства, враховуючи великий ризик скоєння агресивних дій проти життя інших осіб.

5. От. 94 не розкриває ті чи інші ознаки психічного стану осіб, яким призначаються примусові заходи медичного характеру, оскільки це компетенція судово-психіатричних експертів. Висновок судово-психіатричної експертизи про психічний стан особи є юридичною підставою для застосування примусових заходів медичного характеру, але він потребує, як всякий експертний висновок, оцінки судом. Рекомендації експертів не є обов’язковими для суду. Суд, керуючись положеннями Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів, виносить своє рішення. Суд не вказує назву конкретного психіатричного закладу, де повинно проводитись лікування. В ухвалі суду вказується вид примусових заходів медичного характеру. Вибір конкретного психіатричного закладу здійснюється органами охорони здоров’я з урахуванням виду примусових заходів медичного характеру, місця проживання особи, якій вони призначені. Надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку обмежено осудним особам, яким обране покарання з позбавленням волі, і проводиться за місцем відбуття покарання. Суд також не вказує строків лікування.

6. Якщо суд встановлює, що психічний стан особи не складає небезпеки ні для себе, ні для інших осіб, він може передати хворого на піклування родичам або опікунам з обов’язковим лікарським наглядом. Такий лікарський нагляд належить до непримусових заходів медичного характеру. Непримусові заходи призначаються судом, але на відміну від примусових, за яких призначення, припинення і контроль за проведенням здійснюються судом, ці заходи медичного характеру забезпечуються і контролюються тільки органами охорони здоров’я.